17 червня 2021 року
м. Харків
справа № 953/25599/19
провадження №22-ц/818/2382/21
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сидорчук М.О.,
учасники справи:
позивачі - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний реєстратор відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Гончаренко Олена Анатоліївна, державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сектору державної реєстрації права власності на нерухоме майно Печенізької районної державної адміністрації Гаспарян Гамлет Аветікович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2020 року, ухваленого у складі судді Лях М.Ю.,
У грудні 2019 року Харківська місцева прокуратура №2 звернулася до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської місьокї ради, Інсепкції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з позовом, в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко Олени Анатоліївни №41101561 від 15.05.2018, на підставі якого внесено зміни по об'єкту нерухомості з реєстраційним номером 1421570663101, а саме: загальна площа (кв.м): 256,5, житлова площа (кв.м): 169,9 змінено на загальна площа (кв.м): 605,5, житлова площа (кв.м): 169,9; визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Гаспаряна Гамлета Аветіковича №45885701 від 11.03.2019, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №1108 від 15.04.2019, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасувавши його державну реєстрацію; судові витрати покласти на відповідачів, стягнути з відповідачів судовий збір.
Позов обґрунтований тим, що Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12015220490005791 за ст. 356 та ч. 1 ст. 210 КК України за зверненнями ОСОБА_3 за фактами самочинного будівництва у будинку АДРЕСА_2 , а також нецільового використання бюджетних коштів. За адресою: АДРЕСА_2 розташований житловий 4-х поверховий будинок до 1917 року забудови, який знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс». 17.04.2015 у вищезазначеному будинку сталася пожежа в районі під'їзду №1, в результаті якої пошкоджені конструкції покрівлі, внутрішньобудинкова система теплопостачання, квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Роботи з капітального ремонту виконувались КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», однак окрім капітального ремонту, у першому під'їзді житлового будинку виконано надбудову 5-го поверху без дозвільних документів та органу містобудування. Власника квартири 99/600 часток квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності, надано відповідні приписи. На підставі свідоцтв про право на спадщину 198/600 часток квартири АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (номери записів про право власності: 23626808 і 23628214). У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко O.A. з метою внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) про об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1421570663101, а саме: про збільшення площі комунальної квартири АДРЕСА_4 , в результаті чого Державним реєстратором прийнято рішення від 15.05.2018 за №41101561, згідно якого загальна площа (кв.м): 256,5, житлова площа (кв.м): 169,9 квартири змінена на загальну площу (кв.м): 605,5, житлову площу, (кв.м): 169,9. Рішенням державного реєстратора Гаспаряна Г.А. від 11.03.2019 за №45886022 за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на 99/600 квартири АДРЕСА_4 вказаного будинку (номер запису про право власності: 30688537) та на ще одну частку 99/600 цієї ж квартири АДРЕСА_4 (номер запису про право власності: 30629229). Внаслідок проведеного поділу на самочинно збудованому 5-му поверсі з'явилась нова квартира з самовільно присвоєним номером 5-А, яка зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності, загальною площею 285,8 кв.м, житловою площею 145,9 кв.м, з новим реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1782651463101. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2019 за №1108, квартира АДРЕСА_6 відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Вказані правочини та відповідні їм рішення про державну реєстрацію здійснені з порушенням чинного законодавства та фактично легалізували самочинне будівництво - надбудову 5-го поверху в першому під'їзді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Представник позивача звертає увагу, що згода на будівельні роботи в будинку повинна бути надана усіма мешканцями будинку, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 мала лише частку у квартирі АДРЕСА_4 зазначеного будинку, тому не могла здійснити реконструкцію без згоди інших співвласників цієї квартири. Крім того, деякі мешканці будинку, зокрема ОСОБА_3 , заперечують проти законності будівництва спірного об'єкту нерухомості в горищному приміщенні будинку, який є спільною власністю всіх мешканців будинку. Вважає, що оскільки спірний об'єкт є самочинним будівництвом, його не може бути визнано капітальною спорудою, на яку видається окреме свідоцтво про право власності, а тому недійсними є і правочини щодо відчуження цього об'єкта.