17 червня 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/5047/20
Провадження № 22-ц/4815/584/21
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2020 року (ухвалене у складі судді Першко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування моральної шкоди,-
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", в якому, відповідно до уточненої позовної заяви, просить стягнути на його користь моральну шкоду з ОСОБА_2 у розмірі 79 850 грн. 00 коп., з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" у розмірі 150 грн. 00 коп.
Позовні вимоги мотивує тим, що 07 червня 2019 року близько 18 год. 00 хв. по вул. У. Самчука, зі сторони вул. Кн. Володимира, вул. Грушевського у напрямку вул. Гагаріна на перехресті вул. У. Самчука - Гагаріна у м. Рівне сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Toyota Avensis D4D", яким керував ОСОБА_2 та автомобіля "Mersedes-Benz Vito", яким керував він.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження у вигляді забою - осаднення м'яких тканин обличчя, перелом IV п'ясної кістки правої кисті з незначним зміщенням, крайового перелому основної фаланги II пальця правої кисті, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалості розладу здоров'я.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортним засобом на один рік.
Вказує, що протиправними діями ОСОБА_2 йому була завдана матеріальна та моральна шкода. Матеріальна шкода, завдана його майну та здоров'ю відшкодована у повному обсязі, тому у цій частині претензій до відповідачів він не має, однак завдана моральна шкода не відшкодована.
Наголошує, що через отримані травми повністю змінився звичний устрій його життя та його сім'ї, адже він місяць провів на стаціонарному лікуванні. Він не тільки витрачав кошти на лікування, але і не працював, не заробляв гроші на утримання сім'ї. На даний момент він не може повністю зігнути пальці руки, що спричиняє значний дискомфорт, не може нормально спати, тому що прокидається через біль в кисті руки. Враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характер його немайнових втрат, моральну шкоду оцінює у 80 000 грн. 00 коп..
З урахуванням того, що розмір завданої шкоди його життю здоров'ю становить 3 000 грн. 00 коп., ліміт відповідальності ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" по відшкодуванню моральної шкоди становить 150 грн. 00 коп..
Вважає, що відшкодування різниці у завданій моральній шкоді в сумі 79 850 грн., за правилами ст. 1194 ЦК України, повинен нести винуватець дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 ..
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40 000 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 63 гривні 00 копійок.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки саме ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, тому він повинен відповідати за завдану позивачу моральну шкоду в повному обсязі. ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" погоджено для виплати потерпілому ОСОБА_1 витрати на лікування на підставі договору страхування у розмірі 1 260 грн. 17 коп., у зв'язку з цим, розмір моральної шкоди, який слід стягнути з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь позивача становить 63 грн. 00 коп.. Також місцевий суд, з урахуванням принципу справедливості та співмірності, вважав правомірним стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 40 000 грн. 00 коп..
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Дяденчук А.І. оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про встановлення його вини у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки вирок про його обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на момент ухвалення оскаржуваного рішення, не набрав законної сили, а у подальшому був скасований апеляційний судом з призначенням нового розгляду справи у суді першої інстанції, який наразі триває. За таких обставин, його вина у дорожньо-транспортній пригоді не встановлена в судовому порядку, а тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки немає доказів, які б підтверджували її настання.
Також судом не надано належної оцінки обставинам, які визначають розмір грошового відшкодування моральної шкоди, зокрема, не досліджено характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, погіршення здібностей, або позбавлення останнього можливості їх реалізації, ступеня його вини у заподіянні моральної шкоди позивачу, а також не враховано вимог розумності і справедливості при визначенні розміру моральної шкоди.
Вважає, що розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним.
Право на відшкодування моральної шкоди підлягає доведенню, так само як і розмір заподіяної шкоди. Стягнення моральної шкоди не може бути додатковою мірою покарання для іншої сторони.
Разом з цим, суд першої інстанції розглядаючи спір між сторонами не з'ясував, як змінився звичний ритм життя для позивача та які додаткові зусилля він здійснив, чи має здійснити для організації своєї життєдіяльності. В оскаржуваному рішенні судом не обґрунтовано, що позивачу завдано моральну шкоду саме у розмірі 40 000,00 гривень та не з'ясовано чи справді позивач зазнав описаних ним страждань.
Наголошує, що матеріальна шкода завдана життю і здоров'ю позивача становить 3000,00 грн, відтак стягнення моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн. є неспівмірною та не розумною.
Також заперечує щодо посилання місцевим судом на висновки експертів, оскільки відповідні експертні висновки та їх достовірність підлягають дослідженню у ході розгляду справи кримінальної справи № 569/14326/19.
Стверджує, що висновку експерта, за відсутності вироку, недостатньо для встановлення його винуватості у дорожньо-транспортній пригоді.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07 червня 2019 року близько 18 год. 00 хв. по вул. У. Самчука зі сторони вул. Кн. Володимира, вул. Грушевського у напрямку вул. Гагаріна на перехресті вул. У. Самчука - Гагаріна у м. Рівне сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Toyota Avensis D4D", яким керував ОСОБА_2 та автомобіля "Mersedes-Benz Vito", яким керував ОСОБА_1 ..
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а водії зазнали фізичні ушкодження.
Вказані обставини підтверджуються електронним рапортом працівників поліції №38056111 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.33).
З висновку експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 3.1-408/19 від 11 липня 2019 року слідує, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля "Toyota Avensis D4D", номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти згідно вимог п. 10.1, п.16.13 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля "Mersedes-Benz Vito", номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , у даній дорожній обстановці повинен був діяти згідно вимог п. 12.3, п.12.4 Правил дорожнього руху.
У дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, водій ОСОБА_1 , у момент виникнення небезпеки для руху, при своєчасному прийнятті мір до реагування, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем "Toyota Avensis D4D", номерний знак НОМЕР_1 . У дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, в діях водія автомобіля "Mersedes-Benz Vito", номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , в даній дорожній обстановці невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зори, не вбачається.
У дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, в діях водія автомобіля "Toyota Avensis D4D", номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1, п.16.13 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
З висновку експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 3.1-408/19 від 11 липня 2019 року також слідує, що вказана експертиза була проведена у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 червня 2019 року №12019180010003439 за ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2019 року (справа №569/11754/19, 1-кс/569/5458/19) про призначення судової інженерно-транспортної експертизи, винесеної слідчим суддею Денисюком П.Д..
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» судам роз'яснено, що висновок експерта може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу» і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок експерта ОСОБА_3 № 3.1-408/19 від 11 липня 2019 року, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальність 10.1 "Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод" (свідоцтво № НОМЕР_3 , видане Експертно-кваліфікаційною комісією МВС України 20 квітня 2006 року, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта №175, видане Експертно-кваліфікаційною комісією МВС України 25 березня 2016 року), складено у відповідності до вимог п. 6 ст. 102 ЦПК України.
Через отримані у дорожньо-транспортній пригоді тілесні ушкодження ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради в нейрохірургічному відділенні з 07 червня 2019 року по 12 червня 2019 року, на амбулаторному лікуванні з 13 червня 2019 року по 26 червня 2019 року, з 28 червня 2019 року по 03 липня 2019 року. Вказане підтверджується листками непрацездатності серії НОМЕР_4 , серії АДН № 997552, серії АДН № 971852 (а.с.30-31).
Відповідно до епікризу № 1792 та довідки № 382, виданої 12 червня 2019 року нейрохірургічним відділенням КП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом забої-осаднення м'яких тканин обличчя (S 00.0), перелом IV п'ясної кістки правої кисті з незначним зміщенням, крайового перелому основної фаланги II пальця правої кисті (а.с.27, 29).
Протоколом дослідження головного мозку ОСОБА_1 проведеного Діагностичним центром РАМ 08 червня 2019 року зроблено заключення, що на момент обстеження органічної, вогнищевої та травматичної патології головного мозку, кісток мозкового черепа не виявлено. Помірні дифузні неспецифічні енцефалопатичні зміни (а.с. 28).
