Кропивницький апеляційний суд
Провадження № 11-кп/4809/390/21 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 185 КК України Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2
14.06.2021 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12020120020001823за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кіровограда, українець, громадянин України, з професійною освітою, не працюючий, не одружений, проживаючий по АДРЕСА_1 , раніше судимий, востаннє:
- 29.01.2020 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України визнано невинуватим та виправдано, у зв'язку з недоведенням наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.
Цим же вироком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні,
Органами досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, тобто у вчиненні закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за таких обставин.
13 березня 2020 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_8 перебував у приміщені будівельно-господарського гіпермаркету «Епіцентр-К» по вул. Попова, 8 у м .Кропивницькому, де розглядав товар на полицях, та у цей час у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
У подальшому ОСОБА_8 , діючи з указаним умислом, цілеспрямовано, повторно, таємно, з корисливих мотивів та з метою наживи, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та він ніким не буде помічений, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, перебуваючи в торговому залі зазначеного гіпермаркету, шляхом вільного доступу викрав з торгівельних полиць сонцезахисні окуляри «Cosmo CO 3133A» вартістю 360 грн. та автомобільні наліпки: «TerraPlus Бандит» у кількості 3 одиниці вартістю 27 грн. 99 коп., «TerraPlus StarWars» у кількості 3 одиниці вартістю 27 грн. 99 коп., «TerraPlus Мухомор» у кількості 2 одиниці вартістю 18 грн. 66 коп., «TerraPlus Маска-1» у кількості 1 одиниця вартістю 9 грн. 33 коп., «TerraPlus Шевченко» у кількості 1 одиниця вартістю 9 грн. 33 коп., «TerraPlus Пончик» у кількості 1 одиниця вартістю 9 грн. 33 коп., «TerraPlus Козаче-4» у кількості 1 одиниця вартістю 9 грн. 33 коп.
У подальшому ОСОБА_8 , діючи з єдиним умислом, направленим на таємне викрадення чужого, з вищевказаним товаром пройшов повз касову зону зазначеного вище магазину, умисно не пред'явивши касиру товар та не оплативши за нього, попрямував до виходу з магазину, тим самим виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак свого злочинного умислу до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були виявлені співробітниками служби охорони магазину, які затримали його одразу після виходу з вищевказаного магазину.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 , у разі доведення злочину до кінця, міг спричинити ТОВ «Епіцентр-К» майнову шкоду на загальну суму 471 грн. 96 коп.
Вироком районного суду ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України визнано невинуватим та виправдано, у зв'язку з недоведенням наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.
Судове рішення мотивовано тим, що надаючи оцінку твердженням обвинувачення про закінчений замах на викрадення ОСОБА_8 автомобільних наліпок, суд вважає доведеним обставини, викладені у ньому в цій частині, оскільки обвинувачений у судовому засіданні в показаннях підтвердив, що вийшов за касову зону та з торгівельної зали магазину не розрахувавшись за автомобільні наліпки, які були при ньому.
При цьому суд врахував саме показання обвинуваченого надані у судовому засіданні 17.06.2020 року, який фактично підтверджує, що не розрахувався за автомобільні наклейки, в кількості та схожими із тими, які долучені до справи як речовий доказ, з якими він вийшов з магазину. Долучені до справи докази (насамперед відеозаписи) безумовно підтверджують те, що ОСОБА_8 подолав значну відстань від касової зони магазину, де мав бути здійснений розрахунок за придбаний товар та був затриманий охороною магазину. Відтак, ОСОБА_8 , приховуючи автомобільні наліпки, із врахуванням того, що він раніше судимий за аналогічні злочини та перебував на іспитовому строку через це, усвідомлював, що вказані дії містять ознаки таємного викрадення чужого майна та суд не бере до уваги його твердження про відсутність умислу на крадіжку, неуважність та те, що він забув викласти відповідний товар на виході.
Долучені представником потерпілого відеозаписи, у тому числі під час судового розгляду, щодо обвинувачення у викраденні окулярів, не містять прямих відомостей про викрадення окулярів та, тим паче марки окулярів, які зазначена в обвинуваченні.
Суд першої інстанції вважає, що відеозапис о 14:23:01 не містить відомостей, про які вказує свідок ОСОБА_10 , згідно з якими ним зафіксовано те, що у цей час ОСОБА_8 викидає бірку від викрадених окулярів, зрізану перед цим, в місці, де знайшов свідок. Показання свідка ОСОБА_10 у зв'язку із цим фактично оцінюються, як припущення, яке спростоване показаннями обвинуваченого, які також є доказом у кримінальному провадженні.
Значна частина показань представника потерпілого та свідків, які працюють у ТОВ «Епіцентр-К», протоколів впізнання про причетність ОСОБА_8 до крадіжки окулярів також випливають із долучених відеозаписів, зміст яких детально проаналізовано судом, тому вони не є безпосереднім джерелом доказів та не можуть підтверджувати факти і події (зокрема, закінченого замаху на крадіжку окулярів), які не випливають із долучених та досліджених судом відеозаписів.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що під час судового розгляду не було встановлено та стороною обвинувачення не вказано на те, що у конкретний час відеозапис містить відомості про те, що обвинувачений вчиняє замах на крадіжку окулярів, які вказані в обвинуваченні, вилучаючи їх та заволодіваючи ними із торгівельної полиці.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 просить скасувати вирок районного суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 у вчинені закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.01.2020, та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд не бере до уваги всіх зазначених ним доказів у їх сукупності, а саме на відеозаписах відображено як ОСОБА_8 о 14:07 год. підходить до стенду з окулярами, розглядає їх, приміряє, дальше о 14:19 год. надягає окуляри та йде з ними, проходить ряди з товарами та знову повертається до стенду з окулярами, продовжуючи їх приміряти, далі відходить в сторону та робить незрозумілі рухи тримаючи щось у руках, після чого іде до полиць з канцтоварами, де присідає, кладе щось на полицю та щось до лівої внутрішньої частини куртки, в яку був одягнений.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що при здійсненні відеонагляду побачив, як ОСОБА_8 підійшов до стенду з окулярами, довго їх приміряв, потім відійшов до відділу канцелярії, де гострим предметом зрізав бірку від окулярів, яку поклав на полиці у цьому відділі, а окуляри поклав до внутрішньої частини одягу. При перегляді відеозапису в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав та вказав, що саме на цьому місці, де як видно на відео ОСОБА_8 кладе щось на полицю, він виявив зрізану бірку від окулярів.
Також при повторному допиті свідок ОСОБА_10 підтвердив, що бачив на відео, як ОСОБА_8 скинув бірку у відділі канцтоварів, свідок її там взяв, вона (бірка) там лежала одна, пластмасова стяжка була зрізана.
Далі при перегляді відеозалису щодо подій, які відбувалися в кімнаті охорони, куди було запрошено ОСОБА_8 , в останнього було виявлено окуляри саме в лівій внутрішній частиш куртки.
Крім цього, не погоджуючись з тим, що ці обставини, спростовуються показаннями обвинуваченого, слід зазначити, що ОСОБА_8 в ході судового розгляду при перегляді відеозапису, саме в цій частині, коли він знаходився у відділі канцелярії та клав щось на полицю, на запитання: «Що ви робите?» пояснив, що у нього з собою був ручний скальпель і на тій полиці знаходились маленькі леза і він міряв чи підійдуть вони чи ні, а ще шукав маркер. Далі в ході допиту останнього, він пояснив, що найгостріший предмет, який він мав при собі, це відкривачка, якою дістають сім-карту з телефону, а у відділі канцелярії він клав на полицю гумку, яку перед цим туди поклав. Тому не зрозуміло якими саме показаннямими обвинуваченого, на думку суду, спростовуються вищевказані обставини, якщо вони є суперечливими.
Також, у своєму рішенні суд зазначає, що поліцейськими був проведений особистий обшук ОСОБА_8 , проникнення до внутрішнього простору одягу, під час якого було вилучено інші окуляри. Слід зазначити, що вилучені у ОСОБА_8 окуляри знаходилися не в середині кишені, тобто не у внутрішній частині одягу, як зазначає суд, а звисали на зовнішній частині кишені з внутрішньої сторони куртки, яка була розстібнута. Проте, що окуляри знаходились не в середині кишені, також підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 .
Крім того, в своєму рішенні суд спростовує показання свідка ОСОБА_10 показами обвинуваченого ОСОБА_8 , з чим не можливо погодитися. Так, як двічі допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_10 надавав однакові свідчення, не путався в своїх показаннях та не зацікавлений вирішенням даної справи, на відміну від обвинуваченого.
Так, обвинувачений, як уже зазначалось в ході судового розгляду при перегляді відеозапису в частині, коли він знаходився у відділі канцелярії та клав щось на полицю, на запитання; «Що ви робите?» пояснив, що у нього з собою був ручний скальпель і на тій полиці знаходились маленькі леза і він міряв чи підійдуть вони чи ні, а ще шукав маркер. Далі в ході допиту останнього, він пояснив, що найгостріший предмет, який він мав при собі, це відкривачка, якою дістають сім-карту і телефону, а у відділі канцелярії він клав на полицю гумку, яку перед цим туди поклав.
Крім цього, при першому допиті обвинуваченого, він пояснив, що в магазині «Епіцентр» проходив повз вітрину з окулярами, проте окуляри не міряв та навіть не брав до рук. В ході повторного допиту обвинуваченого, вже після демонстрації в судовому засіданні відеозаписів, де ОСОБА_8 приміряє окуляри, останній пояснив, що підходив до стенду з окулярами, розглядав їх та приміряв.
Також, на початку судового розгляду обвинувачений пояснив, що коли зайшов до магазину, у нього з собою було двоє окулярів, одні фіолетові висіли на шиї, а інші чорно - зелені лежали у сумці, яка була при ньому. Проте, після перегляду відеозаписів, де було видно, як у ОСОБА_8 виявлені окуляри у внутрішній лівій частині куртки, в яку він був одягнутий, останній пояснив, що другі окуляри, чорно-зелені, були точно такі як оглянуті в судовому засіданні та знаходилися у нього в кишені зсередини джинсового піджака. Тобто, кожного разу при наданні пояснень обвинуваченим, його покази були різними, спершу він надавав одні пояснення, а після перегляду відеозаписів, надавав вже зовсім інші пояснення, які б виправдовували його поведінку. Тому не зрозуміло, чому суд спростовує покази свідків показами обвинуваченого.
Варто також зазначити, що не зрозумілим залишається те, що суд визнав доведеним те, що ОСОБА_8 вчинив закінчений замах на крадіжку автомобільних наліпок загальною вартістю 111 грн. 96 коп. та не доведеним закінчений замах на крадіжку окулярів, які винесено з магазину, вилучено, оглянуто, долучено, визнано речовим доказом в такий самий спосіб як і автомобільні наліпки.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який в суді апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу - скасувати вирок районного суду та ухвалити новий, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 ,які просили залити випробувальний вирок в силі, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, згідно ч. 1 ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування у ньому матеріального закону та дотримання при проваджені справи кримінально-процесуального закону. Вимога законності вироку означає, що вирок за своєю формою відповідає закону, та за своїм змістом ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, попереднє розслідування і судовий розгляд якої проведені у точній відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. При постановленні вироку суд повинен дати оцінку всім доказам по справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
За умовами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватоюзазначаються:
-формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;
-докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів;
-мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Також у мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів навести докази для підтвердження встановлених судом обставини, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін. Таким чином кожний доречний важливий і вирішальний аргумент учасників судового засідання має бути проаналізований і одержана відповідь. Висновки у судовому рішенні повинні прямо впливати з аргументації, а також бути чіткими, тобто не допускати неоднозначного трактування. При цьому недостатньо лише цитувати законодавчі положення, а потім приймати рішення. Суддя повинен послідовно поєднувати закон із фактами у справі і наводити чіткі аргументи, яким чином було вирішено справу у конкретному випадку. Якщо цього не робити, це буде очевидне порушення права на справедливий суд, яке гарантує стаття 6 Європейської конвенції з прав людини.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що згідно обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_8 , інкримінувалось вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, а саме вчинення закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.
З оскаржуваного вироку районного суду убачається, що суд першої інстанції, дослідивши докази у даному кримінальному провадженні, про наявність у діях ОСОБА_8 закінченого замаху на крадіжку автомобільних наклейок загальною вартістю 111 грн. 96 коп.
При цьому, судом першої інстанції у порушення вимог ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку не зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Крім того необхідно також зазначити про те, що відповідно до вимог ст.ст. 323, 334, 335 КПК України та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п.п. 15, 16 постанови від 29.06.1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотиви останнього.
На думку колегії судді у разі встановлення у діях ОСОБА_8 закінченого замаху на крадіжку автомобільних наклейок загальною вартістю 111 грн. 96 коп. повинен був у мотивувальній частині вироку зазначити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та враховуючи те, що вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян ухвалити рішення про закриття провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
В той же час колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що суд першої інстанції допустив суперечливі висновкуу своєму судовому рішенні, оскільки визнав доведеним те, що ОСОБА_8 вчинив закінчений замах на крадіжку автомобільних наліпок загальною вартістю 111 грн. 96 коп. та не доведеним закінчений замах на крадіжку окулярів, які винесено з магазину, вилучено, оглянуто, долучено, визнано речовим доказом в такий самий спосіб як і автомобільні наліпки.
Отже, під час розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції було допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення законного та обґрунтованого вироку.
Встановлена колегією суддів неповнота судового розгляду даного кримінального провадження, є системною, що свідчіть про однобічність розгляду судом першої інстанції даного кримінального провадження.
Вказані порушення закону, а отже і подальшу оцінку доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, не можливо усунути під час апеляційного перегляду даного кримінального провадження, навіть шляхом проведення повного дослідження всіх доказів по справі, оскільки у такому разі буде порушено принцип інстанційності судової системи та право учасників кримінального провадження на оскарження процесуальних рішень ( ст.24 КПК України).
Виходячи із передбачених ст. ст. 7, 9 ч.6 КПК України загальних засад кримінального провадження, положень ст.409, 412, 415 КПК України, з метою забезпечення обвинуваченому реалізації його права на захист, права сторін провадження на справедливий судовий розгляд та на оскарження процесуальних рішень, дотримання принципу змагальності сторін та свободи подання ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ухвалений Кіровським районним судом м. Кіровограда від 26 лютого 2021 рокувирок стосовно ОСОБА_8 , підлягає безумовному скасуванню, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчиненого злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення ( див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі « Камасінскі проти Австарії», 3 9783\82, п.79).
Крім того, у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47).
Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «Ь» п. З ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
При розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріплений у ч.1 ст. 62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Натомість, у обвинувальному вироку суду слід було у судовому засіданні встановити обставини вчинення кримінального провадження, які визнані судом доведеними та вказати у мотивувальній частині вироку, що саме встановлено судом та визнано судом доведеним, мотиви зміни обвинувачення (перекваліфікацію), підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, що суд не зробив, чим грубо порушив вимоги п.2 ч. 3 ст. 374 КПК України, чим порушив право обвинуваченого на справедливий суд.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В той же час колегія вважає за необхідне зазначити про те, що районним судом передчасно та необґрунтовано прийнято висновок про недоведеність в діях ОСОБА_8 ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а тому доводи апеляції прокурора в цій частині є обґрунтованими.
Зокрема, при розгляді справи судом не надано оцінку зібраним органом досудового слідства кожному доказу у провадженні, а саме:
-показаннями свідка ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були безпосередніми очевидцями вчиненого;
-відеозаписом з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на якому безпосередньо зафіксовані дії ОСОБА_8 , та який узгоджується з показаннями свідків.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції послався на відсутність доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_8
інкримінованого кримінального правопорушення.
При цьому, поза увагою суду першої інстанції залишився та не дослідженим є факт того, що ОСОБА_8 брав очки з полиці магазину, де згодом була виявлена етикетката пластмасова стяжка від окулярів, яка була розрізана. В суді обвинувачений надавав непослідовні свідчення, спочатку вказуючи, що в магазині «Епіцентр» проходив повз вітрину з окулярами, проте окуляри не міряв та навіть не брав до рук. Вже після демонстрації в судовому засіданні відеозаписів, де ОСОБА_8 приміряє окуляри, останній пояснив, що підходив до стенду з окулярами, розглядав їх та приміряв. Також давав неоднакові свідчення з приводу місця розташування належних йому окулярів.
Вказане вказує про дійсність намірів спрямованість умислу обвинувачених.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи заперечення захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що працівники охорони магазину «Епіцентр» безпідставно провели огляд обвинуваченого, а представник потерпілого неправомірно надавав докази в судовому засіданні, адже вони не є працівниками правоохоронних органів та діяли в межах своїх повноважень, з метою затримання злочинця та попередження закінчення кримінального правопорушення та повернення викраденого.
Крім того, згідно п. 19 ч. 1 ст.3, ч. 2 ст. 22 КПК України потерпілий є стороною кримінального провадження та має рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, суд повинен був дати відповідну оцінку зібраним доказам в сукупності і прийняти рішення по суті справи відповідно із кримінальним та кримінально - процесуальним законодавством України.
В даному випадку, суд першої інстанції, формально розглянув матеріали кримінального провадження, не дав належної та обґрунтованої відповіді на доводи сторони обвинувачення, чим порушив право учасників судового провадження на об'єктивний та неупереджений розгляд кримінального провадження.
Отже, під час розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції було допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення законного та обґрунтованого вироку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у зв'язку із скасуванням вироку, у даному кримінальному провадженні необхідно призначити новий розгляду в суді першої інстанції, який ухвалив вирок, але в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання для виконання вимог ст. 314 КПК України.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції слід усунути зазначені в ухвалі порушення вимог КПК України, які стали підставою для скасування вироку суду, всебічно, повно та неупереджено дослідити доводи сторін захисту і обвинувачення, у тому числі й стосовно допустимості наданих суду доказів, дати їм належну оцінку з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, а також роз'яснень постанов Пленумів Верховного Суду України та ухвалити вмотивоване, законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2021 року - задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2021 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий судовий розгляд у тому ж суді, в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4