Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 200/19233/16
провадження № 61-18327св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Новокодацький відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока Зінаїда Василівна, про визнання права власності на нежитлове приміщення та скасування державної реєстрації права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока Зінаїда Василівна, про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про проведення прилюдних торгів, скасування свідоцтва про придбання майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року, ухвалене суддею Єлісєєвою Т. Ю., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому посилалася на те, що 21 вересня 2016 року вона стала переможцем електронних торгів з приводу реалізації нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , яке раніше належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, за яким на час проведення торгів було зареєстровано право власності на вищезазначене нежитлове приміщення. 26 вересня 2016 року вона внесла на депозитний рахунок Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра, повну вартість лота у розмірі 1 050 000 грн.
30 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримала акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна. На підставі зазначеного акту вона 06 жовтня 2016 року отримала свідоцтво про придбання з прилюдних торгів нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .
Під час реєстрації за ОСОБА_1 права власності на вищезазначене майно приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу повідомив їй, що за двадцять хвилин до цього державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Надтока З. В. відкрила розділ для реєстрації права власності за іншими особами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3
10 жовтня 2016 року нотаріус Надтока З. В. здійснила державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 03 квітня 2012 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по Ѕ частині за кожним із них.
Ураховуючи викладене, та посилаючись на те, що вона придбала спірне майно на прилюдних торгах та є його власником, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке не визнається і оспорюється іншими особами, скасувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачами на вищезазначене нерухоме майно.
У березні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому посилалися на те, що 03 квітня 2012 року вони уклали зі ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого кожен з них прийняв у спільну часткову власність по Ѕ частині об'єкту нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрацію спірного майна позивачами за зустрічним позовом здійснено 06 жовтня 2016 року.
Вважають себе добросовісними набувачами спірного майна, адже у 2014 та у 2016 році здавали у найм вищезазначене нежитлове приміщення, у 2016 році уклали договір охорони та договір на постачання теплової енергії. Також позивачі за зустрічним позовом вважають, що договір купівлі-продажу від 03 квітня 2012 року є виконаним, а значить є укладеним, що свідчить про виникнення у них права власності на спірне майно не залежно від того чи здійснили вони за собою державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно відразу після укладення договору купівлі-продажу майна.
Ураховуючи викладене, позивачі просили визнати електронні торги від 21 вересня 2016 року з реалізації вказаного вище нежитлового приміщення недійсними, скасувати акт про проведення прилюдних торгів від 30 вересня 2016 року та скасувати свідоцтво від 06 жовтня 2016 року про придбання з прилюдних торгів, видане ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 45,2 кв. м, скасовано записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині цього приміщення за кожним. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що станом на час проведення електронних торгів, право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірне майно зареєстровано не було, тому ОСОБА_1 набула це майно на законній підставі та з дотриманням процедури реалізації арештованого майна.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року скасовано. У задоволенні первісного та зустрічного позовів відмолено.
Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року (у переданій Верховним Судом на розгляд частині) залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб'єктивних прав учасників правовідносин, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке підтверджено позивачем належними правовстановлюючими документами.
Натомість відповідачі зареєстрували своє право власності на спірне майно після проведення прилюдних торгів та придбання цього майна ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , у якій він просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні її позову.
Заявник посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У лютому 2021 року Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на законність та обґрунтованість судових рішень та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені судами
Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення прилюдних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року №2710/05 (далі - Тимчасовий порядок, Порядок №2710/05) визначено, що електронні торги - продаж майна на прилюдних торгах за принципом аукціону або на комісійних умовах засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну; а також передбачено правила, що визначають процедуру підготовки, проведення цих торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів, та правила щодо оформлення результатів торгів.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 №2831/5 (далі - Порядок).
Цим Порядком визначено, що електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачені певні правила проведення цих торгів, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, електронні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, та передбачено певні правила проведення цих торгів.
Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане нерухоме майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акту про проведені електронні торги. Підставою для вчинення цієї нотаріальної дії є звернення до нотаріуса набувача нерухомого майна чи його повіреної особи та подання ним документів, які безспірно встановлюють факт набуття права власності на нерухоме майно внаслідок проведення аукціону.
21 вересня 2016 року відбулися електронні торги з приводу реалізації нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_4 . Зазначене нерухоме майно було описано та арештовано в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення грошових коштів зі ОСОБА_4 .
Переможцем зазначених торгів стала ОСОБА_1 , яка 26 вересня 2016 року внесла на депозитний рахунок відділу Ленінського ВДВС м. Дніпропетровська 1 050 000 грн.
06 жовтня 2016 року позивач отримала свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .
Водночас, 03 квітня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали зі ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого кожен з них прийняв у спільну часткову власність - по 1/2 частині зазначеного вище нерухомого майна.
На підставі цього договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 06 жовтня 2016 року звернулися до державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Надтока З. В. для реєстрації за собою права власності на придбане ними в 2012 році майно, і 10 жовтня 2016 року це майно було за ними зареєстровано.
Пред'являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона придбала спірне майно на прилюдних торгах та є його власником, а реєстрація за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на це майно проведено з порушенням вимог чинного законодавства.
Статтями 328, 329 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Моментом виникнення майнових прав, а саме суб'єктивних прав учасників правовідносин, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке підтверджено позивачем належними правовстановлюючими документами.
Суди, взявши до уваги момент набуття права власності на спірне майно ОСОБА_1 , та те, що реєстрація права власності за відповідачами відбулась після придбання нею майна, дійшли висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не набули права власності на зазначене майно, а тому запис про державну реєстрацію такого права за ними підлягає скасуванню.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадах: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), безпідставними, оскільки правовідносини у зазначеній справі та у справі, яка переглядається, не є подібними, виходячи із предмета позову та встановлених у ній конкретних обставин.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року ухвалена за результатом розгляду позову про витребування земельної ділянки, у той час як предметом позову у справі, яка розглядається, є визнання права власності на майно та скасування державної реєстрації права власності на це майно, тобто предмет спору, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними. Верховний Суд у справі № 322/1178/17 та суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У справах застосовано різне нормативно-правове регулювання виходячи із встановлених конкретних обставин.
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: О. С. Ткачук
А. А. Калараш
Є. В. Петров