Справа № 419/1073/21
Провадження № 2-о/419/96/2021
16 червня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді - Мартинюка В. Б.,
за участю: секретаря - Московченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новоайдар Луганської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті та факту родинних відносин, заінтересована особа Новоайдарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),-
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті та факту родинних відносин, обґрунтовуючи свої заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ померла його мати ОСОБА_2 .
При написанні прізвища у паспорті матері, при перекладі її прізвища з російської на українську мову, було зазначено як « ОСОБА_3 », а його в перекладі на українську мову зазначено як « ОСОБА_4 ».
Встановлення факту родинних відносин йому необхідно для отримання Свідоцтва про смерть матері.
Окрім цього заявник позбавлений можливості провести державну реєстрацію смерті матері на території України, яка контролюється державними органами та отримати свідоцтво про смерть встановленого зразка, оскільки документи про смерть видані на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження.
Тому просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, а також, встановити факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є його матір'ю.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву у якій просив розгляд справи проводити без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Новоайдарського районного відділу ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з'явилась, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечень з приводу заявлених вимог не надала.
Суд, розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту смерті та факту родинних відносин підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб.
Відповідно до ст. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» «Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення».
Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
У відповідності до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Звертаємо також увагу на те, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Водночас за змістом абзацу 2 частини першої 1 цієї статті заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України.
За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України».
Як встановлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луганськ.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 «Луганською міською поліклінікою № 10», видане лікарське свідоцтво про смерть № 293 від 06.05.2021 року, причина смерті дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ, атеросклероз судин головного мозку (а.с. 4).
Також заявником на підтвердження смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України було наданий суду фотознімок місця поховання (а.с. 9), копію свідоцтва про поховання (а.с. 6).
Відповідно до п.8 ст. 315 ЦПК України суд вправі встановити факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом Державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.
Оцінюючи копію лікарського свідоцтва про смерть № 293 від 06.05.2021 року виданої «Луганською міською поліклінікою № 10», суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Тому, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 підтверджений.
Що стосується вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, то суд приходить до переконань, що в цій частині вимоги також підлягають задоволенню. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судом та підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 03.03.1977 року « ОСОБА_5 » народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками зазначені « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 » (а.с. 17). Також дані обставини підтверджуються копією Паспорта громадянина України, серія НОМЕР_2 , з якої вбачається, що прізвище померлої на російській мові значиться як « ОСОБА_8 ».
Таким чином встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю заявника ОСОБА_1 , а розбіжності у їх прізвищах виникли при перекладі їх прізвищ з російської мови на українську, що підтверджується копіями їх паспортів громадян України та Свідоцтвом про народження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідно до п.1 ст.273 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Відповідно до діючого законодавства юридичний факт встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 258, 263-265, 315-319, 430 ЦПК України, суд, -
Заяву заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті та факту родинних відносин, заінтересована особа Новоайдарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Лабінськ, Краснодарського краю, громадянки України, яка за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 74 (сімдесяти чотирьох) років, місце смерті: Україна, Луганська область, м. Луганськ, причина смерті - дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ, атеросклероз судин головного мозку.
Рішення суду про встановлення факту смерті ОСОБА_2 допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя: В. Б. Мартинюк