Провадження № 11-кп/803/1849/21 Справа № 205/2834/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 червня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12020040690000578, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 липня 2021 року включно,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що вказана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ігноруванням практики ЄСПЛ. Оскаржувана ухвала ґрунтується виключно на припущеннях.
Посилається на те, що в ухвалі суду не зазначено мотивів та обгрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вказує на те, що суд першої інстанції, зазначаючи в ухвалі про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ст. 177 КПК України, не навів жодного доказу для такого висновку.
Зазначає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 не відповідало вимогам ст.ст. 184, 199 КПК України.
Стверджує, що з клопотання прокурора не вбачається якими доказами підтверджується обгрунтованість обвинувачення щодо ОСОБА_7 .
Посилається на те, що у цьому кримінальному провадженні відсутні дані, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зазначає, що з клопотання прокурора вбачається, що єдиною підставою для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою є тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 .
Вказує на те, що ОСОБА_7 жодного разу не вчиняв дій, які б свідчили про його намір переховуватися від органів слідства чи суду, інші дані, які б свідчили про наявність цього ризику, в матеріалах, доданих до клопотання прокурора, відсутні.
Стверджує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, працював приватним підприємцем, має міцні соціальні зв'язки, а саме сім'ю, до складу якої входить його дружина, раніше не судимий, має позитивні характеристики за місцем проживання, хвору матір, також сам обвинувачений має ряд захворювань.
Також, в матеріалах кримінального провадження не міститься достовірних та перевірених фактів, що обвинувачений буде незаконно впливати на свідків, потерпілу, окрім того потерпіла та більшість свідків вже допитані в судовому засіданні.
Зазначає, що у цьому кримінальному провадженні відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про те, що інший більш м'який та не пов'язаний з позбавленням волі запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 липня 2021 року включно.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, оскільки особисто знайомий із свідками, які ще не допитані судом, знає місце їх проживання, окрім того, письмові матеріали кримінального провадження на теперішній час не досліджені, в тому числі й протоколи слідчих дій, в яких свідки, які вже допитані судом, брали участь під час досудового розслідування, що може обумовити їх повторний допит в судовому засіданні.
Також враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язаного із спричиненням смерті людині, вчиненого із особливою жорстокістю, а тому враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченому, у разі визнання його винним, є підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду.
Окрім цього, враховано вік обвинуваченого, стан його здоров'я, наявність у нього соціальних зв'язків та родини, відсутність неповнолітніх дітей.
Прокурор ОСОБА_8 та інші прокурори, що входять до групи прокурорів, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт № 12020040690000578 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 02.03.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 01.06.2021 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_11 , які пояснювали, що обвинувачений ОСОБА_7 характеризується як достатньо агресивна людина, схильна до конфліктів та неодноразово був учасником конфліктів з мешканцями садівничого товариства «Будівельник-1», в тому числі з проявом насильницької поведінки щодо сусідів, знає місце проживання потерпілої та свідків, окрім того, з листа суду першої інстанції вбачається, що вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії допиту свідків (а.п.64), а тому судом обгрунтовано обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ “Ілійков проти Болгарії”, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризику переховування.
Також, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, що спричинило смерть потерпілого, а тому, відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суддя також має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Твердження захисника про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст.ст. 184, 199 КПК України, а також, що з клопотання прокурора вбачається, що єдиною підставою для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою є тяжкість злочину є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 відповідає вимогам ч.3 ст.199 КПК України, окрім того, запобіжний захід судом першої інстанції продовжено з урахуванням всіх обставин, особи обвинуваченого.
Посилання захисника на відсутність доказів обгрунтованості обвинувачення не можуть бути взяті до уваги, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу злочину постановлюється виправдувальний вирок.
Доводи захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання, працював приватним підприємцем, має міцні соціальні зв'язки, а саме сім'ю, до складу якої входить його дружина, раніше не судимий, має позитивні характеристики за місцем проживання, хвору матір, також сам обвинувачений має ряд захворювань колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, окрім того, відсутні відомості на підтвердження неможливості перебування обвинуваченого під вартою у зв'язку із станом здоров'я.
Долучений в апеляційній інстанції витяг з висновку експерта не приймається до уваги, оскільки оцінка доказів надається судом першої інстанції в їх сукупності.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4