Апеляційне провадження № 11сс/818/973/21 Головуючий 1ї інстанції - ОСОБА_1
Справа № 629/2378/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія : тримання під вартою
14 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7 травня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12021220380000259 від 03.03.2021 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7 травня 2021 року задоволено клопотання старшого слідчого відділення №1 СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 05.05.2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12021220380000259 від 03.03.2021 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України.
До ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківська установа виконання покарань» (№ 27) терміном на 60 діб до 14-00 години 05.07.2021 та визначено суму застави у розмірі 181 600,00 гривень, у разі внесення якої визначено покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 , подали апеляційні скарги.
Підозрюваний, у своїй апеляційній скарзі, просить зобов'язати його особисту явку до апеляційного суду, якщо скарга буде прийнята до розгляду, скасувати ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7 травня 2021 року та обрати до нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту в певний період доби, з 18-00 до 07-00 годин. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що намірів переховуватись від суду та прокурора не має, оскільки після повідомлення про підозру добровільно прийшов до суду. Знищити або сховати будь-які документи не може, оскільки їх не існує, що повністю виключає ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст.303 КПК України. Тиск на свідків та потерпілих не чинив і чинити не буде, хоча і проживає з ними на невеликій відстані. Перешкоджати іншим чином також не буде, оскільки сумлінно ставиться до своїх обов'язків. Також зазначив, що у статусі підозрюваного опинився випадково, не згодний з висунутою відносно нього підозрою, оскільки вважає її необгрунтованою, з підстав невідповідності її змісту всім обставинам справи та суперечності зібраним доказам, що взагалі, на думку підозрюваного, вказує на те, що він не вчиняв кримінального правопорушення та з тих же підстав не може продовжувати його вчиняти або вчинити будь-яке інше, оскільки сумлінно ставиться до своїх обов'язків.
Також підозрюваний зазначив, що розмір застави для нього завеликий. Він дуже любить свою родину, дружина та маленьку донечку, а також донечку від першого шлюбу, заради яких не стане приховуватись від слідства та суду. Його дружина не працює та не зможе забезпечити доньку. Він офіційно працевлаштований та забезпечував свою родину, сплачував комунальні платежі та аліменти першій донці, а також активно займається розвитком громадської організації «Федерація вільної боротьби Лозівщини».
У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7 травня 2021 року скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою його реєстрації та фактичного місця мешкання: АДРЕСА_1 . Проводити розгляд скарги за ї участю та участі підозрюваного. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що слідчий суддя не в повному обсязі дослідив підстави для застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, зокрема, крім наявності «розумної підозри» у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, не доведено наявність ризиків, вказаних в клопотанні та не надано доказів того, що перебуваючи на волі, ця особа переховуватиметься від досудового розслідування та суду чи вчинить нове кримінальне правопорушення. Навіть при існуванні того ризику, на який посилався слідчий, не доведено обставини щодо неможливості застосування біль м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику, зазначеного в клопотанні. А тому, на думку захисника, суд повинен був обрати більш м'який запобіжний захід ніж той, що зазначений в клопотанні. Крім цього, захисник посилається на занадто великий розмір обраної стосовно підозрюваного застави, який належним чином не обгрунтований. Також не враховано, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, двох малолітніх дітей 2011 та 2021 року народження, у зв'язку з чим суд повинен був врахувати невисокий рівень доходу підозрюваного, так як обрана судом застава є завідомо непомірною для підозрюваного. Вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде цілком достатнім в даному випадку.
Ризики вважає відсутніми. ОСОБА_10 мала реальну можливість за проміжок часу від вручення їй повідомлення про підозру до клопотання про обрання запобіжного заходу виїхати за межі України, однак цього не зробила. Крім цього, вона могла це зробити раніше,
В апеляційній скарзі підозрюваний та захисник просили розглядати апеляційну скаргу за участю підозрюваного. З метою всебічності та повноти дослідження всіх обставин справи колегією суддів до початку апеляційного розгляду було запропоновано провести судове засідання у режимі відеоконференції з СІЗО, де тримається підозрюваний, враховуючи введені в Україні карантинні заходи, які спрямовані на запобігання розповсюдження COVID-19.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, а також думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Лозівського РУП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12021220380000259 від 03.03.2021 року, за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України.
30 квітня 2021року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України.
5 травня 2021 року слідчий відділу поліції ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 . В обґрунтування клопотання посилався на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України, одне з яких є нетяжке та за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п'яти років, а інше - за ч. 3 ст. 190 КК України, тяжке, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років.
