Справа № 525/1512/20
Провадження № 2/525/158/2021
11.06.2021 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої - судді Прасол Я.В.,
секретар судових засідань - Пархоменко Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанського районного суду Полтавської області з зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.1995, спадкова справа №311, зареєстрована в реєстрі за номером 1545, належить житловий будинок надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок позивачка успадкувала після смерті її першого чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідний житловий будинок належав померлому на праві приватної власності. Після отримання свідоцтва про право на власність, вона, як спадкоємиця, узаконила свої права на вищезазначене майно та виготовила технічну документацію на цей будинок та стала одноособовим власником цього будинку.
Позивач вказує, що з часом з її дозволу у вищевказаному будинку зареєструвався її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невістка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідний факт реєстрації підтверджується довідкою виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради від 20.10.2020 №1294. 09.09.1995 вона змінила прізвище у зв'язку з одруженням. В подальшому, відносини з онуком зіпсувались, з 2018 місцем фактичного перебування її онука є селище Велика Багачка Полтавської області.
Фактом того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є акт обстеження умов проживання від 20.10.2020, наданий комісією у складі заступника сільського голови Рибальченка П.П., секретаря сільської ради Дубини Т.А. та свідка ОСОБА_5 .
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач вказує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , втратив право користування житловим приміщенням будинком за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації, крім того не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по його утриманню, а тому позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як власник житла вимушена звернутися до Великобагачанського районного суду Полтавської області з даною позовною заявою, оскільки відповідач ОСОБА_2 створює позивачці перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном (а.с.1-3).
З листа виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області №4 від 12.01.2021 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).
Ухвалою суду від 14.01.2021 за вищевказаним цивільним позовом ОСОБА_1 було відкрите загальне позовне провадження і підготовче засідання призначено на 17.02.2021 (а.с.24-25). Відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання було направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами, які повернуті на адресу суду з відміткою вузла поштового зв'язку, що адресат за даною адресою відсутній (а.с.29,41-42,54-55,63-64,73-74), про розгляд зазначеної справи відповідач повідомлявся в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву на адресу суду суду не надійшов.
18.03.2021 по даній справі проведено підготовче засідання і призначено судовий розгляд по суті справи (а.с.47).
29.01.2021 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про підтримання заявленого позову та про розгляд справи у її відсутність, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.32).
Ухвалою суду від 11.06.2021 постановлено провести заочний розгляд справи.
Враховуючи подану заяву позивача про розгляд справи у її відсутність та неявку всіх учасників судового розгляду, суд розглядає справу з урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.1995, виданого державним нотаріусом Великобагачанської державної нотаріальної контори Полтавської області Бутенко Л.І. посвідчено, що відповідно до ЦК спадкоємцем зазначеного у даному свідоцтві майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 (а.с.4).
Той факт, що власником вищевказаного житлового будинку є позивач ОСОБА_1 також підтверджується технічною документацією (а.с.5-7).
З довідки, виданої виконкомом Білоцерківської сільської ради від 20.10.2020 №1294 у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).
Фактом того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є акт обстеження умов проживання від 20.10.2020, наданий комісією у складі заступника сільського голови Рибальченка П.П., секретаря сільської ради Дубини Т.А. та свідка ОСОБА_5 (а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 09.09.1995, позивач змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с.10).
Відповідно до довідки №15 від 21.10.2020, виданої Центром надання соціальних послуг Білоцерківської сільської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька с. Морозівщина, перебуває на обслуговуванні в Центрі надання соціальних послуг у відділенні соціальної допомоги вдома з 01.09.2019 (а.с.11).
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ч.1 ст.381 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
За ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає менше шести місяців на рік. Реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно норм ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України громадянин, які мають у приватній власності будинок і користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати та укладати інші не заборонені законом угоди. При цьому, обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга цієї статті визначає способи захист цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним в будинку, що йому належить, користуються жилими приміщеннями в обсязі визначеному відповідно до угоди з власником.
Разом з цим, згідно норм ст.383 ЦК України громадянин, які мають у приватній власності будинок (квартиру) і користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати та укладати інші не заборонені законом угоди. При цьому, обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплені принципи непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Матеріалами справи підтверджується, що в будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_2 , 1989 р.н., але з 2018 даний громадянин за зазначеною адресою не проживає, акт комісії від 20.10.2020 узгоджується з доводами позовної заяви, дослідженими матеріалами справи і наявними у справі доказами не спростовується.
Отже, виходячи з сукупності вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ухвалою суду від 14.01.2021 клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено.
Відповідно до п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами), якщо судом було відстрочено сплату позивачам судового збору, який із тих чи інших причин до ухвалення рішення у справі сплачено не було, а рішення ухвалено на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у дохід Державного бюджету України.
З урахуванням викладеного, та того, що позовні вимоги немайнового характеру підлягають задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави.
Керуючись ст.ст.41,55 Конституції України, ст.ст.16, 270, 316, 317, 319, 381, 383, 386, 391, 392, 405 ЦК України, ст.ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.4, 11, 12, 13, 49, 76-80, 81, 83, 128, 259, 247, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований у встановленому законом порядку на проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий, паспортні дані суду не відомі;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Білоцерківська сільська рада Миргородського району Полтавської області, юридична адреса: Полтавська область, Миргородський район, с. Білоцерківка, вул. Першотравнева, 10, код ЄДРПОУ - 21044763.
Повне рішення суду складено 18.06.2021.
Суддя Я.В. Прасол