Справа №359/1027/21
Провадження №2/359/1666/2021
10 червня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Гомоли О.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
1.1. В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та посилається на те, що вона працювала в Інституті розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України на посаді провідного юрисконсульта. Наказом в.о. директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України №86-К від 1 грудня 2015 року позивач був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року ОСОБА_1 була поновлена на роботі, з Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України на користь позивача був стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 грудня 2015 року по 11 березня 2016 року в розмірі 9746 гривень 93 копійок. Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України №32-К від 29 березня 2016 року ОСОБА_1 була поновлена на посаді провідного юрисконсульта з 1 квітня 2016 року. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року було скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову. Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України №58-К від 4 липня 2016 року позивач був звільнений з роботи на підставі п.6 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скасуванням рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року та поновленням на роботі працівника, який раніше займав посаду провідного юрисконсульта. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року було скасовано рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року, цивільну справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного суду. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року було залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року. Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року було залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року. Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України №56-к від 2 листопада 2020 року позивач був поновлений на посаді провідного юрисконсульта з 1 грудня 2015 року.
1.2. Тому ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2016 року до 1 квітня 2016 року та з 4 липня 2016 року до 14 лютого 2017 року в розмірі 28254 гривень 12 копійок.
2. Ставлення учасників судового процесу
2.1. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позов та наполягала на його задоволенні.
2.2. Представник відповідача ОСОБА_2 не визнав позов та заперечував проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 15 січня 2021 року з Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України на користь позивача був стягнутий середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за періоди часу з 11 березня 2016 року до 28 березня 2016 року та з 5 липня 2016 року до 11 листопада 2020 року в розмірі 155566 гривень 50 копійок. Постановою Київського апеляційного суду від 8 квітня 2021 року було змінено рішення Бориспільського міськрайонного суду від 15 січня 2021 року: з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнутий середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за періоди часу з 11 березня 2016 року до 1 квітня 2016 року та з 5 липня 2016 року до 11 листопада 2020 року в розмірі 155986 гривень 95 копійок. Ці обставини свідчать про те, що стягнення з Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періоди часу, які співпадають з періодами часу, за які стягнутий середній заробіток за час затримки виконання рішення, призведе до подвійного притягнення відповідача до відповідальності за одне і те ж правопорушення. Крім того, у зв'язку з тим, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не відноситься до заробітної плати, для вимоги про його стягнення передбачений тримісячний строк звернення до суду для вирішення трудового спору. ОСОБА_1 пред'явила позов після закінчення вказаного строку. Тому представник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову.
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
3.1. Встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Інституті розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України на посаді провідного юрисконсульта. Наказом в.о. директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України №86-К від 1 грудня 2015 року позивач був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору.
3.2. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року (а.с.9-11) ОСОБА_1 була поновлена на роботі, з Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України на користь позивача був стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 грудня 2015 року по 11 березня 2016 року в розмірі 9746 гривень 93 копійок.
3.3. Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України №32-К від 29 березня 2016 року (а.с.5) ОСОБА_1 була поновлена на посаді провідного юрисконсульта з 1 квітня 2016 року.
3.4. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року (а.с.12-13) було скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову.
3.5. Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України №58-К від 4 липня 2016 року (а.с.6) позивач був звільнений з роботи на підставі п.6 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скасуванням рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року та поновленням на роботі працівника, який раніше займав посаду провідного юрисконсульта.
3.6. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримі-нальних справ від 21 грудня 2016 року (а.с.14-16) було скасовано рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року, цивільну справу було передано на новий розгляд до Київського апеляційного суду.
3.7. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року (а.с.17-18) було залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року.
3.8. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року (а.с.19-26) було залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року.
3.9. Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України №56-к від 2 листопада 2020 року (а.с.7) ОСОБА_1 була поновлена на посаді провідного юрисконсульта з 1 грудня 2015 року.
3.10. Спірні правовідносини регулюються главою XV «Індивідуальні трудові спори» КЗпП України.
4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
4.1. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
4.2. Згідно з ч.1 ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
4.3. Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
4.4. Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
4.5. Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або винен був дізнатись про порушення свого права.
4.6. Згідно з ч.1 ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськ-районний суд може поновити ці строки.
5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
5.1. Встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 15 січня 2021 року (а.с.84-89) з Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України на користь позивача був стягнутий середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за періоди часу з 11 березня 2016 року до 28 березня 2016 року та з 5 липня 2016 року до 11 листопада 2020 року в розмірі 155566 гривень 50 копійок. Постановою Київського апеляційного суду від 8 квітня 2021 року (а.с.90-93) було змінено рішення Бориспільського міськрайонного суду від 15 січня 2021 року: з відповідача на користь ОСОБА_1 був стягнутий середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за періоди часу з 11 березня 2016 року до 1 квітня 2016 року та з 5 липня 2016 року до 11 листопада 2020 року в розмірі 155986 гривень 95 копійок. Стягнення цих грошових коштів з Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України є відповідальністю за ухилення відповідача від виконання обов'язку щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі. Тому суд погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_2 про те, що стягнення з Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періоди часу, які співпадають з періодами часу, за які вже стягнутий середній заробіток за час затримки виконання рішення, призведе подвійного притягнення відповідача до відповідальності за одне і те ж правопорушення. Ця обставина свідчить про те, що задоволення позову суперечитиме ст.61 Конституції України.
5.2. Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №369/1046/18, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці». Тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Тому строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права. Зокрема, вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 березня 2016 року до 1 квітня 2016 року ОСОБА_1 мала право пред'явити в період часу з 2 квітня 2016 року до 2 липня 2016 року, а вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 4 липня 2016 року до 14 лютого 2017 року - в період часу з 15 лютого 2017 року до 15 травня 2017 року. Зі штампу, розміщеному на титульному аркуші позову (а.с.1), вбачається, що позивач звернувся до суду лише 5 лютого 2021 року. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 пред'явила позов з істотним порушенням строку, передбаченому ч.1 ст.233 КЗпП України. Поважні причини, які перешкодили позивачу вчасно звернутись до суду, не встановлені. Тому підстави для поновлення ОСОБА_1 пропущеного нею строку відсутні.
5.3. З огляду на це суд вважає, що підстави для стягнення з Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 березня 2016 року до 1 квітня 2016 року та з 4 липня 2016 року до 14 лютого 2017 року відсутні. Тому у задоволенні пред'явленого позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Повний текст рішення суду складений 15 червня 2021 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець