Справа № 296/11042/19
2/296/342/21
"01" червня 2021 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №ZRZ0G107323940 від 13.07.2007 року в розмірі 5152,18 доларів США, що складає 126486,02 грн. станом на 02.10.2019 року.
Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 13.07.2007 року на підставі кредитного договору позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 27 200,00 доларів США на термін до 12.07.2032 року включно. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 13.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 13.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки.
У свою чергу відповідачі свої зобов'язання не виконали, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 02.10.2019 року заборгованість складає 128218,86 доларів США, яка складається з наступного: 18554,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 28123,93 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5188,25 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 76352,30 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Загальна заборгованість 128218,86 доларів США, але кредитодавець на свій розсуд просить стягнути лише заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 5152,18 доларів США за період з 20.10.2017 по 02.10.2019.
13 грудня 2019 року ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.
16.02.2021 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду письмові пояснення в яких остання зазначає, що заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2016 року по справі №2-1978/12 задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZRZ0G107323940 від 13.07.2007 року в розмірі 30692,64 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13.07.2007 №ZRZ0G107323940, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . На підставі вищевказаного рішення суду видано виконавчий лист. Державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до акту державного виконавця від 19.03.2019 року та постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2019 року зазначене рішення Житомирського районного суду Житомирської області виконано в повному обсязі. Таким чином, банк повторно звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення відсотків по вказаному кредитному договору. Також просила застосувати строки позовної давності, оскільки початком перебігу позовної давності є дата судового рішення 29 серпня 2016 року після якого потрібно відраховувати перебіг строку позовної давності, а саме з 29 серпня 2016 року і який закінчується 29 серпня 2019 року, а до суду банк звернувся лише 17 жовтня 2019 року. Просить відмовити в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі (а.с.111-112).
Протокольно ухвалою суду від 16.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі.
13.04.2021 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано до суду письмові пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_1 (а.с 131-132).
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 подали до суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, просили відмовити у задоволенні позову. Будучи присутніми в судових засіданнях, зокрема 16.02.21 та 21.04.21 пояснили, що порука відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була припинена згідно рішень Богунського районного суду, а тому в задоволення позову щодо поручителів також слід відмовити.
Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 13.07.2007 року на підставі кредитного договору №ZRZ0G107323940 ОСОБА_1 отримав від АТ КБ Приватбанк кредит в розмірі 27200,00 доларів США на термін до 12.07.2032 року включно.
13.07.2007 року в якості забезпечення зобов'язань з вказаним кредитним договором було укладено договір поруки №ZRZ0G107323940 між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Також, 13.07.2007 року в якості забезпечення зобов'язань з вказаним кредитним договором було укладено договір поруки №ZRZ0G107323940 між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та надав кредитні кошти.
Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, кошти по кредиту не сплачую, у зв'язку з чим станом на 02.10.2019 року заборгованість складає 128218,86 доларів США, яка складається з наступного: 18554,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 28123,93 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5188,25 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 76352,30 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Разом з тим, позивач користуючись правами кредитора просить стягнути в судовому порядку лише чистину боргу, а саме заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 5152,18 доларів США за період з 20.10.2017 по 02.10.2019.
Відповідно до частин 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти..
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2016 року по справі №2-1978/12 задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZRZ0G107323940 від 13.07.2007 року в розмірі 30692,64 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13.07.2007 №ZRZ0G107323940, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
З рішення суду вбачається, що заборгованість, яку просив стягнути позивач за рахунок іпотечного майна виникла станом на 17.07.2012р., в т.ч. 26850,71 доларів США борг по тілу кредиту та 2836,63 доларів США заборгованість по процентам.
Таким чином, виходячи з заявлених вимог у справі №2-1978/12, позивачем було заявлено вимогу про дострокове повернення кредиту за рахунок іпотечного майна.
Вказане підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем у даній справі.
Крім того, з наданих відповідачем копії рішенням Богунського районного суду м. Житомира 21.11.2013р. у справі №295/6173/13-ц , а також від від 24.06.2014р. у справі №295/6418/14-ц №295/6173/13-ц було припинено поруку за договором №ZRZ0G107323940 (поручитель ОСОБА_2 ) та припинено поруку за договором №ZRZ0G107323940 (поручитель ОСОБА_3 ) відповідно (а.с. 76-80).
Вказаними рішеннями було припинено зазначені вище поруки та встановлено, що позивачем було достроково заявлено до стягнення заборгованість за кредитним договором з відповідачів солідарно, яка утворилась станом на 17.07.2012р.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові № 310/11534/13-ц від 04.07.2018 року вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 17.07.2012р. повністю, позивач змінив строк виконання кредитних зобов'язань.
Крім того, в пунктом 7.1 кредитного договору №ZRZ0G107323940 від 13.07.2007р. сторони передбачили, що в разі порушення термінів оплати щомісячних платежів у сумі 346,76 доларів США для погашення заборгованості за Кредитом, що складається з заборгованості по тілу кредиту, відсотків, винагороди, комісії у термін з 20 по 25 число кожного місяця, на 120 календарних днів позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі, в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Тобто, у разі не сплати щомісячного платежу у визначені терміни та розмірі, зобов'язання по кредиту має бути виконане в повному обсязі.
Отже, узгодивши наведений пункт кредитного договору із позичальником, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом і використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
З розрахунку позивача вбачається, що останній платіж по тілу кредиту відповідачем було зроблено у період з 26.11.2016р. по 12.12.2016р.
Як вказувалося вище, позивач просить стягнути в судовому порядку лише чистину боргу, а саме заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 5152,18 доларів США, які нараховані за період з 20.10.2017 по 02.10.2019, тобто після того, як набрало законної сули рішення про дострокове стягнення боргу за рахунок іпотечного майна, а також після того, як настали умови дострокового повернення боргу згідно п. 7.1 кредитного договору №ZRZ0G107323940 від 13.07.2007р. і право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.
Така позиція суду відповідає правовому висновку наданого Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 року у справі №753/3403/18 (провадження № 61-113св20).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Крім того вимоги позивача до поручителів не підлягають задоволенню у зв'язку з припиненням поруки.
Оскільки позов не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю обґрунтованості позовних вимог суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності за заявою відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 261, 264, 509, 525-527, 530, 551, 610-612, 625, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст. 81-83 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по відсотках - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: АТ КБ "Приватбанк", місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного рішення суду: 11.06.21.