Ухвала
18 червня 2021 року
м. Київ
справа №127/12769/17
провадження №61-9633ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ткачука О. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про усунення перешкод у користуванні майном,
10 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року в указаній справі. Дана касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень.
У клопотанні, яке містить касаційна скарга, представником заявника порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки вперше ним подавалася касаційна скарга 17 травня 2021 року без пропуску строку на касаційне оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційна скарга не прийнята до розгляду та повернута заявнику. Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Зважаючи на конкретні обставини, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею
389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2 та
3 частини другої статті 389 ЦПК України слід зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції або відсутній висновок Верховного Суду, чи від висновку щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, необхідно відступити.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої
статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
Крім того, до усунення недоліків подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду касаційним судом, оскільки заявником у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги.
Разом з тим, до скарги додана квитанція від 17 травня 2021 року про сплату судового збору у розмірі 1 280 грн за подання касаційної скарги, проте зматеріалів касаційного провадження вбачається, що вказаний судовий збір сплачено за подання касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яку ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року було повернуто особі, яка її подала. У зв'язку із чим заявник має право у порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» звернутися до суду із клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору за подання вказаної касаційної скарги.
Враховуючи викладене, заявник за подання цієї касаційної скарги має сплатити 1 280 грн судового збору або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у
м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі
якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 25 січня 2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду
від 15 квітня 2021 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
В залежності від виконання цієї ухвали настають наслідки, передбачені Законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. С. Ткачук