Справа № 344/9792/21
Провадження № 1-кс/344/3890/21
19 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_4 , що погоджене прокурором ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного 18.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021090000000349 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, відносно :
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , не одруженого, працюючого на посаді пекаря в Товаристві з додатковою відповідальністю «Івано-Франківський хлібокомбінат», за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 17, м. Івано-Франківськ, громадянина України, раніше не судимого, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в якому просить обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання вказано про те, що 18 червня 2021 року приблизно о 03 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, керуючи автомобілем марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався ділянкою автодороги, що по вул. Федьковича у с. Липівка Тисменицької територіальної громади, Івано-Франківського району Івано-Франківської області зі швидкістю біля 70 км/год, яка є вищою за максимально допустиму в населеному пункті. На передньому пасажирському сидінні автомобіля знаходився ОСОБА_8 .
Проїжджаючи ділянкою дороги із поворотом ліворуч, водій ОСОБА_5 проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його руху та безпечно керувати ним, унаслідок чого не справився з керуванням, виїхав за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя, де вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які йшли в попутному напрямку.
При цьому ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.5., п. 1.10. в частині визначення поняття терміну «узбіччя», п. 2.3., б, д, п. 2.9.а, п. 10.1., п. 12.1. та п. 12.4.
У результаті порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_9 від отриманих травм помер на місці події, а пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин голови, забою грудної клітки, перелому лівої ліктьової кістки із зміщенням відламків.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель с. Липівка Тисменицької територіальної громади, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, не одружений, працює на посаді пекаря в ТДВ «Івано-Франківський хлібокомбінат», за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 17, м. Івано-Франківськ, громадянин України, раніше не судимий.
ОСОБА_5 затриманий 18.06.2021 в 04 год. 30 хв. у порядку ст. 208 КПК України.
ОСОБА_5 18.06.2021 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події та додатками до нього, протоколами допиту свідків, та іншими доказами у кримінальному провадженні.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про можливість призначення судом покарання у виді позбавлення волі, в разі доведення його вини у суді; незаконно впливати на потерпілих та свідків, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема ОСОБА_5 може не з'являтись до суду чи органу досудового розслідування.
У зв'язку із наведеним, слідчий вважає, що є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому слід застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою.
Викладені обставини виправдовують обрання підозрюваному більш впливового, а не більш суворого виду запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити. Зауважив, що підозрюваний молодого віку, добре характеризується, має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце роботи, а тому може бути обрано запобіжний захід тримання під вартою із визначенням застави.
Слідчий підтримав клопотання. Додав, що ОСОБА_10 знаходиться в лікарні з тілесними ушкодженнями у вигляді забою м'яких тканин голови, забою грудною клітки, перелому лівої ліктьової кістки із зміщенням відламків. З того, що йому відомо, що його стан стабільний.
Захисник у судовому засіданні заперечив проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи такий є надмірно суворим. Просить обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки саме такий буде достатнім та забезпечить належну поведінку. Також, вважає, що важливою обставиною є те, що ОСОБА_5 щиро розкаюється і хворіє, про що свідчать долучені ним медичні документи. А батько підозрюваного, намагається всіма зусиллями якимось чином допомогти потерпілим, все можливе відшкодувати наскільки це можливо у ситуації, що склалась.
Підозрюваний погодився із думкою захисника, просив не обирати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дати йому шанс на виправлення, щиро розкаявся; зробив для себе висновки. Вказав, що покійний ОСОБА_5 був його другом, дуже шкодує.
Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку :
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 затримано 18.06.2021 в 04 год. 30 хв. у порядку ст. 208 КПК України.
18.06.2021 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України у кримінальному провадженні, що внесене 18.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021090000000349.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя, враховує також вагомість наявних доказів, які містяться в клопотанні, а саме: протоколу огляду місця подій від 18.06.2021; протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 18.06.2021; протоколу допиту свідка ОСОБА_11 ; висновку КНП « Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» від 18.06.2021, за яким ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного сп'яніння 18.06.2021 о 05 год. 10 хв. та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, слідчий суддя в той же час враховує об'єктивний характер встановлених фактів і висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування.
При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Тому всі докази перевірялися лише з точки зору обґрунтованості підозри та наявності ризиків.
Враховуючи конкретні обставини справи та дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання від п'яти до десяти років позбавлення волі, перебував у стані алкогольного сп'яніння на момент вчинення кримінального правопорушення, наслідків у виді смерті потерпілого, зв'язку із чим наведені в клопотанні обставини свідчать про існування значних ризиків того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, впливати на свідків, потерпілих.
Разом з цим, наявність інших ризиків ( перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), зазначеного у клопотанні, лише декларується, але не доведена.
Слідчим суддею враховано також, що ОСОБА_5 не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, працює, щиросерчено розкаюється, потерпілий, що загинув був для нього другом; те, що ОСОБА_5 стверджує, що зробив для себе висновки; хворіє, що підтверджуються виписками з історії хвороби за період з 2017 по 2020 рік включно, продовжує хворіти і надалі за відповідним діагнозом.
Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 тяжкого злочину, слідчий суддя вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, зокрема і цілодобового домашнього арешту, про який просила сторона захисту. А тому слідчий суддя дійшла висновку, що ОСОБА_5 в якості запобіжного заходу слід обрати саме тримання під вартою.
Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 року (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).
Частиною 4 ст. 183 КПК України констатовано право слідчого судді, за якого такий повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу підозрюваного.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, з урахуванням строку досудового розслідування та того, що його було затримано в порядку 208 КПК України - 18.06.2021, з визначенням застави, що становить 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 113 500 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) гривень, враховуючи вищенаведені обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальний стан підозрюваного, який офіційно працевлаштований, а також те, що підозрюваний щиро кається, його батьки намагаються відшкодувати завдану шкоду ( зі слів захисника), наскільки таке можливо у даній ситуації. А також беручи до уваги, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, при цьому розмір застави не є максимальним для особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тому визначення застави саме в такому розмірі буде помірним для підозрюваного та може гарантувати належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до вимог ч.5 ст.194 КПК України, слідчий суддя вважає необхідним визначити необхідність виконання підозрюваним, у разі внесення застави та з моменту звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави. Покладення таких обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу та ефективності здійснення кримінального провадження, дасть можливість органу досудового розслідування здійснювати контроль за належною процесуальною поведінкою.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задоволити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Строк тримання під вартою рахувати з 18 червня 2021 року.
Строк дії ухвали до 16 серпня 2021 року включно (в межах строку досудового розслідування).
Визначити заставу у вигляді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 113 500 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки на строк до 16 серпня 2021 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:
1) не відлучатися з місця постійного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, перебування;
2) утримуватися від спілкування з свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення негайно повідомити заінтересованих осіб, родичів ( батьків ) підозрюваного.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 19.06.2021.
Слідчий суддя ОСОБА_1