Слідчий вважав, що є підстави вважати що у підозрюваного ОСОБА_8 можуть виникнути передбачені п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України спроби: переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілих чи свідків у цьому кримінальному провадженні і вчинити новий злочин або продовжити скоєний. Враховуючи вищевикладене, слідчий вважав, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший запобіжний захід не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти вищезазначеним ризикам.
Крім того, зазначав, що в провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України, в якому обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, у зв'язку з чим вважав, що вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України у цей період свідчить про порушення запобіжного заходу, а тому, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним в клопотанні ризикам.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 181 600,00 гривень, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та вважав доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Суд врахував особу підозрюваного, який має вищу освіту, місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, ОСОБА_11 , 2011 року народження та ОСОБА_12 , 2021 року народження, раніше не судимий. Крім того, суд врахував, що в провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України, в якому обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Враховуючи ту обставину, шо підозрюваний не визнав своєї провини, не надав показання стосовно пред'явленої підозри, а також заперечував проти задоволення клопотання, при цьому посилаючись на те, що потерпілі його обмовили, а також беручи до уваги існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, кількість кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, ті обставини, що підозрюваний ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні нетяжких та тяжких злочинів, зважаючи на те, що у провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України, тобто за фактом вчинення тяжкого насильницького злочину, а також на те, що в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 судом було обрано запобіжний захід у вигляді не цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , слідчий суддя вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливе, а тому, обрав запобіжний захід ОСОБА_8 , у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України та існування ризиків передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, є ймовірність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від слідства та суду, враховуючи також відомості та конкретні обставини вчинення злочинів, які інкримінується підозрюваному, а також те, що він не визнав своєї провини. Також це може давати підстави вважати, що підозрюваний може чинити тиск на потерпілих чи свідків, не виключена можливість підозрюваним вчинити інший злочин проти власності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України. Фактичні обставини справи свідчать про схильність підозрюваного до вчинення злочинів, особливо злочинів проти власності, враховуючи, кількість епізодів його дій, згідно повідомленої йому підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України, а також ту обставину, що підозрюваний своєї провини у інкримінованих йому злочинах не визнав, показання не надав. Крім того, в провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України., що свідчить про те, що підозрюваний на шлях виправлення та перевиховування не став, належних висновків для себе не зробив та знов вчинив інкриміновані йому злочини. А тому, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо доведеності ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження спростовують апеляційні доводи про недоведеність настання вказаних в клопотанні слідчого ризиків. З огляду на можливе покарання за вчинені підозрюваним злочини, ймовірний ризик переховування від органів досудового розслідування або суду. З огляду на те, що підозрюваний останнім часом не мав стабільного заробітку і враховуючи його схильність до корисливих злочинів, не виключається ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи підозрюваного про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Доводи апеляційної скарги підозрюваного з приводу необґрунтованості підозри, не свідчать про незаконність рішення слідчого судді. КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Питання оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину на цьому етапі провадження судом не вирішуються, оскільки вони підлягають розгляду при судовому розгляді по суті. Суд на цій стадії процесу на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації має бути вирішене органом досудового розслідування. Згідно практики ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявність позитивних відомостей щодо підозрюваного, а також його доводи стосовно відсутності намірів переховуватись, чинити вплив на потерпілих та свідків та потерпілих, а також неможливість вчиняти інші кримінальні правопорушення з підстав не визнання ним своєї провини, в такому випадку, не може усувати вірогідності ризиків, про які зазначено в клопотанні. За таких обставин, незгода підозрюваного з висновками суду першої інстанції щодо наявності ризиків, ґрунтується лише на його суб'єктивних оціночних судженнях, внаслідок чого колегія суддів не може взяти їх до уваги.
Твердження в апеляційній скарзі адвоката щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, дружини, двох дітей, як показника міцних соціальних зв'язків, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки, ця обставина існувала на час вчинення правопорушення і не стала стримуючим фактором для підозрюваного від противоправних дій.
Доводи підозрюваного та його захисника стосовно завідомо непомірного розміру обраної застави, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки слідчий суддя, вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України, в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178, згідно яких суд вправі визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків (ч.5 ст.182 КПК України). Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного, його вік та його сімейний стан. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_8 іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання на цьому етапі досудового розслідування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7 травня 2021 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді