Справа № 420/3978/21
10 червня 2021 року м. Одеса
Зала судових засідань №21
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
За участю секретаря Макаренко А.І.
За участю сторін:
Від позивача: Назаренко О.Я.,
Від відповідача: Перней С.Ю.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області (код ЄДРПОУ 40605109; вул. Балківська, 12-В, м. Одеса, 65110) про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати середнього заробітку, стягнення коштів,-
16 березня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області під час розгляду його заяв вх.№19/3521 від 14.12.2020 року та вх.№18-97 від 26.02.2021 року в частині невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
стягнути з Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області 55247,14 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.03.2021 року об 11:03:00 справа №420/3978/21 розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 19.03.2021 року адміністративну позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності надання до суду заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за заявою вх.№19/3521 від 14.12.2020 року.
22.03.2021 року за вх.№14276/21 від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою.
Ухвалою суду від 29.03.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.04.2021 року, при цьому суд дійшов до висновку, що строк звернення до суду не пропущено.
15.04.2021 року за вх.№19219/21 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Підготовче засідання, призначене на 19.04.2021 року, відкладено на 13.05.2021 року.
Ухвалою суду від 13.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.06.2021 року.
У судовому засіданні 03.06.2021 року оголошено перерву до 10.06.2021 року.
Сторони у судове засідання 10.06.2021 року з'явились.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатом розгляду судової справи №420/7922/20 позивача поновлено на займаній посаді в Управлінні Державного агентства рибного господарства в Одеській області. Разом із тим, в межах судової справи №420/7922/20 не вирішено питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У зв'язку із цим позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак отримав відмову, зумовлену тим, що Управлінням рішення суду від 11.12.2020 року виконано у повному обсязі, а повноваження приймати рішення щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідача відсутні. Позивач із отриманими відповідями не погоджується та вказує, що обов'язок відповідача здійснити виплату середнього заробітку прямо передбачений ч.5 ст.53-4 Закону України «Про запобігання корупції».
15.04.2021 року за вх.№19219/21 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач із заявленими позовними вимогами не погоджується та вказує, що рішення суду від 11.12.2020 року виконано у повному обсязі, а повноваження приймати рішення щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідача відсутні. Також представник зазначив, що станом на момент розгляду першої заяви позивача рішення суду не набрало законної сили, а тому позивачу відмовлено у виплаті середнього заробітку. Представник відповідача звернув увагу, що позивач в межах розгляду справи №420/7922/20 не заявляв вимог щодо виплати йому заробітку за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні сторони підтримали позиції, викладені у письмових заявах по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд дійшов наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Наказом Управління від 17.07.2020 року №151-о ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» з 17.07.2020 року у зв'язку із скороченням чисельності державних службовців та скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису Управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 17.07.2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7922/20 від 11.12.2020 року визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області №151-о від 17.07.2020 року, яким позивача звільнено з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді заступника начальника відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області.
При цьому, суд зазначив, що згідно ч.1 ст.53-4 Закону України «Про запобігання корупції», викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. На час прийняття спірного наказу 17.07.2020 року про звільнення позивача з посади, ОСОБА_1 мав статус викривача, а тому він не міг бути звільнений із займаної посади, у тому числі у зв'язку з скороченням чисельності працівників Державного агентства рибного господарства України.
Рішення суду набрало законної сили 18.01.2021 року.
14.12.2020р. позивача поновлено на посаді.
14.12.2020 року позивач звернувся до Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області із заявою про нарахування та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ч.5 ст.53-4 Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.19-20).
Відповідь на вказаний лист позивачем не отримана.
26.02.2021 року позивач повторно звернувся до Управління із аналогічною заявою (а.с.24).
04.03.2021 року за №3-5-15/404-21 відповідач повідомив, що рішення суду від 11.12.2020 року виконано у повному обсязі, а повноваження приймати рішення щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідача відсутні (а.с.25-26).
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно п.2 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (тут і далі - у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно листа Департаменту з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції НАЗК №33-03/64787/20 від 08.12.2020 року, ОСОБА_1 є викривачем з 04.05.2020 року (т.2 а.с.25-26).
Відповідно до ч.1 ст.53-3 Закону України «Про запобігання корупції», права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Згідно ч.1 ст.53-4 Закону України «Про запобігання корупції», викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
З вказаних підстав позивача поновлено на посаді з 11.12.2020 року рішенням суду у справі №420/7922/20.
Суд при цьому акцентує увагу, що ч.5 ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» викривач, його близькі особи, звільнені з роботи у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, підлягають негайному поновленню на попередній роботі (посаді), а також їм виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення викривача, його близької особи на роботі (посаді) розглядається більше одного року не з їхньої вини, їм виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до Управління із заявами 14.12.2020 року та 26.02.2021 року, вимагаючи виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме на підставі ч.5 ст. 534 Закону України «Про запобігання корупції».
Станом на момент надання першої заяви суд зауважує, що рішення суду від 11.12.2020 року ще не набрало законної сили, а тому законні підстави для виплати середнього заробітку на підставі заяви від 14.12.2020 року були відсутні.
Натомість, станом на 26.02.2021 року такий обов'язок у відповідача в силу прямої вказівки ч.5 ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» вже виник. Суд, оцінюючи доводи представника відповідача, наголошує, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі норми закону, а не виключно рішення суду. При цьому, чинне законодавство не зобов'язує особу у разі поновлення її на посаді вирішувати питання щодо виплати середнього заробітку виключно у судовому порядку, якщо її поновлено на підставі ст.53-4 Закону.
Суд звертає увагу, що у листі від 04.03.2021 року Управління ніяк не пояснило відсутності підстав для нарахування та виплати середнього заробітку в контексті обов'язку, встановленого ч.5 ст. 534 Закону України «Про запобігання корупції», а тому така відмова не може вважатись обґрунтованою.
З огляду на це суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправними дії Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 листом від 04.03.2021 року №3-5-16/404-21 у виплаті середнього заробітку на підставі ч.5 ст.53-4 ЗУ «Про запобігання корупції» за час вимушеного прогулу за його заявою від 26.02.2021 року.
Як встановлено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Беручи до уваги викладене, з метою забезпечення належного способу відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне стягнути з Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.07.2020 року по 13.12.2020 року.
Вирішуючи питання щодо суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.07.2020 року по 13.12.2020 року, суд наголошує на такому.
Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України Про оплату праці визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абз 3 п. 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Зі змісту пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно із п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до довідки Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області від 15 березня 2021 року №3-7-16/495-21 середньоденна заробітна плата позивача складає 536,38 грн. (а.с.27).
Період вимушеного прогулу в робочих днях складає 103 робочих дні з 18.07.2020р. по 13.12.2020р.
Відповідач вказує, що середньоденна заробітна плата за час вимушеного прогулу становить 431,78грн., надав довідку від 12.04.2021р. (а.с.67), із розрахунком, що враховує утримання ПДФО та військового збору.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, про необхідність стягнути з Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.07.2020 року по 13.12.2020 року у сумі 55247 грн. 14 коп. із відрахуванням належних податків та зборів.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваної відмови, а його аргументи суд відхиляє з наведених вище підстав.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відтак судові витрати, які підлягають розподілу, відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області (код ЄДРПОУ 40605109; вул. Балківська, 12-В, м. Одеса, 65110) про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати середнього заробітку, стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 листом від 04.03.2021 року №3-5-16/404-21 у виплаті середнього заробітку на підставі ч.5 ст.53-4 ЗУ «Про запобігання корупції» за час вимушеного прогулу за його заявою від 26.02.2021 року.
Стягнути з Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.07.2020 року по 13.12.2020 року у сумі 55247 грн. 14 коп. із відрахуванням належних податків та зборів.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне рішення складено та підписано суддею 22.06.2021 року.
Суддя М.М. Аракелян