18 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5019/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду 19.05.2021 надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати п.8 Протоколу №44 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 25 березня 2021 року щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду 2 групи з 01 липня 2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. «б» ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він неодноразово звертався із заявою про призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України, проте за результатами розгляду матеріалів, направлених на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/2077/20 п.8 Протоколу №44 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 25 березня 2021 року позивачу відмовлено в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Підстави такої відмови вважає необґрунтованими, оскільки долученими матеріалами підтверджено обставини, що зумовлюють призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду 2 групи з 01 липня 2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. «б» ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04 червня 2021 року до суду надійшли пояснення, у яких представник третьої особи, вважаючи рішення відповідача обґрунтованим та правомірним, проти позову заперечував /а.с. 41-42/.
07 червня 2021 року до суду надійшов відзив на позов (що також надійшов на електронну пошту суду 03 червня 2021 року, однак не був скріплений електронним підписом), у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що аналіз поданих ініціатором звернення документів свідчить про відсутність правових підстав для виплати останньому одноразової грошової допомоги, а також вказав, що зазначене питання вже досліджувалось Міністерством оборони України та за його наслідками прийнято оформлене протоколом рішення про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, а відтак повторно подані позивачем на розгляд Комісії документи повернуті без реалізації /а.с. 54-60/.
Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вирішуючи питання про віднесення даної справи до типової адміністративної справи, суд виходив з наступних обставин.
З рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 440/2077/20 судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з травня 1987 року по квітень 1989 року проходив військову службу на території ДР Афганістан, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_1 .
Під час проходження служби позивач отримав поранення /контузію, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, та яке в подальшому призвело до настання інвалідності.
Відповідно до витягу з протоколу № 1552 від 10 червня 2014 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця поранення (контузія) і захворювання позивача, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Довідкою до акта огляду МСЕК серії ААА № 172871 від 11 серпня 2014 року підтверджено, що позивачу з 01 липня 2014 року вперше встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням, контузією, захворюванням, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
17 липня 2018 року Полтавським ОВК складено та подано Міністерству оборони України висновок разом із документи позивача для вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
За наслідками розгляду поданих документів Комісією Міністерства оборони України прийнято відображене в пункті 52 Протоколу № 111 від 09 листопада 2018 року рішення про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з неподанням останнім документу, який свідчить про причини та обставини травми та який передбачено пунктом 11 Порядку № 975.
Не погодившись з вищевказаним рішенням в частині відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 440/2920/19, залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
У подальшому 17 лютого 2020 року позивач подав до Полтавського ОВК оновлений пакет документів для направлення до Міністерства оборони України з метою вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги.
18 лютого 2020 року Полтавський ОВК направив зазначені документи до Міністерства оборони України супровідним листом № 12/526.
За результатами розгляду зазначених документів Департамент фінансів Міністерства оборони України супровідним листом від 12 березня 2020 року № 248/324/oгд повернув останні без реалізації з тих підстав, що нових обставин з аналізу поданих документів для призначення одноразової грошової допомоги не виявлено.
Не визнаючи правомірним оформлене листом від 12 березня 2020 року № 248/324/oгд рішення відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, що залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, у справі № 440/2077/20 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання відмови протиправною, її скасування та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду поданих ОСОБА_1 та направлених Полтавським обласним військовим комісаріатом листом № 12/526 від 18 лютого 2020 року документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 протиправною. Зобов'язано Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 17 лютого 2020 року про призначення одноразової грошової допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання такого рішення суду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби 25 березня 2021 року розглянуто відповідну заяву позивача та відмовлено в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Відповідне рішення оформлено протоколом від 25 березня 2021 року №44 та викладено у пункті 8 останнього /а.с. 53/.
Про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомлено листом Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12 квітня 2021 року № 9/1/1656 /а.с. 52/.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Відповідно до статті 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною першою статті 16 цього ж Закону /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини другої згаданої статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Отже, право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у військовослужбовця виникає у разі настання інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, незалежно від часу настання та встановлення інвалідності: під час проходження військової служби чи після звільнення з військової служби.
За змістом пункту "б" частини першої статті 16-2 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
У відповідності до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-Порядок №975).
Вказаний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності /абзац 1/.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою) /абзац 2 /.
Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII, за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Однак Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Разом із тим, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №751/1670/17, від 31.07.2019 у справі №808/1995/18, від 17.10.2019 у справі №735/372/17, від 20.11.2019 у справі №806/2512/18 та №808/1226/18.
Згідно із правовою позицією Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, відсутність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов'язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату. Відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.
З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.
З урахуванням наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 729/426/17, від 21.08.2018 у справі № 295/13892/16-а, від 23.10.2018 у справі № 822/3005/17, від 11.12.2018 у справі № 740/1538/17, від 29.01.2019 у справі № 293/342/17, та у розвиток позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.10.2018 у справі № 265/7930/16-а, сформулювала наступний правовий висновок.
Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.
При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.
У зазначеній справі Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також зазначила, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Як встановлено з матеріалів справи, причиною відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги фактично стало неподання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, що передбачено положеннями пункту 11 Порядку № 975. При цьому з оскаржуваного позивачем рішення судами встановлено, що Комісією надавалася оцінка лише висновку експерта від 30.01.2008 № 528.
У контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що надані позивачем документ, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 10 червня 2014 року № 1552 /а.с. 12/, не містить відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Зокрема, матеріалами справи встановлено, що висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи від 10 червня 2014 року № 1092/Ж /а.с.13/, вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1989 році.
Водночас, як свідчить зміст витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 10 червня 2014 року № 1552, останній постановлений на підставі висновку спеціаліста у галузі медичної експертизи від 10 червня 2014 року № 1092/Ж, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.
З огляду на наведене, суд вважає, що ОСОБА_1 не додав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи від 10 червня 2014 року № 1092/Ж та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 10 червня 2014 року № 1552, не є належними документами, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
Також, суд критично оцінює посилання позивача на нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно з якими останні свідчать про те, що їм стало відомо, що 03 січня 1989 року ОСОБА_1 при виконанні бойового завдання в результатів підриву БТРа отримав контузію та поранення, оскільки такі показання свідків не є самі по собі належним та достатнім доказом на обґрунтування причин та обставин отримання поранення позивачем. Крім того, вказані заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть вважатися поясненнями свідка, зважаючи на відсутність у останніх відомостей про повідомлення таких осіб про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення.
Отже, позивачем не надано інших належних та допустимих доказів на аргументування причин та обставин отримання поранення.
Суд зауважує, що Порядок №975 вимагає від заявника, передусім, надання достовірних документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), водночас, нотаріально засвідчені заяви не можуть вважатися такими документами, оскільки останні містять лише відомості про обізнаність щодо факту отримання поранення без конкретизації дати, часу та місця отримання поранення ОСОБА_1 , при виконанні якого бойового завдання позивачу заподіяно шкоду здоров'ю, внаслідок яких саме дій та ким було спричинено шкоду позивачу.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не надано на розгляд Комісії Міноборони України для вирішення питання для призначення та виплати одноразової грошової допомоги документів, на підтвердження причин та обставин поранення, а тому з огляду на заявницький принцип призначення та виплати одноразової грошової допомоги, позивач не обґрунтував наявність підстав для призначення такої допомоги.
Отже, суд дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене п.8 Протоколу №44 від 25 березня 2021 року щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, з урахуванням обставин, які мали значення для його прийняття, тому підстави для визнання протиправним та скасування цього рішення відсутні.
Таким чином, відповідні позовні вимоги та похідні від них не підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г.Ясиновський