18 червня 2021 року
м. Харків
справа № 642/2728/20
провадження № 22-ц/818/3346/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого : Хорошевського О.М.
суддів колегії: Бурлака І.В., Котелевець А.В.
за участі секретаря - Пузікової Ю.С.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року, ухвалене суддею Грінчук О.П.
у справі за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
У травні 2020 року Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території на загальну суму 11 491,91 грн. за період з 01.04.2009 по 01.04.2020 та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за вказаною адресою на підставі публічного договору. Відповідач не виконує обов'язки, покладені на нього згідно вказаного договору, що призвело до утворення вищезазначеної заборгованості. Добровільно борг, що утворився за відповідачем, не був оплачений.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2021 року у задоволенні позову Комунального підприємства «Жилкомсервіс» відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції КП «Жилкомсервіс» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити їх вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що КП «Жилкомсервіс» є балансоутримувачем та управителем будинку АДРЕСА_2 .
На підставі відкритого особового рахунку відповідача, згідно оборотної відомості даних рахунків починаючи з 01.04.2009 року по 01.04.2020 загальна сума заборгованості складає 11491,91 грн. Зазначене свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а тому порушене право позивача. Суд на зазначене уваги не звернув, повністю не перевірив доводи позовної заяви в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи заперечення відповідача про надання позивачем послуг належно та у повному обсязі, за відсутності доказів зі сторони позивача щодо фактично наданих послуг, їх обсяг та вартість кожної з них, аварійний стан будинку АДРЕСА_2 , під'їзду та підвалу, відсутність в квартирі АДРЕСА_3 систем водопостачання та водовідведення, аварійний стан нежитлових приміщень будинку, враховуючи висновки в постанові ВСУ від 22.05.2019 у справі №642/8210/16, суд не може прийняти розрахунок позивача, а також заявлений позивачем відповідний обсяг житлово-комунальних послуг як доведений фактично лише на підставі твердження позивача. Оскільки вимоги позивача є недоведеними підстав для застосування позовної давності не має.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Розглядом справи встановлено, що КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді м. Харкова з управління будинком, спорудою або групою будинків.
Рішенням ХМР №69/06 від 26.07.2006 та рішенням виконавчого комітету ХМР №1186 від 20.12.2006 створено КП «Жилкомсервіс» та визначено його виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або прибудинковою територією.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12, 13)
Відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .
Позивач нарахував відповідачу заборгованість за період з 01.04.2009 по 01.04.2020 зі сплати житлово-комунальних послуг в загальній сумі 11 491,91 грн.
Як вбачається із копії актів в матеріалах справи від 31.08.2009, 16.06.2009, складених комісією у складі начальника дільниці №27 КП «Жилкомсервіс» Кондратюк Б.Г., майстра дільниці №27 ОСОБА_2 , інженера дільниці №27 ОСОБА_3 , на підставі обстежень будинку АДРЕСА_2 , встановлено, що внутрішньо домові системи холодної води і каналізації не функціонують в десяти квартирах, в тому числі, в кв. АДРЕСА_3 . Необхідне проведення робіт капітального характеру. Технічний стан квартири АДРЕСА_3 - аварійний, трубопровід холодного водопостачання відключений з 18.08.2009, система каналізації не функціонує, відсутня частина трубопроводу каналізації з 3 поверху. Туалет загального користування не функціонує. Нежилі приміщення 1 і 2 поверхів, підвал - в аварійному стані. (а.с. 68-73)
Листом від 14.12.2020 ОСОБА_1 просив КП «Жилкомсервіс» провести обстеження його квартири АДРЕСА_3 на предмет надання послуг.
Листом від 16.01.2021 КП «Жилкомсервіс» надано ОСОБА_1 відповідь про справність систем водопостачання та водовідведення, однак, за адресою АДРЕСА_4 .
Відповідно до положень ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 382 ЦК України передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Як зазначено у ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Як зазначено у ч.1 ст. 20 вказаного Закону споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо Цьому праву споживача кореспондує обов'язок позивача як виконавця відповідних послуг, передбачений пунктом 4 частини другої статті 21 Закону.
Згідно п.77 постанови ВСУ від 22.05.2019 у справі №642/8210/16, постановленої в подібних правовідносинах, зазначено, що судом першої інстанції не встановлені обставини, за яких відбувалося неповне надання послуг позивачем відповідачу, про яке заявив сам позивач. Не встановлено, якими доказами окрім тверджень самого позивача підтверджується надання повного обсягу житлово-комунальних послуг позивачем в інші місяці нарахування їх вартості, які входять до заявленого позивачем періоду. Враховуючи, що відповідач заперечує надання йому житлово-комунальних послуг, встановленню підлягає дійсний обсяг наданих послуг. В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обсягу послуг, які за твердженням позивача надані відповідачу.
Позивачем, на виконання свого процесуального обов'язку, не надано доказів про фактично надані відповідачу комунальні послуги, їх перелік, вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості, а також докази саме надання таких послуг.
Також позивачем не спростовано того, що послуги відповідачу не надавались, враховуючи, що судом встановлено аварійний стан будинку, відсутність водопровідних та водовідвідних систем.
Будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції надано не було.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Згідно зст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,368,374, 375,381, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємтсва «Жилкомсервіс» - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2021 року -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді: І.В. Бурлака
А.В. Котелевець
Повне текст постанови складено 18 червня 2021 року.