Справа № 362/1305/21
Провадження № 1-кп/362/465/21
Іменем України
17.06.2021 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
потерпілої - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020110140000063 від 17.01.2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Василькова Київської області, українця, громадянина України, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , котрий має середню освіту, офіційно не одружений, офіційно не працюючий, раніше судимий: Васильківським міськрайонним судом Київської області від 25.06.2012 за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, 25.06.2014 звільнений з місця позбавлення волі на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.06.2014 умовно-достроково з невідбутним строком покарання 8 місяців 27 днів; Васильківським міськрайонним судом Київської області від 19.09.2019 за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання за згодою сторін у виді 1 рік обмеження волі на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробуванням 1 рік; ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.03.2021 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2019.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Кринична, м. Макіївка Донецької області, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, офіційно не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого: 25.04.2014 Єнакіївським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 27.04.2016 Костянтинівським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та 6 місяців, 10.09.2020 на підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02.09.2020 звільнений з місця позбавлення волі умовно-дострокового з невідбутною частиною строку покарання - 11 місяців 15 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,
17.01.2021 близько 05 години 00 хвилин ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували неподалік території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , будучи обізнаними, що в приміщенні кімнати, де мешкає ОСОБА_11 , є телевізор марки «Samsung», вступили в злочинну змову, розподілили ролі кожного і домовились про спільне вчинення відкритого викрадення чужого майна.
Згідно розробленого плану ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відчинили вхідну хвіртку та незаконно зайшли на територію домоволодіння за вищевказаною адресою, в подальшому, безперешкодно відчинивши вхідні двері, проникли до приміщення будинку. Після чого, реалізуючи спільний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, вимкнувши світло при вході в будинок, після чого ОСОБА_7 увімкнув ліхтарик та разом із ОСОБА_8 зайшли до приміщення кімнати, де мешкає ОСОБА_11 . В подальшому ОСОБА_7 підійшов до потерпілої та почав світити їй в обличчя ліхтариком, в цей час ОСОБА_8 підійшов до тумби, де стояв телевізор марки «Samsung» 4UE32J4500A, який належить ОСОБА_11 , та почав демонтувати кріплення та кабелі, які були прикріплені до телевізора. В цей час ОСОБА_11 впізнала особу ОСОБА_7 та, помітивши, що інша особа намагається відкрито заволодіти майном останньої, висловила вимогу припинити незаконні дії. Незважаючи на вимогу ОСОБА_11 , явно усвідомлюючи, що дії останніх носять відкритий характер, ігноруючи дану обставину, ОСОБА_8 продовжив незаконне заволодіння чужим майном: взяв телевізор марки «Samsung» 4UE32J4500A, в цей час ОСОБА_7 взяв пульт дистанційного керування від телевізору «Samsung» bn59-01199g, який знаходився на ліжку поруч з потерпілою, індукційну плитку чорного кольору «BESSER» моделі «10213». Після чого, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_11 матеріального збитку на загальну суму 4940,00 грн.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково, та показав, що потерпіла - рідна сестра його вітчима, якийсь час в 1999 році, коли його батьки продавали квартиру, він проживав у неї, а тому мав вільний доступ до її квартири. 16.01.2021 потерпіла подзвонила його мамі і повідомила, що зламала руку. Він з ОСОБА_8 прийшов до потерпілої близько 22 год., вони надали їй допомогу і пішли, а пізніше вже 17.01.2021 після 12 години ночі повернулись, щоб перевірити як потерпіла себе почуває. На подвір'ї спонтанно виник умисел на викрадення. Він, ОСОБА_7 , при вході в хату виключив рубильник, тому світла в будинку не було, зробив ОСОБА_8 жест руками і вони зайшли в будинок через двері, які в потерпілої весь час відчинені, оскільки остання погано ходить. Потерпіла лежала на ліжку, він почав світити їй в обличчя ліхтариком, щоб вона його не впізнала. Потерпіла запитала: « ОСОБА_12 , що ти робиш?», хоча він не називався і весь час мовчав поки був там, він пальцем показав ОСОБА_8 на велику плазму, і останній від'єднав її. З квартири вони одразу винесли телевізор і плитку, котру взяв він, ОСОБА_7 , особисто, а потім ще повернувся за телефоном потерпілої, щоб вона не мала змоги викликати поліцію. Викрадене все заховав частинами, а телефон викинув. Потім добровільно видав все викрадене, окрім телефону, який так і не знайшли. Викрадені речі, окрім телефону, повернуто потерпілій. У вчиненому розкаюється., вважає що мав вільний доступ до будинку потерпілої, а ОСОБА_8 не повідомив про свої злочинні наміри, він лише допоміг винести речі.
Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні свою вину визнав частково, показав, що приїхав до своєї дівчини з Одеси, зустрівся з ОСОБА_13 , який запропонував піти до його тітки допомогти, оскільки та зламала руку. Вони трохи там посиділи, поспілкувались, а тоді пішли до ОСОБА_13 додому, а потім пізно вночі - біля 12 години - пішли прогулятися і близько 3-4 годин направилися до будинку потерпілої, в якому були цього дня, там горіло світло. ОСОБА_7 сказав йому, ОСОБА_8 , мовчати, на запитання, що сталося, нічого не пояснив, і вимкнув світло. Він, ОСОБА_8 , подумав, що потерпіла випивши і, щоб речі не вкрали, ОСОБА_12 вирішив її провчити, почав світити ліхтариком в обличчя ОСОБА_11 , а йому показав, щоб забирав телевізор. Він, ОСОБА_8 , викрутив 2 кріплення, зняв телевізор і пішов до виходу, а ОСОБА_7 вийшов за ним з плиткою, передав плитку йому, а сам повернувся до будинку, як потім він, ОСОБА_8 , дізнався - за телефоном. Після цього вони пішли до Діми спати. Вранці приїхала поліція. У зв'язку з тим, що не знав для чого ОСОБА_7 виніс речі і взагалі не розумів, що відбувається, визнає свою вину частково: лише в тому, що виніс речі.
Потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_7 вона знає з 5 років, а ОСОБА_8 побачила вперше 16.01.2021, коли вони прийшли вдвох до неї додому за адресою: АДРЕСА_3 допомогти, оскільки вона впала і зламала руку. Вони допомогли їй зайти в хату і залишились, розмовляли, але, коли вона побачила, що ОСОБА_8 роздивляється телевізор, а ОСОБА_7 розпитує, коли буде вдома її чоловік, вона попросила їх піти. Обвинувачені одразу попрощались з нею і пішли, що повернуться назад не казали, вільного доступу до її будинку ОСОБА_7 не мав. Вночі вона не спала, оскільки боліла рука, в неї в кімнаті світилось світло і на подвір'ї теж горіло світло. Десь приблизно о 5 годині ранку вже 17.01.2021 ОСОБА_7 з ОСОБА_8 повернулись до неї додому, зайшли через двері, які були відчинені, бо вона чекала свого чоловіка, а рухатися їй було важко. Дозволу на те, щоб вони заходили, вона не давала, а вільного доступу до її квартири в них не було. Зайшовши в квартиру, обвинувачені вимкнули світло, але вона їх все одно бачила, бо у вікно світили ліхтарі, і впізнала обох чоловіків - з ОСОБА_7 був ОСОБА_14 , той самий, що в цей день був вже в неї в квартирі. ОСОБА_7 почав світити їй в обличчя ліхтариком, а ОСОБА_8 пішов до телевізора і став демонтувати його. Вона просила хлопців припинити злочинні дії, розмовляла з ними, вони не відповідали, але коли вона захотіла закурити сигарету, ОСОБА_7 допоміг їй та підпалив запальничку. Потім вони пішли до дверей. Вона хотіла зателефонувати в поліцію, але не змогла, бо ОСОБА_7 повернувся до будинку та забрав в неї телефон. Телевізор і плитку їй повернули, а телефон - ні. Претензій до обвинувачених не має, але їм необхідно відшкодувати їй вартість телефону, на суворій мірі покарання не наполягала.
Після допиту потерпілої, на запитання суду, прокурора та захисників, потерпіла ОСОБА_11 категорично заперечила надання дозволу як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_8 на вільний доступ до її житла як у цей день, так і будь коли раніше, в перший раз вони прийшли за її запрошенням, але ніяких домовленостей щодо повторного візиту не було і вона їх не запрошувала і не чекала.
На підтвердження винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, що мало місце 17.01.2021, стороною обвинувачення надано докази, які досліджено судом:
- протокол огляду місця події від 17.01.2021 з ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого під час огляду за адресою: АДРЕСА_3 встановлено, що в кімнаті № 3 прямо перед вхідною аркою під стіною розміщена дерев'яна шафа, праворуч від якої знаходиться дерев'яна тумба світло-коричневого кольору (місце, де перебував телевізор) (а.с. 76-77);
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 17.01.2021, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_11 з осіб, які пред'являлися для впізнання, впізнала чоловіка, який 17.01.2021 за адресою: АДРЕСА_3 , відкрито заволодів телевізором марки «Samsung», зазначила, що цей чоловік розміщений на другій позиції та вказала на ОСОБА_8 (а.с. 112-114). Також в матеріалах наявний додаток до протоколу - диск з відеозаписом пред'явлення особи для впізнання, який під час перегляду в судовому засіданні відтворити не вдалося з технічних причин, тому суд не приймає даний диск з відеозаписом як доказ (а.с. 115);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.01.2021, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_11 з осіб зображених на фотознімках на фото № 3 впізнала чоловіка, який відкрито заволодів телевізором (а.с. 116-117) та довідка до протоколу, відповідно до якої на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_8 (а.с. 118);
- протокол проведення слідчого експерименту від 20.01.2021 за участю ОСОБА_7 та додаток до нього: диск з відеозаписом слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_7 у присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_9 на місці події показав та розказав як він зі своїм товаришем ОСОБА_15 зайшли до будинку АДРЕСА_4 , світло в ньому було вимкнене, потерпіла лежала на ліжку, він, ОСОБА_7 , почав світити їй в обличчя ліхтариком, щоб вона його не впізнала. У ході слідчого експерименту ОСОБА_7 виявив бажання добровільно видати телевізор та плитку, а щодо телефону пояснив, що викинув його (а.с. 119-123);
- заява ОСОБА_7 про добровільну видачу телевізора марки «Samsung» з пультом до нього та електричної плитки, викрадених ним у ОСОБА_11 (а.с. 124);
- протокол огляду місця події від 20.01.2021 за участі ОСОБА_7 з ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого об'єктом огляду є земельна ділянка, що розташована неподалік магазину «Струмок» по вул. Івана Мазепи в м. Васильків Київської області. Під час огляду виявлено, що поряд з комишами під деревом лежить синя зимова куртка, під якою на землі розташовані телевізор марки «Samsung» моделі UE32J4500АК, пульт керування до нього. Дані речі було добровільно видано ОСОБА_7 , який пояснив, що викрав їх 17.01.2021 в АДРЕСА_3 (а.с. 125-129);
- протокол огляду місця події від 20.01.2021 за участю ОСОБА_7 з ілюстративною фототаблицею до нього, з якого вбачається, що об'єктом огляду є земельна ділянка, що розташована позаду будинку АДРЕСА_5 . Під час огляду ОСОБА_7 вказав на дерев'яний паркан, між яким розташована електро-плита «Вesser», яку за його словами він викрав разом з ОСОБА_16 17.01.2021 по АДРЕСА_3 та добровільно видає працівникам поліції (а.с. 130-133);
- протокол огляду предмету від 21.01.2021, відповідно до якого об'єктом огляду є телевізор марки «Samsung», пульт до нього та індукційна плита марки «Вesser», які потерпіла впізнала як ті, що були викрадені з її будинку 17.01.2021 (а.с. 135);
- висновок експерта № СЕ-19/111-21/3307-ТВ від 01.02.2021, відповідно до якого ринкова вартість станом на 17.01.2021 телевізора чорного кольору рідкокристалічного/LED, марки «Samsung», моделі «UE32J4500АК», типу «UE32J4500», версії «СА02», діагоналлю 32 дюйма, бувшого у використанні; пульту марки bn59-01199g до вищевказаного телевізору бувшого у використанні; індукційної плитки чорного кольору «Вesser» моделі «10213», бувшої у використанні складала 4940,00 грн. (а.с. 137-142).
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд прийшов до висновку, що вони належні та допустимі, оскільки зібрані стороною обвинувачення у відповідності до вимог КПК України, що сторона захисту у ході судового розгляду не заперечувала
Даючи оцінку зазначеним вище показанням обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , даними ними в судовому засіданні, щодо невизнання вини у незаконному проникненні до житла потерпілої, відсутності попередньої змови, відсутності у ОСОБА_8 умислу на викрадення речей., суд приходить до наступних висновків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 18.04.2018 у справі № 569/1111/16-к, при вирішення питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення вказала, що при здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття проникнення. Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.
Для з'ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.
З огляду на зазначене, з урахуванням конкретних обставин провадження незаконне потрапляння сторонніх осіб до будинку, здійснене з метою викрадення майна, що там зберігається, складає ознаку незаконного проникнення до володіння особи.
З'ясовуючи юридичні критерії проникнення, судом встановлено, що: 1) у обвинувачених не було жодного права перебувати у будинку потерпілої, оскільки ніхто з них там на той час не проживав, їх туди не запрошували, що підтверджується показаннями потерпілої та обвинувачених, даними ними в судовому засіданні; 2) обвинувачені усвідомлювали, що знаходиться в чужому будинку, що зайшли туди з визначеною метою - викрадення речей, які там знаходилися, цей умисел виник заздалегідь, а щоб його реалізувати, необхідно було зайти до будинку, що підтверджується показами обвинувачених та їх спільними, узгодженими діями, розподіленням ролей: вимкнення світла перед тим, як зайти в будинок, світіння ОСОБА_7 потерпілій в обличчя ліхтариком, щоб бути невпізнаним нею та вилучення в цей час телевізора ОСОБА_8 , також про намір проникнути до будинку з метою викрадення речей свідчить час скоєння злочину, саме 5 година ранку.
При цьому, факт того, що двері були відчинені немає визначального значення, оскільки, як зазначено вище, під проникненням слід розуміти незаконне вторгнення у житло будь-яким способом, а обвинувачені достовірно усвідомлювати, що не мають права та дозволу на проникнення до житла потерпілої, і мали заздалегідь визначену мету - вчинити незаконне заволодіння чужим майном.
Положеннями ч. 2 ст. 28 КК України встановлено, що злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
При цьому, домовленість про спільне вчинення злочину заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов'язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій - поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети. Така ж позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі № 464/710/18.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження та встановлених фактичних обставин, які повідомлені саме обвинуваченими та потерпілою, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували разом перед будинком потерпілої, ОСОБА_7 вимкнув світло в будинку, зробив ОСОБА_8 жест рукою і вони зайшли в будинок разом. В будинку ОСОБА_7 показав жестом на телевізор і ОСОБА_8 пішов його демонтувати, після чого вони разом вийшли з будинку, кожен ніс викрадені речі. Таким чином, протиправна поведінка ОСОБА_7 , про яку був обізнаний ОСОБА_8 , а саме: вимкнення світла, а також жест рукою, після якого вони зайшли до будинку, можна розцінювати як конклюдентну дію, яка мала місце до моменту виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення, тобто до входу в будинок. З показів ОСОБА_7 та самого ОСОБА_8 не вбачається, що після винесення речей з будинку вони обговорювали між собою те, що провчили ОСОБА_11 і не узгоджували повернення їй вказаних речей, ОСОБА_8 не цікавився тим, що сталося і не вимагав від ОСОБА_7 пояснення, а тому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_8 цілком усвідомлював протиправний характер своїх дій, умисел на викрадення речей ОСОБА_11 виник в нього до моменту проникнення до житла, він розумів, що не мав жодного права перебувати там, не дивлячись на те, що прийшов разом з ОСОБА_7 , який колись проживав у потерпілої, зайшов у вказаний будинок він саме з конкретною метою заволодіння речами, що там знаходилися, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 .
Вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою, поєднаного з проникненням у житлопідтверджується також дослідженими судом доказами: протоколом пред'явлення особи для впізнання, в ході якого потерпіла вказала на ОСОБА_8 як на особу, що вчинила злочин, а також показами потерпілої в судовому засіданні, де вона чітко і послідовно описала спільні дії обвинувачених, що були спрямовані на викрадення чужого майна, а також те, що не давала їм дозволу на перебування у своєму будинку.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (далі - Постанова), крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. П. 4 Постанови визначає, що дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій. П. 22 Постанови визначає, що якщо дії, розпочаті як крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, переросли в грабіж чи розбій, вчинене слід кваліфікувати відповідно за частиною третьою статті 186 КК або частиною третьою статті 187 КК.
Враховуючи викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також інкриміновано відкрите викрадення належного ОСОБА_11 мобільного телефону марки «Honor» за наступних обставин: після того як ОСОБА_8 взяв до рук телевізор марки «Samsung» 4UE32J4500A, а ОСОБА_7 взяв до рук пульт дистанційного керування від телевізору «Samsung» bn59-01199g, який знаходився на ліжку поруч з потерпілою, індукційну плитку чорного кольору «BESSER» моделі «10213» та направилися в напрямку виходу з приміщення будинку, ОСОБА_11 окликнула останніх та повідомила про намір зателефонувати на лінію «102», взяла до рук належний їй мобільний телефон марки «Honor». Почувши це, ОСОБА_7 повернувся в приміщення кімнати та вирвав з рук потерпілої належний їй телефон, після чого разом з ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд.
Суд не вбачає у діях обвинувачених умисного, відкритого, з корисливих мотивів, викрадення телефону марки «Honor», що належить ОСОБА_11 , виходячи з наступного та з урахуванням правових позицій Верховного Суду, які містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.01.2020 у справі №234/1145/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення (кримінального проступку, злочину) - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Закон про кримінальну відповідальність, в якому передбачена відповідальність за вчинення певного виду злочину, є узагальнюючим нормативно-правовим утворенням. У ньому законодавцем закріплюються лише найбільш характерні ознаки, типові для множини суспільно небезпечних діянь визначеного виду, а також необхідні відмінні ознаки від інших діянь.
Зокрема, стаття 186 КК України містить безпосередні вказівки лише на три найбільш характерні ознаки відповідного злочину, які достатні для отримання уявлення про його суспільно небезпечну сутність. Зокрема, це: 1) спосіб (відкрите); 2) суспільно небезпечне діяння (викрадення); 3) предмет (чуже майно). Жодна з суб'єктивних ознак злочину у цій конструкції не вказана, хоча це не означає, що вони можуть бути будь-якими чи є не обов'язковими.
Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона кримінального правопорушення, яка виявляється в певному психічному ставленні особи до об'єкта та об'єктивної сторони вчинюваного кримінального правопорушення; певному прояві її свідомості й волі, виражених у вині, мотиві, меті. Необхідність наявності саме корисливого мотиву визначається змістом самого поняттям викрадення як діяння, що криміналізоване у ст. 186 КК України, незалежно від окремого зазначення цього мотиву у змісті диспозиції цієї статті.
З суб'єктивної сторони грабіж передбачає тільки прямий умисел, особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, відкрито вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив -спонукання до незаконного збагачення за рахунок майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
Як вбачається з показів обвинувачених, потерпілої, наявних доказів, у ОСОБА_7 , після того, як він почув погрозу ОСОБА_11 викликати поліцію, виникла мета перешкодити їй це зробити, у зв'язку з чим він і забрав у неї телефон, про відсутність корисливої мети свідчить також те, що ОСОБА_7 викинув телефон після виходу з будинку.
Оскільки у обвинувачених не було корисливого мотиву збагатитися за рахунок заволодіння мобільним телефоном потерпілої, суд приходить до висновку про необхідність виключення з формулювання обвинувачення відкритого викрадення телефону марки «Honor», що належить ОСОБА_11 .
При призначенні покарання, суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
За п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Вирішуючи питання про покарання ОСОБА_7 , відповідно до статті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином; особу винного, який є раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, характеризується за місцем проживання посередньо, зловживає спиртними напоями, не працює, на обліках не перебуває, визначальну роль обвинуваченого при вчиненні злочину, а також часткове визнання своєї вини, добровільну видачу викраденого майна працівникам поліції, наявність цивільної дружини.
Вирішуючи питання про покарання ОСОБА_8 , відповідно до статті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином; обставини його скоєння, відсутність тяжких наслідків, позицію потерпілої, скоєного особу винного, який є раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, характеризується за місцем проживання посередньо, зловживає спиртними напоями, має цивільну дружину, не працює, на обліках не перебуває, роль обвинуваченого при вчиненні злочину.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченим у відповідності до ст.ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України.
При цьому виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства на певний строк, оскільки останні, будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, у тому числі і з застосуванням положень ст. 75 КК України, відповідних висновків для себе не зробили тобто не піддалися заходам перевиховання, знову вчинили умисний корисливий злочин проти власності, що свідчить про свідоме нехтування правилами встановленими в суспільстві, про відсутність бажання стати на шлях виправлення, про стійку антисоціальну спрямованість, а тому саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2019 ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання за згодою сторін у виді 1 рік обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробуванням на 1 рік. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.03.2021 скасовано звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням призначеного вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2019, та направлено на відбування покарання, призначеного цим вироком у виді обмеження волі строком на 1 рік.
Таким чином, зважаючи на те, що даний злочин ОСОБА_7 вчинено після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, тому остаточне покарання йому слід призначати за сукупністю вироків згідно правил, передбачених ст.ст. 71, 72 КК України, з урахуванням вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2019.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 засуджений 27.04.2016 Костянтинівським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років та 6 місяців позбавлення волі, ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 вересня 2020 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 15 днів. Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання скоїв новий злочини, а тому відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України йому слід призначити покарання за правилами, передбаченими ст.ст. 71 КК України.
Крім цього, суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених витрати на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 817,25 грн. в дольовому порядку.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 337, 368-371, 373-374 КПК України, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2019 і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 9 (дев'ять) місяців.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 17.01.2021 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили. Початком строку відбування покарання ОСОБА_7 за цим вироком вважати момент набрання вироком законної сили.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Костянтинівського районного суду Донецької області від 27.04.2016 і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 17.01.2021 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили. Початком строку відбування покарання ОСОБА_8 за цим вироком вважати момент набрання вироком законної сили.
Речові докази, а саме: телевізор чорного кольору, рідкокристалічний/LED марки «Samsung» 4UE32J4500A, типу «UE32J4500» версії «СА02», діагоналлю 32 дюйма; пульт марки bn59-01199g до вищевказаного телевізору; індукційна плитка чорного кольору «Вesser» моделі «10213», які передані на відповідальне зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_11 - залишити в її повному володінні, користуванні і розпорядженні.
Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 витрати на проведення товарознавчої експертизи на користь держави в розмірі 408 грн.62 коп. з кожного.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1