Як слідує з страхового полісу № АО/0221396 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 31 січня 2019 року, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Avensis Verso D40", номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 перед третіми особами була застрахована ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 200 000 грн. 00 коп.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн. 00 коп.; розмір франшизи становить 2 000 грн. 00 коп.).
03 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" було підписано угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування, згідно п.1 якої розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу "Mersedes-Benz Vito 112", номерний знак НОМЕР_2 , складає 60 000 грн. 00 коп. та є загальним, остаточним і таким, що не підлягає оскарженню чи зміні. Пунктом 3 вказаної угоди передбачено, що після підписання цієї угоди та належного виконання страховиком взятого на себе за п. 2 цієї угоди обов'язку щодо виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 не матиме до страховика будь-яких майнових вимог та претензій стосовно здійснення страхового відшкодування, у тому числі пені, інфляційних витрат та інших фінансових санкцій, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07 червня 2019 року за участю забезпеченого у страховика за полісом № АО/0221396 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортного засобу "Toyota Avensis", номерний знак НОМЕР_1 (а.с.52).
Відповідно до страхового акта №ОЦ/175/000/19/0154 на підставі Угоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування ОСОБА_1 підлягає перерахуванню страхове відшкодування у розмірі 60 000 грн. 00 коп. за пошкодження транспортного засобу "Mersedes-Benz Vito 112", номерний знак НОМЕР_2 (а.с.53).
Згідно платіжного доручення від 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 перерахована страхова виплата у розмірі 60 000 грн. 00 коп. (а.с.54).
Відповідно до страхового акта №ОЦ/175/000/19/0155 ОСОБА_1 підлягає перерахуванню страхове відшкодування у розмірі 1 260 грн. 17 коп. за шкоду заподіяну здоров'ю, витрати на лікування потерпілого (а.с.57).
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав, у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Враховуючи, що страховиком відшкодовується моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка у даному випадку становить 1 260 грн. 17 коп., вірним є висновок місцевого суду про правомірність стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь позивача моральної шкоди у розмірі 63 грн. 00 коп. (1260,17 * 5% / 100%).
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив судам, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Як встановлено судом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, обумовлених отриманням тілесних ушкоджень у вигляді забою-осаднення м'яких тканин обличчя, перелому IV п'ясної кістки правої кисті з незначним зміщенням, крайового перелому основної фаланги II пальця правої кисті, а також необхідністю змінити свій звичний ритм життя.
Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 07 червня 2019 року по 12 червня 2019 року та на амбулаторному лікуванні з 13 червня 2019 року по 03 липня 2019 року, що призвело до змін його нормальних, усталених, звичних і необхідних для нього умов життя та потребували від нього додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності.
Оскільки, саме ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, що встановлено судом, тому він повинен відповідати за завдану позивачу моральну шкоду.
Враховуючи встановлені обставини, виходячи із принципів справедливості, розумності та добросовісності, колегія суддів погоджується із розміром моральної шкоди, який визначений місцевим судом до стягнення та не вбачає підстав для його зміни.
З вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року у справі №569/14326/19 стосовно ОСОБА_2 вбачається, що останній визнав себе винним у вчиненні ДТП та щиро розкаювався у здійсненому. У подальшому вказаний вирок був скасований апеляційним судом у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм кримінального процесу, а справа призначена на новий розгляд.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 стверджує, що у зв'язку із скасуванням вироку його вина у дорожньо-транспортній пригоді не встановлена у судовому порядку, а тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Таке твердження є помилковим, оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП доводиться сукупністю належних та допустимих доказів у даній справі, а відсутність вироку, який набрав законної сили, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 328/2750/18, провадження № 61-13747св19).
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 40 000 грн., а з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" 63 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 ..
Наведені у апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи, по своїй суті зводяться до незгоди скаржника із висновками суду та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.
За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.