Справа № 357/3307/20
2-др/357/122/21
іменем України
22 червня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Орєхова О. І.
за участі секретаря - Сокур О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» - адвоката Тетері Світлани Юріївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі, -
В проваджені Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі.
25 травня 2021 року представник відповідача ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С.І., засобами поштового зв'язку звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування заяви представником ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокатом Тетеря С.І. зазначено, що в провадженні суду знаходиться справа № 357/3307/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2021 року у справі № 357/3307/20 позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі залишено без розгляду за заявою представника позивача - адвоката Червінчика Є.Е.
У зв'язку з розглядом вказаної справи відповідач поніс витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 24 811,58 гривень. Посилаючись на ч. 5 ст. 142 ЦПК України просила стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу.
Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Зазначена заява була отримана судом 07.06.2021 року та передана судді для розгляду 08.06.2021 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Сторони в судове засідання не викликалися.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками, матеріали справи, дійшов таких висновків.
27 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3220484400:01:004:0010) № б/н від 14 серпня 2013 року ( а. с. 39 ), отриманий судом 31.03.2020 року, про що свідчить штамп суду 9 а. с. 1 ).
02 квітня 2020 року ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження ( а. с. 43-44 ).
26 листопада 2020 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ( а. с. 150-153 ).
В розпорядження експертам було надано матеріали цивільної справи оригінал спірного договору та акт приймання-передачі від 14.08.2013 року, документи, які містять вільні зразки підпису ОСОБА_1 .
23 березня 2021 року судом отримано повідомлення про неможливість проведення судової експертизи ( а. с. 156-157 ).
Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року провадження у даній справі було поновлено та призначено підготовче засідання на 20 травня 2021 року ( а. с. 159-160 ).
10 травня 2021 року за вх. № 2306 судом отримано клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його уповноваженого представника ( а. с. 163, 164-165 ).
В зазначеному клопотанні представник відповідача повідомляє, що у разі, якщо позивач подасть заяву про залишення позову без розгляду, а суд постановить ухвалу про її задоволення, товариство звернеться до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі про стягнення із позивача на користь відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. Разом із зазначеною заявою, товариство надасть суду докази понесення ним таких витрат в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України ( а. с. 164 ).
20 травня 2021 року за вх. № 23265 судом отримано заяву від представника позивача про залишення без розгляду. Одночасно в цій заяві зверталася увагу суду на те, що подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Та у зв'язку із тим, що позивач із-за матеріального становища не зміг оплатити призначену судом експертизу, такі дії не можуть бути розцінені судом як необґрунтовані та не можуть рахуватися судом як відмова від позову ( а. с. 166, 167 ).
20 травня 2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі було залишено без розгляду ( а. с. 169-170 ).
Заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат направлена на адресу суду засобами поштового зв'язку 25.05.2021 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами та отримана судом 07.06.2021 року, про що свідчить штамп суду.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, надано до суду наступні документи: договір № 18/12-10 про надання правової допомоги від 22.12.2018 року; додаткову угоду № 31/12/20-1 до Договору про надання правової допогмоги № 18/12-10 від 22.12.2018 року, укладеної 31.12.2020 року; додаткову угоду № 14/04/20-9 від 14.04.2020 року; акт № 14/04/20-9 приймання-передачі наданих послуг в рамках правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 18/12-10 від 22.12.2018 року, складеним 21.05.2021 року; рахунок на оплату № 125 від 14.04.2020 року;
платіжне доручення № 1470 від 16.04.2020 року; роздруківка з сайту видання "Юридична практика"; роздруківка з сайту видання "Юридична газета".
01 червня 2021 року за вх. № 25235 судом отримано від представника позивача заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просив заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення, так як з боку відповідача не зазначено, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду, оскільки звернення позивача до суду із заявою про залишення позову без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову.
При вирішенні вимоги заяви про стягнення з позивача витрат на правову допомогу в розмірі 24 811,58 грн., суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а положеннями ст. 257 ЦПК України визначено право позивача на подачу заяви про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивним правом позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Суд критично відноситься до аргументів представника відповідача про необґрунтованість дій позивача, які виразилися в не сплаті за проведення експертизи за клопотанням останньої.
Нормою ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку відповідач посилається як на підставу стягнення судових витрат з позивача, передбачено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідачу необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені.
Така ж позиція висловлена у п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій.
За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів та постановлених судом ухвал в порядку Глави 9 «Заходи процесуального примусу» щодо зловживання позивачем чи її представником процесуальними правами, чи безпідставних дій позивача при звернення до суду з вказаним позовом, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів заяви про ухвалення додаткового рішення, при цьому вказані у заяві обставини не були встановлені судом при розгляді справи, адже рішення суду по суті спору не приймалось. Інших необґрунтованих дій з боку
позивача, як то систематичне протидіяння правильному та швидкому вирішенню спору, умисність дій та винна поведінка заявником не доведено, а саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації, а отже у задоволенні заяви слід відмовити.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12.11.2020 року у справі № 359/9512/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Слід зазначити, що саме на позивача покладено обов'язок визначати у позовній заяві спосіб захисту порушених прав та інтересів, при цьому в порядку спрощеного позовного провадження зміна предмету та підстав позову допускається лише до першого судового засідання.
Такі дії позивача як сплата судового збору та присутність в судових засіданнях представника позивача, на думку суду, також свідчать про належне користування позивачем його законними правами.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 4, 12, 137, 141, 142, 270, 257, 258, 260, 263, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» - адвоката Тетері Світлани Юріївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов