Справа № 357/1478/21
2/357/1946/21
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
16 червня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізова А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н від 15.12.2008 року, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшився до 4 000 грн. 00 коп. Оскільки, позичальник умови договору не виконав, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед банком становить 5 783 грн. 87 коп. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем останнього є відповідачка у справі, яка постійно проживала на час відкриття спадщини з позичальником, до якої 09.10.2020 року позивачем був спрямований лист-претензія, але ніяких дій відповідачкою щодо погашення боргу не було вчинено. Оскільки відповідачка, як спадкоємець боржника ОСОБА_2 , не виконала свої зобов'язань, не дивлячись вимогу банку, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану вище суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 18.03.2021 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка, яка належним чином повідомлена про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористалась, в судові засідання не з'явилась, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 09.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, шляхом підписання Анкети-заяви № б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 4 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використанням, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.
Відповідно до п.п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг- у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.
Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у порушення умов кредитного договору та положень ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою ОСОБА_2 щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.
При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Одночасно п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.1.5 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан карткового рахунку та про здійсненні операції по картковим рахункам.
За ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що позивач в повному об'ємі виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором та надав ОСОБА_2 кредит в сумі 4 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Разом із тим, позичальник не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію.
Так, згідно наданого позивачем розрахунку позичальник має заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 5 783 грн. 87 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредитом - 5 783 грн. 87 коп., в т.ч. 0 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 5 783 грн. 87 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0 грн. 00 коп. - нарахована пеня; 0 грн. 00 коп. - нараховано комісії.
Судом також встановлено, що позичальник ОСОБА_2 з умовами кредитного договору від 09.03.2011 року був ознайомлений при його укладенні, підписав вказаний договір і отримав кредит в обумовленій кредитним договором сумі, але вищевказані умови кредитного договору порушив.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується матеріалами справи.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 68 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За приписами ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.
Як вбачається із матеріалів спадкової справи №188/2020, заведеної державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Приймак А.Г., свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 не видавалося. Спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались, а спадкова справа була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
За твердженням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, у якому в якості адреси зазначена: АДРЕСА_1 .
09.10.2020 року до спадкоємця ОСОБА_1 позивачем було направлено лист-претензію, згідно якого АТ КБ «ПриватБанк» пред'явив свої вимоги, але жодних дій не було виконано.
Порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст.ст.1281,1282 ЦК України.
У зв'язку зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281,1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором спадкоємець несе відповідальність лише у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06.06.2018 року у справі №533/370/16-ц.
Виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.
У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки позивач не надав суду докази існування спадкового майна та його вартості, в межах якого відповідач зобов'язується задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині, або ж ухилення відповідача від оформлення спадщини суд дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» з підстав, передбачених статтею 12, 81 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати у справі, понесені позивачем покладаються на останнього.
На підставі вищевикладеного та ст.ст. 509, 526, 608, 610, 611, 634, 1054, 1218, 1219, 1282 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 280, 281, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяБ. І. Кошель