Справа № 348/2567/19
Провадження № 22-з/4808/35/21
Головуючий у 1 інстанції Грещук Р.П.
Суддя-доповідач Бойчук
18 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів Фединяка В.Д., Девляшевського В.А.,
секретаря Капущак С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заявуДержавної казначейської служби України про роз'яснення додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення компенсації в розмірі трьох відсотків річних, суми інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди,
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року задоволено частково заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Васютина Ярослава Володимировича про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 2 594,70 грн у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Державна казначейська служба України 17 травня 2021 року подала заяву про роз'яснення цього судового рішення.
Заява обґрунтована тим, що у додатковій постанові суду не визначено джерело стягнення коштів, за рахунок яких підлягає здійсненню безспірне списання цих коштів. При цьому представник казначейства посилається на Бюджетний кодекс України та постанову Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», відповідно до яких безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок та в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Разом з тим за змістом бюджетних програм, визначених Законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік» та «Про державний бюджет України на 2021 рік», неможливим є безспірне списання коштів за додатковим рішенням з дотриманням вимог щодо цільового використання коштів.
За наведених обставин просила роз'яснити виконання додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, а саме за якою бюджетною програмою підлягає здійсненню безспірне списання коштів за цим судовим рішенням.
16 червня 2021 року цивільна справа надійшла до Івано-Франківського апеляційного суду.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року заяву призначено до розгляду без виклику учасників справи.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України на рішення Надвірнянського районного суду від 21 липня 2020 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду від 28 серпня 2020 року задоволено частково.
Рішення Надвірнянського районного суду від 21 липня 2020 року змінено в частині задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. В іншій частині рішення Надвірнянського районного суду від 21 липня 2020 року залишено без зміни.
Додаткове рішення Надвірнянського районного суду від 28 серпня 2020 року скасовано. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Васютина Ярослава Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.
Вирішено питаннярозподілу судових витрат.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 - адвоката Васютина Ярослава Володимировича. Стягнуто з Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 2 594,70 грн у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
При цьому апеляційний суд виходив з положень статей 137, 141 ЦПК України та стягнув з Державної казначейської служби України як відповідача у справі судові витрати, пов'язані з наданням позивачу правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Зі змісту поданої Державною казначейською службою України заяви вбачається, що вона просить роз'яснити додаткову постанову апеляційного суду в частині визначення джерела коштів, які підлягають безспірному списанню - суми витрат на правничу допомогу. Тобто роз'яснити виконання судового рішення: за якою бюджетною програмою підлягає здійсненню безспірне списання таких коштів.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
В силу статті 271 ЦПК України рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Суть роз'яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз'яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації. Якщо у заяві про роз'яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових відомостей, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу та порядку його виконання, суд відмовляє у роз'ясненні рішення (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 9 липня 2018 року у справі № 911/2050/16, від 29 серпня 2018 року у справі № 911/2050/16, від 14 травня 2019 року у справі № 904/2529/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 372/51/16-ц).
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 зазначив, що роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність.
Як вбачається зі змісту додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у цій справі, вона викладена у відповідності до вимог статті 382 ЦПК України, її резолютивна частина є чіткою, зрозумілою і такою, що не припускає іншого тлумачення, у мотивувальній частині постанови чітко встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини з наведенням мотивів прийнятого рішення, а також застосовані норми процесуального права. Відтак рішення суду є зрозумілим і не потребує додаткових роз'яснень.
Встановлено, що представник Державної казначейської служби України фактично просить роз'яснити порядок виконання судового рішення, а не його зміст, що не узгоджується з вимогами статті 271 ЦПК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі».
Також колегія суддів враховує відсутність необхідності зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Аналогічний висновок наведено у пункті 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підставв для роз'яснення додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року та про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст. 271 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Державної казначейської служби України про роз'яснення додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено 18 червня 2021 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: В.Д. Фединяк
В.А. Девляшевський