Справа № 766/11913/17
н/п 2/766/509/21
09 червня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого-судді Прохоренко В.В.,
секретар Бакшина К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочинів, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсності правочину,
У липня 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»(далі ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину, посилаючись на те, що між товариством та ОСОБА_1 29.03.2011року було укладено договір про фінансовий лізинг № 00002715, за умовами якого товариство зобов'язалося передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу- транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становлять невід'ємну частину договору на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 13 990,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму 6995,00 доларів США.
Відповідно до умов договору про фінансовий лізинг № 00002715 від 29.03.2011року відповідач обрав як об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .
Згідно з ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, тобто сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни(плати, винагороди тощо) так і спосіб її визначення.
Таким чином, вартість об'єкта лізингу погоджена сторонами згідно з умовами договору становить еквівалент 13 990,00доларів США.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 01.03.2016року ухваленим у справі №668/9964/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість по договору фінсового лізингу № 00002715 від 29.03.2011року в сумі 7963,07грн. а також пеню, неустойку та штраф, всього 12 052,95грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення переплати за автомобіль відмовлено.
Чинним рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 08.06.2018року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 01.03.2016року ухваленого у справі №668/9964/15-ц скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу, у зв'язку з нікчемністю договору про фінансовий лізинг, який був укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину, а саме, кожна сторона зобов'язана повернути у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Зважаючи на викладене відповідач повинен повернути товариству новий транспортний засіб засіб VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , оскільки це неможливо, тому відповідач повинен відшкодувати вартість одержаного майна за цінами на момент відшкодування. Як зазначено у договорі вартість об'єкта лізингу становила 13 990,00доларів США, отже відповідач щоб повернути позивача в первісний стан повинен відшкодувати вартість майна на цінами, які існують на момент відшкодування у розмірі 364 098,14грн.( 13990,00 ? 26.0256 курс НБУ щодо долара США станом на 23.06. 2017року= 364 098,14грн.)
З огляду на викладене, норми ст.ст. 6, 632, 806, 215,216ЦК України позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» кошти в розмірі 364 098,14грн., а також судові витрати.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2018року позов ТОВ «Порше Лізинг Україна» про застосування наслідків недійсності правочину задоволено. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» кошти в сумі 364 098,14грн. та судові витрати в сумі 5461, 48грн.
03.04.2019року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2018року та поновлення строку на подання данної заяви.
Ухвалою суду від 05.04.2019року прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2019року задоволена заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2018року у цивільній справі за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину скасовано. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
27.06.2019року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсності правочину, зазначаючи, що відповідно до договору про фінансовий лізинг №00002715 від 29.03.2011року укладеного між ним та товариством, відповідач за зустрічним позовом зобов'язався передати йому об'єкт лізингу- транспортний засіб засіб VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , а він зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором. Згідно з актом прийому -передачі від 09.04.2011року товариство передало йому, а він отримав об'єкт лізингу.
На виконання умов фінансового лізингу ним 30.03.2011року сплачено товариству авансовий внесок у розмірі 6995,00доларів США, що в еквіваленті до гривні становить 60 596, 34грн.
Окрім того, відповідно до графіку покриття витрат на виплати лізингових платежів плану відшкодування, який є невід'ємним додатком до договору, щомісячний лізинговий платіж для нього разом із відшкодуванням ватрості об'єкта лізингу, процентів та комісії складав 224,70доларів США. На виконання умов договору ним було сплачено 42 щомісячних платежів,на загальну суму 9435, 60 доларів США.
Зазначене підтверджується копіями квитанцій та не заперечується товариством, а тому вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з нього 13 990, 00доларів США є неправомірними, зважаючи на наявну з його боку переплату за договором фінансового лізингу.
Відповідно до акту прийому-передачі до договору лізингу №00002715 від 29.03.2011року вартість об'єкта лізингу (з ПДВ) визначена як 111710,15грн., авансовий платіж складає 50% вартості об'єкта лізингу - 6995,00доларів США, а саме 55855,08грн., ним сплачено 60596, 34грн. Обсяг фінансування з боку товариства встановлено у розмірі 55 855,08грн. Щомісячний платіж встановлено в розмірі 1794,23грн.(224,70 доларів США), які він сплачував на користь товариства.
