17.06.2021 Справа №607/10418/21
Провадження № 607/5128/2021
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюк В.М., розглянувши в залі суду в місті Тернополі матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого касиром ПП «Будпрогрес», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 200900 від 09 червня 2021 року, ОСОБА_1 28 травня 2021 року о 21 год. 26 хв., в м. Тернополі по вул. Замкова, 7 керуючи автомобілем «Volkswagen Touareg» номерний знак НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП, місце пригоди залишив, чим порушив п.2.10 (а) Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у вчиненні правопорушення заперечив та пояснив, що 28.05.2021року він не відчув зіткнення з іншим автомобілем, місце події залишив не умисно, оскільки у той момент йому не було відомо про скоєння дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу.
Положеннями ст. 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. При цьому, такі дії мають вчинятися свідомо з метою залишення місця ДТП.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини та мотивом нехтування забезпеченням безпеки дорожнього руху.
Як встановлено в судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 мав намір залишити місце дорожньо-транспортної пригоди через нехтування правилами безпеки дорожнього руху.
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що 09 червня 2021 року він отримав телефонний дзвінок від інспектора поліції, який йому повідомив, що 28 травня 2021 року, автомобілем «Volkswagen Touareg» скоєно ДТП по вул. Замкова, 7 під час виконання розвороту (повороту) праворуч. Під час виконання розвороту пошкоджено припаркований автомобіль «Мітсубісі Аутляндер». Крім цього, додатково ОСОБА_1 повідомив про те, що в процесі руху жодних сторонніх звуків в автомобілі, чи ззовні він не помітив, які б свідчили про вчинення ним ДТП. Також зазначив, що припаркувавши керований ним автомобіль «Volkswagen Touareg» на парковці, зовнішніх ушкоджень в цей день - 28 травня 2021 року так і на далі не помічав. Тому про ДТП він, ОСОБА_1 , не знав та вважає повідомлення інспектора поліції не справедливим.
Таким чином, судом не встановлено суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява №25).
Разом з тим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КпАП слід закрити, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.9, п.1 ст.247, ст.ст. 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк