Справа № 161/9104/21
Провадження № 2-о/161/174/21
15 червня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді - Рудської С.М.
при секретарі - Чигринюк В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Луцька міська рада Волинської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
19.05.2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою на обґрунтування якої зазначила, що вона являється донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та онукою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . У власності її сім'ї перебуває земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка). Вказана земельна ділянка була надана її покійному діду ОСОБА_4 . Після його смерті право власності на цю земельну ділянку ніхто не переоформив, проте далі користувалась нею її покійна баба ОСОБА_5 . Спадкоємцями після смерті баби за заповітом була вона та її рідний дядько ОСОБА_2 , який понад 15 років проживає за межами України. Оскільки, дядько не подав заяву про прийняття спадщини нотаріусу, вона є єдиною спадкоємицею. Згідно заповіту їй у спадок повинні перейти житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка розміром 0,0596 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, у правовстановлюючих документах на земельну ділянку, які оформлені на її покійного діда, допущено помилку щодо зазначення його по-батькові, а саме: у договорі про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності вказано, що земельна ділянка надається « ОСОБА_4 ». Однак, у свідоцтві про смерть останнього його дані вказано як « ОСОБА_4 ». Тобто, при посвідчені цього договору була допущена помилка в написанні його імені по-батькові діда - « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 ». Копія паспорту діда у неї не зберіглася, а оригінал вилучено на підставі реєстрації факту смерті. У зв'язку зі смертю її діда і баби, виправити вказану помилку у вищеназваних документах неможливо, що позбавляє її можливості реалізувати свої права спадкоємця. Враховуючи наведене, просить суд встановити факт, що договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, реєстр. № 2-2920 від 18.04.1972 року виданий на ім'я « ОСОБА_4 », належить ОСОБА_4 .
До початку судового засідання представником заявниці було подано до суду заяву з проханням розгляд справи здійснювати у її відсутності, заявлені вимоги вона підтримує та просить їх задовольнити (а.с. 62).
Представник заінтересованої особи - Луцької міської ради до початку судового засідання також подала заяву в якій просить суд проводити розгляд справи без її участі, щодо задоволення заявлених вимог не заперечує (а.с. 63-64).
Заінтересована особа - ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, заяви, клопотання, пояснення на заяву від нього на адресу суду не надходили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Судом встановлено, що 18.01.1953 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було укладено шлюб. Внаслідок реєстрації шлюбу прізвище дружини було змінено із « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ». Зазначене підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 (а.с. 12).
Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00027699306 від 08.09.2020 року, у подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_3 (а.с. 15).
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася заявниця ОСОБА_11 , прізвище якої, у зв'язку із одруженням було змінено на « ОСОБА_1 ». У свою чергу, батьком заявниці є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 13-14).
Із наведеного слідує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_12 є дідом та бабою заявниці ОСОБА_1
18.04.1972 року між Виконавчим комітетом Луцької міської Ради депутатів трудящих та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2920, останньому було передано у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 ) (а.с. 6-7).
17.01.1989 року Волинським обласним бюро технічної інвентаризації було заведено інвентаризаційну справі № б/н на домоволодіння АДРЕСА_1 , а також виготовлено технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду на ім'я « ОСОБА_4 » (а.с. 32-34).
Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , - ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявниці ОСОБА_3 (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Зазначене підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 9).
12.03.2014 року ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, зареєстрований в реєстрі за № 145, яким остання належний їй житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку розміром 0,0596 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла в рівних частках своєму сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та онуці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 8).
Із вищевказаного заповіту слідує, що заінтересована особа ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також рідним дядьком заявниці ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с. 10).
На обґрунтування заявлених вимог заявниця ОСОБА_1 зазначає, що у правовстановлюючих документах на земельну ділянку, які оформлені на її покійного діда, допущено помилку в написанні його по-батькові, а саме: у договорі про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності вказано, що земельна ділянка надається « ОСОБА_4 », однак, у свідоцтві про його смерть вказано « ОСОБА_4 ».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року роз'яснив, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що засвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Положеннями ст.ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00028999903 від 22.12.2020 року, прізвище, ім'я та по батькові діда заявниці зазначено « ОСОБА_4 » (а.с. 16).
Із паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого 01.08.1997 року Луцьким МУ УМВС України у Волинській області та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я діда заявниці слідує, що вірне написання його по батькові « ОСОБА_7 » (а.с. 52).
Крім того, у 2005 році ТзОВ «Р.І.К.» було розроблено Технічний звіт по топографо-геодезичних роботах та у 2006 році виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Обидва зазначених документи виготовлені на ім'я замовника та власника вказаного нерухомого майна - « ОСОБА_4 » (а.с. 35-51).
Також, у будинковій книзі для прописки громадян, які проживають в буд. АДРЕСА_1 , прізвище, ім'я та по батькові домоволодільця та особи, прописаної за вказаною адресою зазначено « ОСОБА_4 » (а.с. 60-61).
На переконання суду, наявність розбіжностей в написанні по батькові діда заявниці як « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 », виникла при посвідчені Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2920 від 18.04.1972 року, у зв'язку з перекладом його імені (по батькові) з російської мови на українську.
Згідно постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, орган реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає паспорт.
Відповідно, свідоцтво про смерть є тим документом, який може посвідчити достовірну інформацію про особу.
На переконання суду, виправити вищевказану розбіжність у вищевказаному документі в позасудовому порядку не виявляється можливим, у зв'язку зі смертю діда та баби заявниці.
Встановлення належності правовстановлюючих документів має для заявника ОСОБА_1 юридичне значення та породжує юридичні наслідки, пов'язані з реалізацією спадкових прав.
Таким чином, суд вважає, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Луцька міська рада Волинської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 247, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Луцька міська рада Волинської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що Договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, реєстровий № 2-2920 від 18 квітня 1972 року, виданий на ім'я « ОСОБА_4 », належить ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 22 червня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська