17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 496/692/14-ц
провадження № 61-9811 ск 21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, відшкодування майнової та моральної шкоди,
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04 березня
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 березня 2020 року залишено без змін.
11 червня 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку
ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення його позову.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень. До касаційної скарги заявником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. На обґрунтування поважності причин пропуску строку
на касаційне оскарження заявник посилається на те, що строк пропущено
з поважним причин, оскільки копію постанови суду апеляційної інстанції
отримав 19 травня 2021 року.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на касаційне оскарження.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Вищезазначені доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки
на їх підтвердження не надано жодних доказів і не зазначено,
що перешкоджало отримати судове рішення у визначений законом строк, ураховуючи, що заявник подавав апеляційну скаргу і зобов'язаний слідкувати за ходом розгляду його апеляційної скарги.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду
в такому його елементі як правова визначеність.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Також, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,
в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте
не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену реакцію касаційної скарги та її копію відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов'язкових підстав для такого оскарження.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про
що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 березня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду
від 31 березня 2021 року неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 березня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 16 липня
2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Б. І. Гулько