Справа № 357/8540/20
1-кп/357/20/21
16.06.2021 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019110360000052 від 14.06.2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поташ Тальнівського району Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Володарка, Володарського району, Київської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Вишневе Київської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2019 року народження, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого по АДРЕСА_6 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України;
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_10 ,
потерпілий ОСОБА_11 ,
захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 ,
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_14 заявила клопотання про відкладення розгляду справи та допит потерпілого ОСОБА_11 в судовому засіданні.
Заслухавши думки учасників процесу з приводу заявленого клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання захисника підлягає задоволенню частково, а судовий розгляд відкладенню.
Також, до початку розгляду до суду надійшли клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_16 . Клопотання вмотивовані тим, що ОСОБА_5 спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , зорганізувались у організовану групу, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, а також злочинну спеціалізацію вказаної групи, об'єднану єдиним планом з розподілом функцій учасників, при цьому, керуючись бажанням спільного здійснення злочинів на території міста Біла Церква та Білоцерківського району Київської області, корисливою метою яких було протиправне особисте збагачення, шляхом вчинення вимагання в осіб, що здійснювали незареєстровану підприємницьку діяльність та наркозалежних осіб, що проживають на території міста Біла Церква та Білоцерківського району Київської області, а також вчинення збуту вогнепальної зброї та бойових припасів до неї.
Так, ОСОБА_5 усвідомлюючи неспроможність одноособово реалізувати свій злочинний намір, спланував досягнути поставленої мети за рахунок створення і керування організованою групою, яку він почав формувати у травні 2019 року, обравши направленістю її діяльності - систематичне вчинення вимагань з окремих громадян, поєднаних з погрозою вбивства чи заподіяння тілесних ушкоджень, а також зберіганні, придбанні та збуті вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Визначившись з напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника організованої групи ОСОБА_5 особисто підібрав її учасників. Забезпечуючи при цьому стійкість організованої групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, він використовував для відбору кандидатів їх особисті якості - схильність до вчинення злочинів, умови та спосіб їх життя, фізичний стан, зв'язки, здатність до підпорядкування, тощо.
Крім того, як організатор організованої групи, ОСОБА_5 поклав на себе функції координації дій співучасників злочину, встановлення характеру взаємовідносин в групі, пошук об'єктів злочинних посягань, забезпечення групи вогнепальною зброєю та боєприпасами, спеціальними засобами, автотранспортом, який перебував у його користуванні та користуванні інших учасників групи, безпосередньо приймав участь у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме: вчиняв вимагання з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, спричинення тілесних ушкоджень особам, які зазнали вимагання, керував діями учасників групи під час вчинення кримінальних правопорушень, а також розподіляв кошти та майно, здобуте злочинним шляхом між учасниками організованої групи.
Стійкість організованої групи забезпечувалась за рахунок її стабільного складу, централізованого підпорядкування учасників, єдиних для всіх правил поведінки, планування злочинної діяльності та чіткого розподілу дій.
Також, з метою застосування фізичного та психічного насильства відносно потерпілих, подолання їх можливого опору, а також для вчинення опору під час можливого затримання учасників групи правоохоронними органами, учасниками організованої групи використовувалась фізична сила, вогнепальна зброя, боєприпаси та вибухові пристрої, наявність вказаної зброї, вибухових пристроїв та боєприпасів була відома всім учасникам групи та охоплювалась загальним злочинним планом, який був відомий та схвалений усіма учасниками групи.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_16 обвинувачуються, в тому числі, і у вчиненні організованою групою особливо тяжких кримінальних правопорушень, ризики, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 і зміні та продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжних заходів, відповідно до вимог ст. 177 КПК України не зменшилися.
Посилаючись на вказане, прокурор вважає, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
А тому, просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та продовжити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_16 .
Крім того, через канцелярію суду, від захисника ОСОБА_15 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В своєму клопотанні захисник ОСОБА_15 зазначає, що при розгляді справи судом не в повній мірі вивчені обставини справи та додані докази, що призвело до порушень кримінально процесуального закону та порушень конституційних прав обвинуваченого ОСОБА_5 . Звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_5 не вчиняв злочинів, в яких він обвинувачується, є воїном АТО, має постійне місце проживання, постійну роботу тренера з боксу, має намір виховувати свою дитину та вести нормальний спосіб життя. Стверджує про те, що матеріали кримінального провадження, на його думку, сфальшовані. Вважає, що потерпілий оговорив його підзахисного під тиском працівників правоохоронних органів. Вказує на показання свідків, які на його думку є в матеріалах кримінального провадження, які підтверджують, що його підзахисного оговорили. Захисник зазначає, що у ОСОБА_5 є проблеми із здоров'ям, пов'язані із контузією на фронті. ОСОБА_15 вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 є незаконним та відносно останнього можливо застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою у виді особистого зобов'язання або домашнього арешту.
Прокурор підтримав клопотання про продовження відповідних запобіжних заходів обвинуваченим і заперечував проти клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 .
