Справа № 352/2567/20
Провадження № 22-ц/4808/780/21
Провадження № 22-ц/4808/795/21
Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.
Суддя-доповідач Горейко
10 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.
секретаря Петріва Д.Б.
з участю представника апелянта ОСОБА_1 , позивачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання дій щодо проведення службової перевірки неправомірними та визнання незаконним висновку службової перевірки, визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення невиплаченої надбавки за виконання особливо важливої роботи, за апеляційною скаргою Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на рішення Тисменицького районного суду від 04 березня 2021 року та додаткове рішення Тисменицького районного суду від 24 березня 2021 року, ухвалені у складі судді Струтинського Р.Р. в м. Івано-Франківську,
В грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - Івано-Франківський місцевий центр з надання БВПД), в якому просила визнати дії відповідача щодо проведення службової перевірки неправомірними та визнати незаконним висновок службової перевірки; визнати незаконним та скасувати наказ Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД від 08 вересня 2020 року №51-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; стягнути з Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД на її користь невиплачену надбавку за виконання особливо важливої роботи за період з 25 вересня 2020 року по 16 листопада 2020 року.
В обґрунтування позову зазначила, що 11 серпня 2016 року вона призначена на посаду заступника начальника відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД. Наказом відповідача від 08 вересня 2020 року №51-к її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності стали, як вважає відповідач, скарги громадян та керівника управління Координаційного центру з надання правової допомоги про неможливість додзвонитись на службову телефонну лінію відділу «Богородчанське бюро правової допомоги».
Вважає даний наказ незаконним, таким, що суперечить нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки в наказі не зазначено дату та обставини вчинення дисциплінарного проступку, не вказано назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт акту локального нормотворення, на підставі якого вона притягується до дисциплінарної відповідальності. Також відповідачем не взято до уваги її пояснення від 02 вересня 2020 року, не здійснено ніяких дій щодо перевірки наведених у поясненні фактів, що свідчить про формальний підхід відповідача до самої процедури накладення стягнення та відсутність підстав для накладення такого стягнення, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудової дисципліни та належним чином і в повному об'ємі виконувала всі свої посадові обов'язки.
Рішенням Тисменицького районного суду від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано незаконним висновок службової перевірки комісії Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД від 04 вересня 2020 року.
Визнано незаконним та скасовано наказ Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД від 08 вересня 2020 року №51-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
У решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Тисменицького районного суду від 24 березня 2021 року стягнуто з Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД у користь ОСОБА_2 1 681,60 грн сплаченого судового збору.
Рішення мотивовано тим, що в оскаржуваному наказі Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД від 08 вересня 2020 року №51-к не обґрунтовано в чому конкретно полягає порушення трудової дисципліни ОСОБА_2 , оскільки перевірку проведено формально, зокрема, не з'ясовано в чому полягає вина останньої, у невиконанні чи неналежній організації роботи відділу «Богородчанське бюро правової допомоги», не досліджена посадова інструкція заступника начальника відділу, немає посилання на конкретну норму положення, а також не встановлено чи був насправді факт порушення трудової дисципліни, в якій формі вини проявилось порушення трудової дисципліни, причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок, обставини, за яких його вчинено, суду не надано копій письмових скарг, на які посилається відповідач. У судовому засіданні представник відповідача не надала детальної інформації про наявні скарги, а саме: дані скаржників, дата звернення зі скаргою тощо. Отже, жодних обставин, на які посилається відповідач щодо позивача не існує, а посилання на висновок службової перевірки у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності не вважається таким, що розкриває зміст підстав для накладення догани.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій відповідача, які полягали у проведенні службової перевірки, то така вимога до задоволення не підлягає, оскільки перевірка проводилася правомірно для перевірки фактів наявності чи відсутності порушення трудової дисципліни. Також не підлягає задоволенню і позовна вимога про стягнення невиплаченої надбавки за виконання особливо важливої роботи, оскільки позивач не надала точного розрахунку суми такої надбавки.
Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачем заявлено три позовні вимоги, за які при поданні позовної заяви вона сплатила 2 522,40 грн судового збору, тобто по 840,80 грн за кожну. Враховуючи часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 681,60 грн сплаченого судового збору.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог та додатковим рішенням суду, Івано-Франківський місцевий центр з надання БВПД подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що для встановлення причин, умов та обставин вчинення позивачем проступку наказом від 02 вересня 2020 року №31-аг було створено комісію для службової перевірки у відділі «Богородчанське бюро правової допомоги». За результатами проведеної перевірки був складений висновок від 04 вересня 2020 року, на підставі якого наказом від 08 вересня 2020 року №51-к позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. Підставою проведення перевірки стало повідомлення начальника управління координації системи надання безоплатної правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги ОСОБА_3 про неможливість додзвонитись на службову телефонну лінію відділу «Богородчанське бюро правової допомоги». У своїх письмових поясненнях позивач вказала, що у вищевказаний період вона брала участь у роботі комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА та у профілактичних виїздах у сім'ї, які перебувають на обліку у службі у справах дітей.
Саме ці факти є доказом порушення трудової дисципліни, адже згідно посадової інструкції позивача основними її завданнями та обов'язками є: правопросвітництво у територіальних громадах; надання безоплатної первинної правової допомоги (консультацій, правової інформації); забезпечення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги; надання безоплатної вторинної правової допомоги (складання процесуальних документів, представництво інтересів у суді); забезпечення доступу до електронних сервісів Міністерства юстиції України. Участь позивача у комісії з питань захисту прав дитини не є її обов'язком за основним місцем роботи, а здійснюється на громадських засадах. Таким чином, позивач під час робочого дня здійснювала не свої безпосередні обов'язки, а діяльність на громадських засадах, що є грубим порушенням трудової дисципліни. Саме на ці порушення відповідач акцентував увагу суду першої інстанції, проте суд, поверхнево дослідивши обставини справи, дійшов висновку, що беручи участь у профілактичних виїздах у складі комісії з прав дитини, позивач виконувала свої посадові обов'язки.
Також апелянт зауважує, що позивач не попередила керівництво Місцевого центру про черговий профілактичний виїзд у складі комісії 02 вересня 2020 року. При завчасному попередженні керівництво вжило б усіх необхідних заходів для надання практичної допомоги відділу «Богородчанське бюро правової допомоги», а саме заміни відсутнього працівника іншим працівником центру.
Крім того апелянт зазначає, що у вищезгаданий період діяв наказ Координаційного центру з надання правової допомоги від 20 березня 2020 року №128-аг «Про організацію роботи з громадянами на період карантину», яким призупинено особистий прийом громадян та надання адресної безоплатної вторинної та первинної правової допомоги працівниками місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, тобто, на період дії наказу, консультування громадян здійснювалося виключно онлайн або по телефону.
Апелянт вважає, що, враховуючи стаж роботи в системі безоплатної правової допомоги, позивач повинна була усвідомлювати, що її тривала відсутність на робочому місці може спричинити скарги громадян.
Стверджує, що позивач неналежно організувала роботу відділу «Богородчанське бюро правової допомоги», чим вчинила дисциплінарний проступок, а її вина полягає у недбалому ставленні до виконання своїх обов'язків.
З наведених мотивів просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення суду скасувати.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.
Позивач доводи апеляційної скарги заперечила, просила залишити скаргу без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД про визнання дій відповідача щодо проведення службової перевірки неправомірними та стягнення невиплаченої надбавки за виконання особливо важливої роботи за період з 25 вересня 2020 року по 16 листопада 2020 року сторонами не оскаржується, а тому в силу частини 1 статті 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з відповідачем та займає посаду заступника начальника відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД з 11 серпня 2016 року.
Посадові обов'язки ОСОБА_2 , як заступника начальника відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД, визначені у посадовій інструкції, затвердженій директором Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД Стусяком В.І. 11 травня 2019 року (а.с. 22-25).
Також встановлено, що 02 вересня 2020 року на електронну пошту Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД надійшло електронне повідомлення від начальника управління координації системи надання безоплатної правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги Ялової О.В. про неможливість додзвонитись на службовий телефон відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД (а.с. 17).
В цей же день директором Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД Стусяком В.І. видано наказ №31-аг «Про проведення перевірки» (а.с. 13).
Згідно письмових пояснень заступника начальника відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Бігун В.П., наданих 02 вересня 2020 року на ім'я директора Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД ОСОБА_4 , протягом періоду з 17 серпня 2020 року по 02 вересня 2020 року позивач перебувала на робочому місці згідно затвердженого робочого графіку. Окрім того, у вказаний період вона брала участь у роботі комісії з питань захисту прав дітей Богородчанської РДА та у профілактичних виїздах у сім'ї, які перебувають на обліку у службі у справах дітей. Також протягом вказаного періоду було надано правову допомогу 14 особам та проводилась робота з представництва осіб, яким надається безоплатна вторинна правова допомога, а саме: підготовка позовних заяв та подача їх у канцелярію суду (а.с. 20).
04 вересня 2020 року комісією Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД складено висновок службової перевірки, відповідно до якого за результатами проведеної перевірки, а також розглянувши пояснення ОСОБА_2 від 02 вересня 2020 року, комісія підтвердила, що ОСОБА_2 порушила вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що спричинило скарги як громадян, так і керівника управління Координаційного центру з надання правової допомоги про неможливість додзвонитись на службову телефонну лінію відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД. З урахуванням вищевикладеного, комісія дійшла висновку про те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни заступник начальника відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД ОСОБА_2 заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани (а.с. 14-16).
Наказом від 08 вересня 2020 року №51-к позивачу за порушення трудової дисципліни оголошено догану (а.с. 5-6).
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.
Відповідно до частини 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом в постанові від 22 липня 2020 року у справі №554/9493/17, провадження №61-38286св18.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД від 08 вересня 2020 року №51-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудової дисципліни, не зазначено відповідні пункти посадової інструкції, які були порушені, та не наведено суті невиконання позивачем посадових обов'язків.
За наведених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани є необґрунтованим, а посилання в наказі на висновок службової перевірки не вважається таким, що розкриває зміст підстав для накладення догани.
Доводи апеляційної скарги Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД не спростовують висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскаржуваного наказу про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_2 у своєму поясненні від 02 вересня 2020 року вказала, що у вищевказаний період вона брала участь у роботі комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА та у профілактичних виїздах у сім'ї, які перебувають на обліку у службі у справах дітей і саме ці факти є доказом порушення нею трудової дисципліни, то судом встановлено, що ОСОБА_2 є членом вказаної комісії на громадських засадах. Таке членство її в комісії побічно є пов'язаним із займаною нею посадою. Згідно пункту 7 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 8667, до складу комісії на громадських засадах входять керівники структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, центрів соціальних служб у справах сім'ї, дітей та молоді, заступники керівників територіальних органів МВС та Мін'юсту, а також працівник служби у справах дітей, який виконує обов'язки секретаря комісії.
Як ствердила в судовому засіданні ОСОБА_2 , вона погодилась на членство в такій комісії з урахуванням її основних службових обов'язків по правопросвітництву у територіальних громадах, розповсюдженні інформації у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, наданні безоплатної правової допомоги.
Згідно покладених на неї завдань та повноважень, що визначені в розділі 2 Посадової інструкції заступника начальника відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПВ (а.с. 22-25) її робота не пов'язана з постійним перебуванням на робочому місці, а вимагає відлучення від робочого місця.
Тому вона повважала за можливе періодичне сумісництво громадських обов'язків з виконанням службових обов'язків.
Актами обстеження умов проживання від 02 вересня 2020 року (а.с. 11, 12) підтверджено, що цього дня ОСОБА_2 приймала участь в роботі комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської РДА.
Матеріали справи не містять доказів, що відсутністю ОСОБА_2 на робочому місці 02 вересня 2020 року з 10 до 14 годин спричинено невиконання її основних службових обов'язків, що зумовило звернення громадян зі скаргами на роботу Богородчанського бюро правової допомоги, як і не зафіксовано наявність дзвінків громадян з цього приводу.
Таким чином, відповідач не довів, що позивач виконувала громадську роботу на шкоду основним службовим обов'язкам.
З огляду на встановлені обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Тисменицького районного суду від 04 березня 2021 року.
Відповідно, не підлягає скасуванню і додаткове рішення цього суду від 24 березня 2021 року, оскільки судом правильно вирішено питання розподілу судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, Заява №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене та з урахуванням положень статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги залишити без задоволення.
Рішення Тисменицького районного суду від 04 березня 2021 року та додаткове рішення Тисменицького районного суду від 24 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча М.Д. Горейко
Судді: Л.В. Василишин
І.О. Максюта
Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року