Строк лізингу, згідно з додатком до договору про фінансовий лізинг від 29.03.2011року становить 60 місяців(загальна сума 13 990, 00доларів США), однак здійснивши зі свого боку лише 42 платежі він сплатив на користь товариства 16 430,60доларів США, що значно перевищує необхідну суму.
З огляду на викладене та враховуючи, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» відмовляється самостійно в силу вимог ст.216 ЦК України повернути сплачені ним кошти на виконання договору про фінансовий лізинг позивач з урахування збільшених в ході розгляду справи позовних вимог просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме, стягнути з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на його користь кошти, що становлять 16 430,60доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 25.06.2019року становлять 430 337,13грн.(16430,60 ?26.1912 курс долара США станом на 25.06.2019року= 430 337,13грн.), відсотки за користування грошовими коштами за період з 08.06.2016року по 15.07.2020року в розмірі 52980,83грн. та інфляційні збитки за період з 08.06.2016року по 15.07.2020року в сумі 160 773,90грн., що в цілому становить 644 091,68грн.
Ухвалою суду від 29.10.2019року здійснено перехід розгляду з спрощеного позовного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 05.05.2020року вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна».
У судовому засідання представник ТОВ «Порше Лізинг Україна» Мірошніченко І.В. наполягала на задоволенні позовних вимог товариства, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити, у зв'язку зі спливом позовної давності.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився надав повноваження представнику.
Представник позивача за зустрічним позовом адвокат Гетьман А.А. наполягала на задоволення зустрічного позову, в задоволенні первісного позову товариства просила відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.03.2011року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг № 00002715, за умовами якого сторони визначили об'єкт лізингу- транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , вартість об'єкту лізингу еквівалент - 13990,00 доларів США, авансовий платіж 6995,00 доларів США, щомісячний платіж 224,70 доларів США, строк дії договору 60 місяців (а.с.6-22).
Згідно з актом приймання-передачі до договору лізингу № 00002715 від 29.03.2011року лізингодавць - ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав покупцю ОСОБА_1 предмет лізингу - автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 (а.с.23).
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 01.03.2016року ухваленим у справі №668/9964/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість по договору фінсового лізингу № 00002715 від 29.03.2011року в сумі 7963,07грн. а також пеню, неустойку та штраф, всього 12 052,95грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення переплати за автомобіль відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 08.06.2018року, залишеним без змін Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2017року, рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 01.03.2016року ухваленого у справі №668/9964/15-ц скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу. Вказаним судовим рішенням встановлено, що договір про фінансовий лізинг, укладений сторонами у простій письмовій формі, не був посвідчений нотаріально і, в силу положень статті 220 ЦК України є нікчемний, оскільки сторонами при його укладенні не дотримано форму договору(а.с.24-33).
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства України, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно зі статтею 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.
На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
В частині положень щодо надання об'єкту лізингу у користування, на правовідносини, зокрема щодо оплати за це, поширює свою дію параграф 5 «Найм(оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм(оренда)» ЦК України, що узгоджується з положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».
Частиною другою ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингдавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу зобов'язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об'єкт лізингу, яким він користувався. Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі нікчемного договору фінансового лізингу мають певні особливості, а саме, з моменту виникнення між сторонами у справі спірних відносин ОСОБА_1 користувався предметом лізингу- автомобілем VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , який належить на праві власності ТОВ «Порше Лізинг Україна».
За змістом Глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, для кондиційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіюча шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондиційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факти неправильного набуття(збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обовязок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте(збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно(ч.1 ст.1212 ЦК України).
Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача за своїм змістом є кондикційними.
Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов'язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду дійшла таких правових висноків про застосування ч.1 ст.1212 ЦК України до правовідносин щодо фактичного використання майна без достатньої підстави у постанові від 23 травня 2018року (справа №14-77цс18).
Отже, в даній справі не встановлювалися обставини і не перевірялися підстави щодо покладання на лізингоодержувача обов'язку по сплаті лізингодавцеві коштів за користування предметом лізингу, такі позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» не заявляв і такими підставами позов не обґрунтовував.
Заявлені ТОВ «Порше Лізнг Україна» позовні вимоги про стягення коштів з відповідача стосуються відшкодування різниці між вартістю нового автомобіля, який отримував ОСОБА_1 та дійсною вартістю цього транспортного засобу на момент відшкодування, після його використання. При цьому, різицю позивач визначав у доларах США, виходячи з вартості предмета лізингу, зазначену у договору та вартості цього транспортного засобу на момент повернення, фактично ставиться питання про повернення суми у гривні, яка дорівнює еквіваленту цій сумі у доларах США.
Отже, такий спосіб застосування наслідків недійсності правочину, як обчислення позивачем різниці вартості автомобіля шляхом переведення вартості з гривні на долари станом на час передачі відповідачу та із доларів на гривню станом на час отримання автомобіля від відповідача, з урахування коливання іноземної валюти не передбачено нормами чинного законодавства.
Такий висновок суду узгоджується із правовими висновками у схожих за змістом правовідносинах Верховного Суду у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 750/11600/16-ц (провадження № 61-34771св18), від 16 березня 2020 року у справі № 755/14119/16-ц (провадження № 61-849св18), від 20 травня 2020 року у справі 243/993/17 (провадження 61-44289св18), у постанові від 04.06.2020року у справі №290/815/17(провадження № 61-42543св18), які суд у відповідності до положень ч.4 ст.263ЦПК України враховуює при виборі і застосуванні норм матеріального права до спірних правовідносин.
Отже, правила застосування інституту реституції не передбачають поверненя позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у попередній стан відповідно до заявлених ними вимог, шляхом стягнення різниці вартості автомобіля після його експлуатації та стягнення сплачених коштів, шляхом переведення з гривні на долари на час їх сплати та доларів на гривню на час розгляду справи судом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволення первісного позову слід відмовити, у зв'язку з невірно обраним способом захисту порушенного права.
Разом із тим, ТОВ «Порше Лізинг Україна» не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо покладання на лізингоодержавача обов'язку по сплаті коштів за користування предметом лізингу та доводити під час розгляд справи підстави для їх задоволення, в тому числі розмір коштів, які мав заплатити відповідач за весь час користування предметом лізингу.
Оскільки, вимоги позивача за зустрічним позовом взаємопов'язані з первісним позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна», тому в задоволенні зустрічного позову також слід відмовити, враховуючи, в тому числі, невірно обраний спосіб застосування реституції, саме тим шляхом, яким позивачем заявлено у позові.
Доводи позивача за первісним позовом про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, у зв'язку з спливом позовної давності, як і доводи представника позивача за зустрічним позовом про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, у зв'язку з спливом позовної давності, суд вважає такими, що передчасно заявлені, оскільки сторонами невірно обраний спосіб захисту порушеного права, що унеможливлює при розгляді даної справи вирішити питання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Окрім того, тлумачення частини першої та п'ятої статті 261 ЦК свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов'язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Натомість для вимоги про виконання зобов'язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи договір про фінансовий лізинг був укладений сторонами 29.03.2011року строком на 60 місяців, з жовтня 2014року відповідач перестав виконувати умови договору, що спонукало лізингодавця, як кредитора звернутися у 2016році до суду з вимогою про стягнення заборгованості, в ході розгляду данного спору судом було встановлено, що договір про фінансовий лізинг не був посідчений нотаріально, а отже є нікчемним.
Відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони.
На підставі викладеного, ст.ст.215-216,256-257,261,267,628,806, 1212ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», керуючись ст.ст. 3-7,9-13,141, 258-259,263-265 ЦПК України, суд,
В задоволені первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочинів відмовити.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсності правочину відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до для початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Суддя: В.В. Прохоренко