про залишення позовної заяви без руху
22 червня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/6447/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,
15 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП в Полтавській області від 19.03.2021 №522 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким до неї застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани; стягнення з ГУ НП в Полтавській області моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позовну заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із матеріалів позовної заяви слідує, що із спірним наказом від 19.03.2021 №522 позивач ознайомлена 01.04.2021, а отже саме з цього моменту позивач повинна була дізнатися про порушення свого права.
Натомість, з позовом до суду позивач звернулася лише 11.06.2021, про що свідчить відмітка поштової організації на конверті, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду з цим позовом.
Всупереч вимогам частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не додано до позову заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Позивач, посилаючись на статтю 233 КЗпПП, стверджує про те, що строк звернення до суду із позовною заявою про оскарження наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани становить три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, однак, суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки саме частиною 5 статті 122 КАС України, як спеціальною нормою, встановлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відносно посилань позивача щодо погіршення епідеміологічної ситуації та, як-наслідок, запровадження карантинних заходів на території України, суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов.
Отже, виходячи з наведених законодавчих приписів, сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому суд зважає на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності захворювання, яке б відносило її до переліку осіб, які перебувають у зоні ризику захворювання на COVID-19, а також існування об'єктивних обставин, що перешкоджали зверненню до суду внаслідок обмежень, впроваджених у зв'язку з карантином.
Також, суд зазначає, що напружений графік чергувань та необхідність проведення значної кількості слідчих (розшукових) дій у кримінальних провадженнях не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки жодним чином не створюють об'єктивних перешкод для звернення до суду з цим позовом.
Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Також, відповідно до частини 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивачем не надано копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи, про що складено акт про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта №440/6447/21/30277/21 від 15.06.2021.
Відтак, суд констатує, що позовна заява подана позивачем без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України подання позовної заяви без додержання вимог статті 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:
1) заяви про поновлення строку на звернення до суду з викладенням підстав для поновлення строку звернення до суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку з відповідними доказами на їх підтвердження;
2) копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.В. Довгопол