Захисники ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заперечували проти задоволення клопотань прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і підтримали клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_6 заперечували проти клопотаня прокурора, підтримали клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. Також, зазначали про відсутність ризиків, на які посилається прокурор та просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_15 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти клопотань прокурора, вказували на відсутність ризиків та фальшування кримінального провадження щодо ОСОБА_5 його стан здоров'я та просили змінити запобіжний захід ОСОБА_5 з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши наявні в суді матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання зміни запобіжного заходу на більш м'який, який необхідно застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , слід робити з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для зміни запобіжного заходу.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Ухвалою суду, постановленою відповідно до вимог ст. 331 КПК України, при продовженні запобіжного заходу були зазначені ризики, які стали підставами для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 не містить будь-яких даних про зменшення чи відсутність раніше встановлених ризиків, що могло б слугувати підставою для зміни та застосування обвинуваченому більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, та в судовому засіданні таких не встановлено, а тому доводи про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням піл вартою - особисте зобов'язання або домашній арешт, не підлягають задоволенню.
Також, доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_5 брав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій, тривалість перебування обвинуваченого під вартою, не може бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки вказана обставина, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, не враховується при обранні запобіжного заходу та вирішенні питання доцільності тримання під вартою особи, щодо якої існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, посилання сторони захисту на показання свідків, які, нібито наявні в матеріалах кримінального провадження і підтверджують фальшування справи, колегія суддів, на даний час вважає голослівними, оскільки судом, згідно встановленого порядку дослідження доказів, жодні свідки ще не допитувалися.
Також сторона захисту посилається на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_5 , однак жодних підтверджуючих документів суду не надає. Консультаційний висновок спеціаліста за 02.04.2019 року, тобто виданий понад 2 роки тому, та копія журналу надання медичної допомоги особам, які тримаються в ІТТ з відміткою про виклик швидкої «мета виклику - головний біль», на даний час не свідчать про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_5 та неможливість тримання його під вартою.
Крім того, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, фактично зводиться до незгоди з раніше постановленими рішеннями суду про продовження запобіжного заходу, що не відноситься до компетенції суду першої інстанції, та в даному конкретному випадку, не є підставами для зміни запобіжного заходу.
Твердження сторони захисту про відсутність ризику впливу на потерпілих та свідків у провадженні, спростовуються зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який в судовому засіданні повідомив, що обвинувачений ОСОБА_5 чинить на нього тиск та через інших осіб погрожує йому.
При вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, мотивів, та обставинам вчинення злочинів, що інкримінуються обвинуваченому, забезпеченню прав потерпілих, а також покаранню, що може бути призначене обвинуваченому в разі визнання його винуватим.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2021 року було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 до 17 червня 2021 року включно та продовжено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_16 строком на 2 місяці.
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується 17 червня 2021 року та строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_16 закінчується 19 червня 2021 року, і розглянути вказане кримінальне провадження до закінчення вказаних строків не вбачається можливим.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване, оскільки з огляду на тяжкість злочинів, у яких він обвинувачується, даних про його особу, обставини передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, та ризиків, які були підставою для обрання і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати. В тому числі продовжує існувати і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об'єктивних відомостей кримінального правопорушення, ОСОБА_5 може впливати на свідків та потерпілих чи інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, так як йому відомі їхні анкетні дані та місце проживання.
Враховуючи зазначене, застосування запобіжного заходу у виді більш м'якого запобіжного заходу, в даному випадку, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим ОСОБА_5 .
Посилання сторони захисту на те, що досудове розслідування у справі закінчене, свідки та потерпілі допитані, а тому обвинувачений не буде на них впливати, не ґрунтується на вимогах закону, відповідно до яких суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Також, частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Таким чином, за загальним правилом, суд не може сприймати показання, які надавалися під час досудового розслідування.
Наявність місця проживання, позитивної характеристики з місця роботи, та участь в АТО, на які посилається сторона захисту, як на підстави для зміни запобіжного заходу, також не зменшує ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком понад 7 років, що відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, що дає підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
У відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, необхідно також врахувати наявність вагомих доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, тяжкість покарання що загрожує останньому у випадку засудження.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на обґрунтованість клопотання прокурора, то застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , окрім як цілодобового домашнього арешту не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Враховуючи характер інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, дані про їх особи, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд дійшов висновку, що ризики та обставини, які враховував суд при обранні та продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 та зміні і продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
Приймаючи рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та рішення про продовження строку запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обвинуваченого ОСОБА_6 у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.
Керуючись ч. 2 ст. 376, статтями 131-132, 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 199, 201, 318, 331 КПК України, суд
Розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, відкласти на 14 год. 00 хв. 9 серпня 2021 року.
Клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , - задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України продовжити на 60 днів, тобто до 14 серпня 2021 року включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді цілодобового домашнього арешту, продовжити строком на 2 (два) місяці.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися, цілодобово із місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання уповноваженому процесуальному прокурору у даному кримінальному провадженні свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з обвинуваченими, потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3