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2020 року в позові заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що право власності на спірне нерухоме майно спочатку було зареєстровано за ОСОБА_1 , в подальшому частина відчужена ОСОБА_2 . Обов'язок державних реєстраторів полягає в тому, щоб переконатися, що перехід права власності відбувався відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №645/4220/16-ц). Відповідач не зобов'язаний знати про можливі порушення законодавчих положень в процесі набуття права власності попередніми набувачами. До того ж, процес переходу права власності контролювався уповноваженими на те державою органами, на які законом покладені обов'язки щодо перевірки правомірності відповідних процедур. За таких обставин підстав для задоволення позову прокурора в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості суд не вбачає. Крім того судом зазначено, що позивачем не визначено в чому саме полягає неможливість або неналежність захисту «інтересів держави» Харківською міською радою, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Так, матеріали цивільної справи не містять будь-яких письмових пояснень Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради та/або Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з приводу поданого заступником керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави позову. В своєму повідомленні, адресованому державним органам, в інтересах яких пред'явлено позов, прокурор констатував факт звернення до суду з позовною заявою, при цьому, не надав позивачам у справі часу та можливості самостійно реалізувати свої права та здійснити покладені на них функції. Прокурор не довів невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, а у даному випадку лише протягом одного дня з моменту направлення повідомлення без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами, не свідчить про неналежне виконання цим органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Зазначене свідчить, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. Також, посилаючись на ст.ст. 4,5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд зазначив, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про поділ об'єкта нерухомого майна та про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпували свою дію. А тому після внесення таких записів, скасування зазначених рішень не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. Тому, скасування наведених вище рішень державних реєстраторів не можуть бути належним способом захисту права або інтересу позивача.
Не погодившись з рішенням суду заступник керівника Харківської обласної прокуратури Кравченко А.К. подав апеляційну скаргу, якою просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (аналогічні висновки в постанові ВСУ від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц). Харківська міська рада, Департамент територіального контролю Харківської міської ради, який представляє інтереси Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в судах, а також сама Інспекція жодних заходів реагування щодо визнання недійсними правочинів і скасування державної реєстрації прав власності щодо спірного об'єкту самочинного будівництва не вживали. Судом першої інстанції, не взято до уваги, що з відповіді Департаменту житлового господарства міської ради від 25.10.2017 вбачається, що інспекція ДАБК ще в листопаді 2016 року була обізнана про спірний об'єкт самочинного будівництва. На запит прокурора від 19.07.2019 у кримінальному провадженні №12015220490005791 міською радою жодних актів перевірок дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, проведених за вищевказаною адресою у 2015-2019 роках, приписів та протоколів про вчинені правопорушення по вказаному об'єкту не надано, а лише повідомлено про те, що в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документ: в Державної архітектурно-будівельної інспекції, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, інформація по зазначеному об'єкту відсутня. На підставі викладеного вважає, що звернення прокурора до суду із позовом про скасування рішення про державну реєстрацію є найбільш ефективним способом захисту прав та інтересів позивача.
Щодо невірно обраного способу захисту про скасування реєстрації прокурор зазначає, що належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах №405/812/19 від 12.11.2020, №352/1021/19 від 16.09.2020, №914/1201/19 від 03.09.2020.
Щодо визнання недійсним договору-купівлі продажу спірного майна від 15.04.2019 за №1108 зазначає, що оскільки спірний об'єкт є самочинним будівництвом, його не може бути визнано капітальною спорудою, на яку видається окреме свідоцтво про право власності (а з 01.01.2013 - витяг щодо державної реєстрації об'єкту в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно), а тому недійсними є і правочини щодо відчуження цього об єкта. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 не мала права продажу квартири АДРЕСА_6 відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, оскільки не набула в законному порядку право власності на це майно як об'єкт самочинного будівництва.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , просить відмовити у задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі та залишити рішення Київського районного суду м. Харкова віл 19.11.2020 без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам матеріального та процесуального права, є законним та не підлягає скасуванню. В оскаржуваному рішенні судом було надано правильну правову оцінку відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави. При ухваленні оскаржуваного рішення суд виходив з правових висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18. Щодо доводів апелянта про визнання недійсним договору-купівлі продажу спірного майна від 15.04.2019 за №1108, зазначає, що предметом договору купівлі-продажу було майно, яке належало на праві власності ОСОБА_1 . Отже, ОСОБА_2 придбав конкретне оборотоздатне нерухоме майно, що було зареєстровано на праві приватної власності у покупця. Право власності ОСОБА_1 було визнано державою. У матеріалах справи немає доказів, які були б належними та достатніми, і на підставі яких можна було б встановити, що спірне нерухоме майно є дійсно об'єктом самочинного будівництва. Відповідно до редакції ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка була чинна на момент подання позовної заяви, та відповідно до судової практики вимога про скасування рішення державного реєстратора не вважалась належним способом захисту.
ОСОБА_6 , яка здійснює представництво інтересів Харківської міської ради (далі - ХМР), подано письмові пояснення, якими просить апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури хзадовольнити, скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.11.2020 та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Вказує, що реєстрація права власності на об'єкт містобудування є одним з етапів будівництва об'єктів містобудування, контроль за дотриманням якого діючим законодавством покладено на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та її територіальні органи, органи місцевого самоврядування, які здійснюють делеговані повноваження. Прийняття об'єктів до експлуатації передує реєстрації речових прав на нього. Реєстрація речових прав є останнім етапом будівництва. Об'єкт підлягає прийняттю до експлуатації після завершення робіт з зведення або реконструкції, у тому числі коли змінюються його геометричні розміри. Державний реєстратор в процесі розгляду заяви повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. При здійснені оскаржуваних реєстраційних дій, державні реєстратори знехтували вищезазначеними вимогами законодавства. Відповідачем при будівництві спірного об'єкта нерухомості не дотримані вищевикладені законодавчі вимоги, тому таке будівництво здійснено з істотним порушеннями будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам, і такі дії порушують встановлений законом порядок виконання будівельних робіт, призводять до дезорганізації нормальної діяльності та виконання наданих законом повноважень органу Державного архітектурно-будівельного контролю, порушують права та законні інтереси інших громадян, що може привести до заподіяння такими діями значної шкоди громадським інтересам, інтересам громадян тощо. Суспільна небезпека даних протиправних дій полягає насамперед у порушенні під час проведення будівельних робіт правил пожежної безпеки, санітарного благополуччя населення, державних будівельних норм та стандартів, що може призвести до тяжких та непередбачуваних наслідків, у зв'язку з чим можуть виникнути надзвичайні та аварійні ситуації, руйнування несучих конструкцій споруди, призвести до загрози загибелі чи травмування людей. Щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним представник ХМР вказує, що оскаржувані рішення державних реєстраторів передували реєстрації спірного договору купівлі-продажу. Після внесення змін в об'єкт нерухомого майна зі збільшенням його площі ОСОБА_1 здійснено відчуження вказаної квартири. Згідно вимог чинного законодавства, для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: завершення будівництва, прийняття до експлуатації, державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна). Отже, самочинне будівництво не можна віднести до об'єктів цивільних прав, і норми щодо захисту цих цивільних прав на об'єкти самочинного будівництва не розповсюджуються. Враховуючи, що збільшення площі спірної квартири здійснено внаслідок будівельних робіт з реконструкції зі зміною техніко-економічних показників, то набуття права власності і подальше його відчуження суперечить діючому законодавству, оскільки здійснювалось щодо об'єкту самочинного будівництва. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Діюче законодавство України не містить жодної норми, яка б пов'язувала факт реєстрації права власності на самочинне будівництво з втратою даним будівництвом статусу самочинного; особа, яка здійснила будівництво об'єкта, яке визнано судом самочинним, не набуває права власності на нього, а відтак, реєстрація права власності на такий об'єкт підлягає скасуванню як така, що здійснена неправомірно.
Згідно статті 367 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Судовим розглядом встановлено та вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 28.12.2019 №195322747 (т. 1, а.с. 53-57), що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 256,6 кв.м, житлова площа 169,9 кв.м, є 10-кімнатною комунальною квартирою. 99/600 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 2800, виданого 29.11.2017 (т. 1, а.с. 42); 99/600 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 2801, виданого 29.11.2017 (т. 1, а.с. 43).
15.05.2018 ОСОБА_1 звернулась до Центру надання адміністративних послуг Харківської районної державної адміністрації Харківської області із заявою про внесення змін до запису державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1421570663101 (квартира АДРЕСА_1 ) (т. 1, а.с. 190).
Рішенням Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Гончаренко О.А. №41101561 від 15.05.2018 внесено зміни до запису розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1421570663101/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме змінено загальну площу квартири АДРЕСА_4 з 256,6 кв.м на 605,5 кв.м (т. 1, а.с. 202).
Як вбачається з довідки ФОП ОСОБА_7 від 13.02.2018, виконаної згідно замовлення ОСОБА_1 щодо проведення робіт з інвентаризації нерухомого майна, при проведенні поточної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , де станом на 13.02.2018 встановлено поточні зміни, а саме, здійснено внутрішні перепланування (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), на підставі чого загальна площа приміщень вищевказаної квартири змінилась на 605,5 кв.м в зв'язку зі зміною методології обліку площі; демонтажем опалювального приладдя (піч для обігріву приміщень та центрального повітряного опалення на твердому палеві); демонтажем пристрою для подачі палива і видалення золи; демонтажем димаря з димовою трубою; внутрішнім переобладнанням вищевказаних приміщень - шляхом демонтажу перегородок між приміщеннями у кількості чотирьох штук, які не є несучими (одна з яких відділяла основні приміщення від допоміжного приміщення - підсобного технічного поверху, внаслідок чого влаштовано додаткове приміщення) (т. 1, а.с. 198).
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2015 було відкрито кримінальне проваджене №12015220490005791 за ст. 356 та ч. 1 ст. 210 Кримінального кодексу України за зверненням ОСОБА_3 за фактом самочинного будівництва у будинку АДРЕСА_2 , а також нецільового використання бюджетних коштів (т. 1, а.с. 20-21).
Під час досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015220490005791 було проведено судову будівельно-технічну експертизу. Згідно висновку №127 від 30.09.2016 (т. 1, а.с. 28-37), встановити чи відповідає проектно-кошторисна документація на будівництво збудованої конструкції 5 поверху та чердаку вимогам будівельних норм і правил (ДБН) та іншим державним стандартам з питань будівництва не надається можливим, у зв'язку із не наданням у повному обсязі проектно-кошторисної документації на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_2 . Встановити, чи відповідають вимогам ДБН, ДСТУ якість використаних будівельних матеріалів та виробів для збудованої конструкції 5 поверху та чердаку не можливо у зв'язку з не наданням на дослідження сертифікатів якості на будівельні матеріали та паспортів відповідності на вироби. В зв'язку з не наданням на дослідження проектної документації в повному обсязі, виконавчої документації (договір підряду з будівельною організацією, що має відповідну ліцензію, акти виконаних робіт, журнали ведення робіт, журнал зварювальних робіт...), сертифікатів та паспортів якості на використані при реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2 , а також відсутністю даних про достовірність несучої спроможності цегляної кладки, встановити, чи представляє загрозу обвалу збудована конструкція 5 поверху та чердаку не можливо. В зв'язку з ненаданням проектної документації в повному обсязі, встановити, чи відповідає реконструкція житлового будинку АДРЕСА_2 проекту в цілому не можливо. Стосовно розділу АС будівельні роботи проводяться у відповідності до креслень «Рабочая документация Устройство чердачного перекрытия и кровли в жилом здании по адресу: АДРЕСА_2 ». Реконструкція житлового будинку АДРЕСА_2 проводиться без відповідного дозволу, що не відповідає вимогам «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт».
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного 15.04.2019 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., зареєстрованого в реєстрі за №1108, Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв квартиру загальною площею 285,8 кв.м, житловою площею 145,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 . Майно належить Продавцю на праві приватної власності згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності зареєстровано 06.03.2019, номер запису про право власності 30628764, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1782651463101 (т. 1, а.с. 52).
Предметом оскарження у цій справі є рішення державних реєстраторів на підставі яких внесено зміни щодо площі об'єкту нерухомості з реєстраційним номером 1421570663101, та здійснено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , та подальше відчуження цього майна на підставі договору купівлі-продажу.
Оскаржувані реєстраційні дії проведено державними реєстраторами Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко О.А. від 15.05.2018 (індексний номер рішення 41101561, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1421570663101) та Печенізької районної державної адміністрації Гаспаряном Г.А. від 11.03.2019, №45885701.
Звертаючись до суду позивач зазначав, що вказані рішення державних реєстраторів прийняті з порушенням вимог законодавства, оскільки спірний об'єкт є самочинним будівництвом, його не може бути визнано капітальною спорудою, на яку видається окреме свідоцтво про право власності.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц.
Позовну заяву з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів обґрунтовано вчиненням самочинного будівництва поверху у будинку, збільшенням площі квартири за рахунок технічного поверху без отримання дозвільних документів.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 вказала, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.
У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням (частина 1 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
В таких спорах органи державного архітектурно-будівельного контролю діють лише як адміністративний орган, а метою звернення з позовом є не перехід речового права на об'єкт нерухомості, а приведення будівлі у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, спрямованих на захист суспільних інтересів.
Тобто, зазначені правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винної особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування.
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 грудня 2019 року у справі №579/968/17.
Таким чином державна реєстрація зміни площі об'єкту нерухомості, речового права та укладення договору купівлі-продажу не змінює правової природи самочинного будівництва та не позбавляє органи державного архітектурно-будівельного контролю владних повноважень щодо усунення встановлених порушень у сфері містобудівної діяльності, а скасування зазначеної державної реєстрації саме по собі не забезпечить усунення цих порушень.
Ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об'єкту нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк, - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
При цьому органи державного архітектурно-будівельного контролю мають довести, що здійснене будівництво є самочинним.
Отже у розглядуваній справі спосіб захисту, обраний позивачем, з огляду на повноваження прокуратури з представництва інтересів держави, ХМР, Департаменту територіального контролю ХМР, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю ХМР, в особі яких подано позов, зі здійснення державного архітектурного-будівельного контролю та права, які позивач вважав порушеними, є неналежним, що тягне за собою відмову у позові.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц).
Разом з тим суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову з підстав недоведеності і необгрунтованості заявлених позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду у його мотивувальнй частині та у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у даній постанові.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 9 січня 2020 року частково задоволено заяву заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 про забезпечення позову у цивільній справі. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні (нотаріальні) дії, пов'язані з відчуженням квартири АДРЕСА_1 до розгляду цивільної справи за позовною заявою заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі ХМР, Департаменту територіального контролю ХМР, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю ХМР до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Гончаренко О.А., державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань сектору державної реєстрації права власності на нерухоме майно Печенізької районної державної адміністрації Гаспаряна Г.А. про скасування реєстрації, визнання правочину недійсним. В задоволенні іншої частини заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
На підставі наведеного, з огляду на відмову у задоволенні позову слід скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Київського районного суду від 9 січня 2020 року.
Керуючись, ст. ст. 141, 158, 294, 315, 352, 362, 367, 374, 376, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18 червня 2021 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук