Провадження № 11-сс/803/895/21 Справа № 215/3135/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 червня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041760000147 від 11 травня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України
за участю в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року задоволено клопотання слідчого ВП №5 КРУП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 та накладено арешт на на автомобіль марки ВАЗ 21093 державний номер НОМЕР_1 сірого кольору, 1992 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 .
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя, зазначив, що вилучене майно є доказами злочину, зберегли на собі його сліди, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, в подальшому дані об'єкти потребують дослідження експертами, виникають підстави в накладені арешту на вищевказане майно, з метою їх збереження, оскільки останні можуть бути пошкоджені, зіпсовані або знищенні, а тому вважає необхідним накласти арешт на вищезазначений автомобіль, шляхом заборони відчуження, передачі, знищення, перетворення, використання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Зазначає про порушення слідчим строків звернення з клопотанням до слідчого судді, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, тому майно мало бути негайно повернуто особі у якої воно було вилучено. На думку захисника, підозра ОСОБА_7 та доводи клопотання слідчого не ґрунтуються на допустимих та достовірних доказах, наявних в матеріалах кримінального провадження, а кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 296 КК України не відповідає фактичним обставинам справи.
Також, слідчий суддя не дав належної оцінки порушенням права на захист ОСОБА_7 та застосування до нього насильства під час розгляду даної справи та під час затримання, а також, що протокол затримання ОСОБА_7 був складений на за місцем його затримання, а у відділенні поліції та не містить точного часу та місця затримання, що свідчить про не задокументоване затримання.
Зазначає, що суддя не був безстороннім у справі та мав заявити самовідвід.
Крім того, слідчим в клопотанні та в ухвалі слідчого судді не обґрунтовано, що вилучене майно було знаряддям злочину, може бути доказом будь-якої обставини у кримінальному провадженні та відповідає критеріям, передбаченим у ст. 98 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу захисника і з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити, вважали ухвалу слідчого судді необґрунтованою, просили її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що в судовому засіданні 17 травня 2021 року було розглянуто клопотання слідчого без виклику та повідомлення підозрюваного та його захисника, у зв'язку з чим для цих учасників строк апеляційного оскарження починає відлік з дня отримання копії такої ухвали (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України). Однак в матеріалах справи відсутні відомості про направлення копії ухвали та її вручення захиснику або підозрюваному, тому твердження захисника про його ознайомлення зі змістом ухвали тільки 25 травня 2021 року, не спростовуються матеріалами справи. Апеляційна скарга подана захисником 28 травня 2021 року, тобто у строк, передбачений п. 3 ч. 2, абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, відтак апеляційний суд не входить в обговорення доводів клопотання про поновлення строку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції доходить висновку про належне виконання слідчим суддею зазначених вимог кримінального процесуального закону при вирішенні клопотання слідчого про арешт майна, з огляду на наступне.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненого із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
За відомостями викладеними в письмовому повідомленні про підозру, 11 травня 2021 року приблизно о 15 годині 05 хвилин, ОСОБА_7 , маючи при собі предмет, який зовні схожий на пістолет, керував власним автомобілем марки ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 та здійснював рух по вул. Сергія Колачевського в Тернівському районі м. Кривого Рогу.
В цей же час, автомобіль марки ВАЗ 21061 під керуванням ОСОБА_10 порівнявся із автомобілем марки ВАЗ 21093 під керуванням ОСОБА_7 , останній достовірно знаючи та усвідомлюючи, що в автомобілі марки ВАЗ 21061, знаходиться п'ять осіб, серед яких двоє малолітніх дітей, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи реальну небезпеку загрози спричинення своїми умисними діями шкоди здоров'ю ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , малолітнім ОСОБА_13 , а також іншим учасникам дорожнього руху, ОСОБА_7 діючи з особливою зухвалістю, здійснив три постріли та влучив в автомобіль марки ВАЗ 21061, зокрема у заднє скло вказаного автомобіля, в наслідок чого розбив його.
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт вищезазначеного транспортного засобу, слідчий суддя виходив з того, що зазначене майно є доказами злочину, зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, в подальшому дані об'єкти потребують дослідження експертами, тому з метою їх збереження арешт майна є необхідним заходом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками слідчого судді і вважає законними та достатньо мотивованими.
Відповідно до ст. 98 КПК, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження…
Перевіряючи рішення слідчого судді на відповідність вказаним вимогам процесуального закону, колегія суддів доходить висновку про законність оскарженої ухвали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, а саме може бути засобом вчинення злочину та могло зберегти на собі його сліди, що, відповідно, до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК є підставою для накладення арешту на таке майно.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_7 підозрюється в тому, що рухаючись на автомобілі, на який слідчим суддею накладено арешт, здійснював постріли з предмету схожого на пістолет, що об'єктивно свідчить про те, що на даному автомобілі могли залишитись сліди пострілів у виді залишків згорання пороху і ці відомості можуть бути використані як доказ факту чи обставини, які підлягає доказуванню в кримінальному провадженні.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
В клопотанні слідчий зазначає, що для встановлення вищевикладених обставин необхідно провести відповідні експертні дослідження об'єктом яких має бути вказаний транспортний засіб.
Враховуючи вищевикладене, на час прийняття оскарженого рішення, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав та мети для застосування такого запобіжного заходу, з яким погоджується і апеляційний, тому для забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду і для запобігання ризиками приховування, перетворення та відчуження даного речового доказу, які об'єктивно існують у разі незастосування такого заходу, накладення арешту на вказане майно є обґрунтованим та доцільним.
Доводи апеляційної скарги захисника про порушення слідчим строків звернення з клопотанням до слідчого судді, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, тому майно мало бути негайно повернуто особі у якої воно було вилучено, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до протоколу від 11.05.2021 року здійснено обшук та вилучення вищезазначеного автомобіля. В той же день, постановою слідчого автомобіль визнаний речовим доказом і на наступний день, тобто 12.05.2021 року слідчий шляхом поштового зв'язку звернувся з клопотанням про арешт цього речового доказу, що підтверджується копією конверта, наявного у справі (а.с. 22).
Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту (ст. 116 КПК України), тому слідчий дотримався вимог щодо процесуального строку звернення з клопотанням, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України.
Захисник стверджує, що підозра ОСОБА_7 та доводи клопотання слідчого не ґрунтуються на допустимих та достовірних доказах, наявних в матеріалах кримінального провадження, а кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 296 КК України не відповідає фактичним обставинам справи, проте в межах провадження про арешт майна питання обґрунтованості підозри не може бути предметом розгляду слідчим суддею та апеляційним судом. Тим більше арешт накладений з метою забезпечення збереження речового доказу і такий захід може бути застосований до майна будь-якої особи.
Доводи захисника про порушення права на захист, небезсторонність суду, кваліфікацію дій ОСОБА_7 не спростовують наведених висновків.
Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021041760000147 стосовно ОСОБА_7 направлено до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та ухвалою від 31 травня 2021 року призначено до підготовчого судового засідання.
Відповідно до п. п. 5, 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальним провадженням визнається досудове розслідування та судове провадження.
Досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, окрім іншого, направленням до суду обвинувального акту.
Судовим провадженням визнається кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Отже, з аналізу вказаних положень КПК України можна дійти висновку про впорядкованість кримінального провадження, його стадійність, що в свою чергу, обумовлює встановлений порядок вчинення процесуальних дій на кожній стадії.
Зокрема, нормами глави 26 КПК України «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» визначено як перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскарженні «під час досудового розслідування» (стаття 303 КПК України), так і перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені «під час досудового розслідування», зокрема, ухвал про арешт майна (стаття 309 КПК України).
Використання в цій главі КПК України словосполучення «під час досудового розслідування» дає підстави стверджувати про те, що вказані дії, в тому числі апеляційне оскарження ухвал слідчого судді, може здійснюватися виключно на стадії досудового розслідування, тобто до направлення обвинувального акту до суду.
Передбачені процесуальними нормами обмежені строки досудового розслідування обумовлюють необхідність термінового вирішення питань під час досудового розслідування, у зв'язку з чим КПК України встановлює скорочені строки розгляду заяв та скарг на даній стадії, в тому числі апеляційних скарг на ухвали слідчого судді. Зазначене зумовлене необхідністю оперативного здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні саме на стадії досудового розслідування, виходячи з засад цієї стадії провадження.
Закінчення ж цієї стадії завершує здійснення функції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, яка реалізується слідчими суддями та судами апеляційної інстанції в порядку оскарження ухвал слідчих суддів, з чим відповідно відпадає необхідність в оперативності такого судового контролю.
У разі направлення обвинувального акту до суду вже не слідчий суддя, а саме суд першої інстанції під час судового провадження вирішує всі питання за даним провадженням, в том числі щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у ньому. За таких обставин судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею, переходить до повноважень суду першої інстанції під час судового провадження, саме з моменту закінчення досудового розслідування - направлення обвинувального акту до суду.
Отже, всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має повноваження на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами.
Статтею 309 КПК України передбачено апеляційний перегляд ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.
Після надходження справи до суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України суд під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.
Отже, розгляд і вирішення питань, передбачених главою 26 КПК України, як і перегляд судових рішень, прийнятих за результатами такого розгляду, можуть відбуватися лише під час досудового розслідування, і мають бути припиненими із закінченням стадії досудового розслідування, оскільки невиконання цих вимог може призвести до порушення принципу правової визначеності через вирішення тотожного питання різними судами однієї інстанційності в тому ж кримінальному провадженні.
Враховуючи, що стадія досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчена, суд апеляційної інстанції фактично не має процесуальної можливості прийняти рішення про просить захисник, а саме скасувати ухвалу слідчого судді, розглянути клопотання слідчого та відмовити в його задоволенні.
Проте сторона захисту не позбавлена процесуальної можливості поставити питання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження перед судом першої інстанції в провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_7 .
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржена ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування не встановлено, а відтак відповідні апеляційні вимоги захисника є необґрунтованими і наразі не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року про арешт майна, а саме автомобіль марки ВАЗ 21093 д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4