Справа № 296/3210/16-ц
2/296/721/21
"04" червня 2021 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участі секретаря судового засідання Світко Т.І.,
представника позивача адвоката Михніцького Г.Ю.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Фрегера Г.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
06 червня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та відсоткам в розмірі 142719 доларів США у гривневому еквіваленті на день винесення рішення суду.
В обґрунтування позову зазначає, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 04.06.2008р. №284/24-149, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 60000 доларів США, який потрібно було повернути до 03.06.2033р. зі сплатою 14,5% річних. Всупереч умов укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконувала. У зв'язку з чим станом на 17 лютого 2016 року, у ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість по кредиту в сумі 142719 доларів США, в т.ч.: борг по кредиту 65661,07 доларів США, 62433,78 доларів США. борг по відсотках, 1399,98 доларів США пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 13225,01 доларів США пеня за несвоєчасно повернення відсотків, що загалом в гривневому еквіваленті становить 3856261,28 грн. Борг відповідач не погашає у добровільному порядку, що змусило банк звернутись до суду із вказаним позовом.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04 жовтня 2016 року зазначений позов банку задоволено (а.с. 65-66).
Ухвалою від 05 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення суду від 04 жовтня 2016 року скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 143-144).
Ухвалою від 05 лютого 2020 року залучено до участі у справі в якості позивача Акціонерне товариство «Альфа-Банк», як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (а.с.141-142).
04.03.2020 року представником відповідача - адвокатом Фрегером Г.Й. подано до суду заяву про застосування строків позовної давності та про відмову у задоволення позову з цих підстав, оскільки з розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що починаючи з 02.12.2009 року по дату звернення до суду, заборгованість не погашалась (ні по тілу, ні по відсоткам, ні по комісіям, ні по штрафним санкціям, тощо). Останній платіж був здійснений 02.12.2009 року, а позивач звернувся до суду лише в 2016 році, тобто поза межами встановленого законом строку (а.с.180-181).
Того ж дня, представником відповідача - адвокатом Фрегером Г.Й. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування поданого відзиву зазначає обставини аналогічні в його заяві про застосування строків позовної давності (а.с. 183-184).
27.04.2020 року представник позивача - адвокат Михніцький Г.Ю. подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що передбачене умовою кредитного договору право кредитора вимагати дострокового виконання зобов'язань не є зміною кінцевої дати виконання зобов'язань, воно є початком для процедури зміни кінцевої дати виконання зобов'язань при умові направлення відповідної дострокової вимоги позичальнику і лише тоді як у подальшому позичальник не виконає відповідну вимогу протягом 30-ти календарних днів з дати її отримання змінюється кінцева дата погашення кредиту до всіх зобов'язань. Також звертає увагу, що відповідач визнавала свій борг та зверталася до банку із заявою про врегулювання заборгованості по кредитному договору за рахунок реалізації заставного майна (а.с.192-193).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю. Вказав на відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки відповідач визнала вимоги, про що написала звернення.
Відповідач та її представник в судовому засіданні просили застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Вказали, що прохання надати можливість добровільно реалізувати будинок, який перебував в іпотеці було написано під час примусового виконання заочного рішення суду від 04.10.2016 року у даній справі, яке в подальшому було скасовано. Також відповідач пояснила, що таке звернення було написано під дією тяжких обставин, а саме під тиском з боку представників позивача та загрозою продажу будинку під час виконавчого провадження, який є єдиним житлом відповідача та її сім'ї.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04 червня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №284/24-149 (а.с.10-12, 44-46).
Відповідно п. 1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 60000,00 доларів США, зі сплатою 13,5% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Пунктом 1.1.1 кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту. Зокрема погашення кредиту мало здійснюватися шляхом сплати по 250 доларів США до 10 числа кожного місяця починаючи з липня 2008 року (останній платіж в червні 2008 року).
Згідно п. 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомості.
Відповідно п. 2.2 кредитного договору моментом надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових коштів в сумі кредиту безпосередньо з позичкового рахунку позичальника.
Пунктом 2.3 кредитного договору моментом повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів, комісій та можливих пені і штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.
