26.03.2021 Єдиний унікальний номер 205/9459/20
Номер провадження 2/205/505/21
26 березня 2021 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у у письмовому провадженні в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
02 грудня 2020 року акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 26 листопада 2011 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, чим підтвердила згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Заявою відповідача підтверджено, що вона ознайомлена з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та витягом з «Тарифів» в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
За умовами Договору Банк надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач своє зобов'язання щодо повернення витраченої частини кредитного ліміту щомісячними платежами не виконав.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 листопада 2011 року, яка станом на 11 жовтня 2020 року складає 13 312,76 грн., з яких: 10 594,23 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 718,53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, та судові витрати по справі.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача відзив на позов не надійшов.
Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява з проханням розглянути справу у відсутність представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася. Про день місце та час розгляду справи сповіщена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила, письмових заяв від відповідача не надходило.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Статтею 279 ЦПК України передбачено можливість розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження як з проведенням судового засідання, так і без такого.
Таким чином, положення п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України в частині необхідності повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання та не з'явлення відповідача в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, як критерії заочного розгляду справи, не можуть бути дотримані під час розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Водночас за змістом ч. 1 ст. 284, ч. 1 ст. 288 ЦПК України метою заочного розгляду справи є надання відповідачу права ініціювати перегляд заочного рішення суду та повернутись до розгляду справи у суді першої інстанції, якщо він з поважних причин не взяв участь у судовому розгляді справи, внаслідок чого не зміг подати докази, які мають істотне значення для її правильного вирішення.
Оскільки ч. 2 ст. 281 ЦПК України прямо передбачено можливість заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що вищевказане право відповідача на ініціювання перегляду рішення суду у випадку існування поважних причин, з яким він зміг взяти участь у розгляді справи, не може ставитись в залежність від виду спрощеного провадження.
Ухвалення у такому випадку рішення суду за загальними правилами призведе до безпідставного обмеження процесуальних прав відповідача, реалізація яких можлива лише під час розгляду справи судом першої інстанції (звернення з зустрічним позовом, подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності тощо), у ситуації, коли відповідач фактично не отримував інформацію про розгляд справи у суді.
За таких обставин суд доходить висновку, що положення п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України в частині необхідності повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання та не з'явлення відповідача в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, як критерії заочного розгляду справи, не підлягають застосуванню під час розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, оскільки їх дотримання з об'єктивних причин не залежать від волі відповідача, а тому не можуть бути підставою для обмеження його прав.
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленою про судовий розгляд справи та строк подання відзиву на позовну заяву, проте не подала до суду вказаний відзив, а також враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд доходить висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У ході судового розгляду встановлено, що 26 листопада 2011 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву (а.с. 13), відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами становлять між нею та Банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомлена та згодна, та примірник якого погодилася отримати шляхом роздрукування з сайту https://privatbank.ua.
Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного Договору, відповідач допустила прострочення повернення кредиту, внаслідок чого в неї виникла заборгованість, яка станом на 11 жовтня 2020 року складає 13 312,76 грн., з яких: 10 594,23 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 718,53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 10).
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту - 10 594,23 грн. суд виходив із наступного.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_2 (а.с. 50-55), відповідач користувалася кредитними коштами, частково сплачувала заборгованість за кредитом.
Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази суд приходить до висновку, що заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка станом на 11 жовтня 2020 року становить 10 594,23 грн., підлягає стягненню з відповідача.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2 718,53 грн., суд зазначає наступне.
На підставі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 2 718,53 грн. Однак, у позові підстави нарахування відсотків в розмірі 2 718,53 грн. не зазначені, сума нічим не обґрунтована і не підтверджена.
В анкеті-заяві відсутня інформація про погодження сторонами умов щодо визначення базової процентної ставки за кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як невід'ємні частини Договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг та витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які надано позивачем на підтвердження позовних вимог, встановлено базові процентну ставку на залишок заборгованості в місяць після закінчення пільгового періоду для карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та інші (а.с. 14).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів кредитних карт «Унівеpсальна» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також, суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість та недоведеність.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 10 594,23 грн., та їх відсутність для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 672,76 грн. (10 594,23 грн. х 2 102 грн. : 13 312,76 грн.).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 141, 223, 247, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 26 листопада 2011 року станом на 11 жовтня 2020 року в розмірі 10 594 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 23 копійки, з яких: 10 594,23 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір у розмірі 1 672 (одна тисяча шістсот сімдесят дві) гривні 76 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.Г. Остапенко