Згідно п. 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на суму фактичної заборгованості за кредитом у валюті кредиту за методом факт/360. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
Відповідно п. 2.4.1 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється, щомісячно, в останній робочий день поточного місяця (за винятком місяців в яких надається та остаточно погашається кредит) за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця (включно).
Пунктом 2.4.4 кредитного договору проценти, нараховані на прострочену заборгованість за кредитом вважаються простроченими процентами.
Згідно п. 2.4.5 кредитного договору сплата процентів здійснюється щомісячно у валюті наданого кредиту на рахунок № НОМЕР_1 в ЖО АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним місяцем, в якому нараховані проценти, а також день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.
Пунктом 3.2.3 кредитного договору передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії та можливих штрафних санкцій у разі: затримання позичальником сплати кредиту та/або процентів щонайменше на 30 календарних днів або перевищення сумою простроченої заборгованості суми кредиту більше як на 10 процентів; або несплати позичальником в терміни, встановлені цим договором більше однієї виплати по кредиту, яка перевищує 5 процентів загальної суми Кредиту; або якщо позичальник протягом трьох робочих днів від дати отримання вимоги кредитора про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов'язання, згідно з п. 3.2.2. цього договору, не надасть таких засобів (шляхом укладення відповідного договору) або запропоновані засоби не влаштують кредитора; або якщо позичальник не погодиться із запропонованим розміром процентів, згідно з п. 2.7 цього договору; або якщо обставини визначені п. 5.1 цього договору, будуть діяти протягом більше як одного місяця.
Згідно пунктів 3.3.4, 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору позичальник зобов'язаний: суворо дотримуватися положень цього договору, а також договорів, визначених 1.3,1.1.3 та 3.3.5 цього договору; сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 1.1, 2.4, 2.9 цього договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1, .2.4. цього договору.
Згідно п. 4.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4, 2.9 цього договору, комісій, передбачених умовами цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. 1.1, 3.2.3, 3.3.14 цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно п. 4.1.1 кредитного договору нарахування неустойки (пені) здійснюється щоденно з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або нарахованими процентами до моменту сплати зазначеної заборгованості, але не більше одного року з моменту виникнення цієї заборгованості.
Пунктом 4.5 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 90 (дев'яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Відповідно до п. 7.3 кредитного договору договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Додатковою угодою №1 від 21.11.2008 року сторони внесли зміни до договору кредиту №284/24-149, зокрема, виклали в новій редакції п. 1.1 кредитного договору, а саме зазначили, що кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове використання на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 60000,00 доларів США, зі сплатою 14.5 % річних, з порядком погашення заборгованості за кредитом згідно графіку погашення, який є невід'ємною складовою частиною цього договору, сплатою процентів та кінцевим терміном повернення заборгованості до 03.06.2028 року, на умовах, визначених договором (а.с.13, 54).
Додатковою угодою №2 від 22.07.2009 року сторони внесли зміни до договору кредиту №284/24-149, виклали в новій редакції п. 1.1 кредитного договору, а саме зазначили, що кредитор надає позичальнику у тимчасове використання грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 66411,07 доларів США, зі сплатою 14,5 відсотків річних та з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 06.06.2033 року на умовах визначених договором. Також було викладено в новій редакції пункт 1.1.1 кредитного договору, згідно якого сторони погодили графік погашення кредиту. Зокрема погашення кредиту мало здійснюватися шляхом сплати по 235 доларів США до 10 числа кожного місяця починаючи з липня 2008 року (останній платіж 03 червня 2033 року). Також виклали в новій редакції п. 1.2 договору, а саме зазначили, що кредит надається позичальнику на наступні цілі та в наступному порядку : частина кредиту в розмірі 60000,00 дол. США на придбання нерухомості - житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу №2939748 від 04.06.08р., укладеного з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; частина кредиту в розмірі 6411,07 дол. США на реконструкцію. Пунктом 3 сторони домовились, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів визначених п.п. 2.4.1 договору, та/або кредиту, як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 календарних днів, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник, в свою чергу, зобов'язаний достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти, можливі штрафні санкції протягом 30 календарних днів з дати одержання вищезазначеного письмового повідомлення кредитора (а.с.14,55).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором.
За правилом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вказувалося вище, відповідно до пункту 4.5 кредитного договору від 04 червня 2008 року №284/24-149, укладеного між сторонами, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8. цього договору, протягом більше ніж 90 (дев'яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Отже, у такий спосіб сторони договору врегулювали питання щодо дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміну строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, що також відповідає вимогам статті 1050 ЦК України.
Заперечуючи проти позову, відповідач 04.03.2020 р. подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, у якому зазначено, що остання сплата щомісячного платежу за кредитним договором від 04 червня 2008 року №284/24-149 здійснена відповідачем 02 грудня 2009 року. Вказане вбачається також з розрахунку вимог банку (таблиця погашення нарахованих відсотків а.с. 6) та не спростовано позивачем. З позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду лише в квітні 2016 року.
Ураховуючи вимоги статті 1050 ЦК України та пункту 4.5 кредитного договору від 04 червня 2008 року №284/24-149, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів після останньої сплати щомісячного платежу, тобто з 03 березня 2010 року.
Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 03 березня 2010 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 05 квітня 2016 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті з позовною заявою (а.с.17) , тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України.
Вказаний висновок суду відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 05 серпня 2020 року за наслідками розгляду аналогічної справи №522/1325//16-ц, який зроблено відносно застосування статей 256, 257, 267 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, після спливу строку виконання зобов'язання та настання строку повного виконання договору усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5. договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі у вказану дату, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 03 березня 2010 року не підлягали виконанню.
За вказаних обставин суд доходить висновку, що позивач безпідставно здійснив нарахування відсотків за договором починаючи з 03.03.2010р. по 16.02.2016р, оскільки права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
В свою чергу, у задоволенні позову щодо стягнення тіла кредиту та відсотків за кредитом нарахованих до 02.03.2010р. слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої просить відповідач.
Щодо стягнення суми пені, яка нарахована за період з 16.02.2015р. по 16.02.2016р. на борг за тілом кредиту та відсотками, то в цій частині позов не підлягає задоволенню з наведених вище підстав, відмови у задоволенні позову щодо основного зобов'язання.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі 3638/13683/15-ц (а.с.226), оскільки виходячи з обставин зазначеної справи, вона стосується дострокового повернення коштів, яке має відбуватися з урахуванням положень ст. 627 ЦПК України та Закону України «Про захист прав споживача» в редакції з 16.10.20111 року по 10.06.2017 року.
В даній справі, строк дострокового виконання зобов'язання настав в силу положень умов договору.
Також вимоги ст. 627 ЦПК України та Закону України «Про захист прав споживача» щодо обов'язкового досудового врегулювання питання про дострокове повернення коштів, то в даній справі право на дострокове виконання кредитного договору настало до набуття чинності вимог щодо обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів (а.с.229).
Крім того, тлумачення положень Закону України «Про захист прав споживача» не може відбуватися з метою погіршення становища самого споживача та в супереч його інтересам.
Суд також не бере до уваги посилання позивача на визнання відповідачем боргу шляхом написання звернення голові ПАТ «Альфа Банк» від 20.11.2019 року щодо добровільного врегулювання боргу по кредитного договору від 04 червня 2008 року №284/24-149 (а.с. 195).
Як вбачається, таке звернення було написано під час примусового виконання заочного рішення суду від 04.10.2016 року у даній справі, яке в подальшому було скасовано, та з пояснень відповідачки було написано під тиском представників позивача та під дією тяжких обставин, а саме через загрозу продажу єдиного житла відповідача та її сім'ї під час виконавчого провадження.
Тому суд не вважає, що таке звернення є добровільним визнанням зобов'язання і в даному випадку підлягає застосуванню ст. 264 ЦПК України щодо переривання строку позовної давності.
Крім того, звернення було написано за межами трирічного строку позовної давності, який розпочав свій перебіг з 03.03.2010 року - з моменту настання строку виконання основного зобов'язання.
Така позиція суду відповідає правовим висновкам зробленим Верховним судом у постанові від 16.12.2020 року у справі №715/1200/17.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
З огляду на те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України Цивільного процесуального кодексу України, статтями 256, 257, 261, 266, 267, 526, 530, 610, 612, 625, 1050 Цивільного кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.06.2008р. №284/24-149 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство "Альфа Банк", місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська,100 , ЄДРПОУ 23494714.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 14.06.2021.