Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 756/2028/16-ц
провадження №61-1019св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року у складі судді Яценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П.,
Писаної Т. О., Журби С. О.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представник позивача -Сокуренко Євген Сергійович,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2016 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 82 271,66 доларів США, що еквівалентно 2 128 367,84 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 23 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке переіменоване на АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 37 022,90 доларів США на придбання транспортного засобу, на умовах, визначених договором, строком
до 21 березня 2013 року включно.
3. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами кредитного договору того ж дня було укладено договір застави, предметом якого виступав належний на праві власності позичальнику ОСОБА_1 автомобіль Ssang Yong, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
4. З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 23 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого, останній, як поручитель відповідає перед кредитором солідарно з позичальником у повному обсязі за своєчасне виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором.
5. Виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором також забезпечено договором поруки, укладеним 23 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 , за умовами якого, останній, як поручитель відповідає перед кредитором солідарно з позичальником
ОСОБА_1 у повному обсязі за своєчасне виконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором.
6. Позичальник та поручителі покладені на них обов'язки належним чином не виконували, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня
2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що останній платіж з погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 здійснив 15 жовтня 2009 року, 25 травня 2010 року Банк звернувся до позичальника про дострокове повернення кредитних коштів, в порядку статті 1050 ЦК України, через несплату чергових платежів, у липні 2012 року Банк звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на весь розмір кредитної заборгованості.
9. Відтак, звернувшись у лютому 2016 року до суду із новим позовом про стягнення суми кредитної заборгованості до позичальника та поручителя, Банк пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявив ОСОБА_1 .
10. Місцевий суд указав, що змінивши строк виконання зобов'язання щодо дострокового повернення ОСОБА_1 в тижневий термін з дати отримання повідомлення суми кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів, комісії та штрафних санкцій по кредитному договору від 23 березня 2007 року Банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, з урахуванням п'яти років позовної давності, передбаченої пунктом 12 договору, до поручителя ОСОБА_2 вимоги не пред'явив.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Не погодившись із судовим рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 27 073,42 доларів США, АТ «КБ «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою.
12. Постановою Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ «КБ «Приватбанк» залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року залишено без змін.
13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском Банком строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року, АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, прийняти нову постанову про стягнення з відповідачів 27 073,42 доларів США, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішення спору суди попередніх інстанцій проігнорували доводи Банку щодо початку перебігу строку позовної давності, наявності беззаперечних підстав для переривання строку позовної давності, що строк позовної давності на момент звернення позивача до суду не сплинув.
16. Апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 467/395/16-ц (провадження
№61-15909св18), від 08 травня 2018 року у справі № 279/8730/15-ц (провадження №61-11713св18).
17. Апеляційним судом неправильно визначено початок перебігу строку позовної давності та не враховано переривання строку позовної давності. Жодні висновки з цього приводу оскаржувана постанова не містить.
18. Зазначає, що щодо переривання строку позовної давності пред'явленням позову про звернення стягнення на предмет застави, подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 639/7829/15-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 423/1642/15-ц.
19. Щодо переривання строку позовної давності шляхом визнання заборгованості боржником, висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 668/8830/15-ц,
від 14 лютого 2018 року у справі № 161/15679/15-ц та Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах
від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2170цс16,
від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104цс16, від 09 листопада
2016 року у справі № 6-1457цс16.
20. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що строк позовної давності розпочав свій відлік саме після реалізації заставного
майна 30 січня 2015 року та лише після цих юридично значимих фактів відбулося порушення прав кредитора та розпочався строк позовної давності, до суду позивач звернувся 09 лютого 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.
21. Зазначає, що матеріали справи свідчать, що права кредитора були захищені рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави, то в такому випадку права кредитора не булі порушені, не виникало право на позов та перебіг позовної давності не сплив, оскільки початок перебігу позовної давності пов'язується з певними обставинами (фактами), як свідчать саме про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
22. Аргументом касаційної скарги також указує те, що загальним правилом порука припиняється саме після закінчення строку встановленого в договорі поруки, і лише у разі, якщо такий строк не визначено договорі, то застосовується шестимісячний строк для припинення поруки (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі 725/3981/14 (провадження № 61-10358сво19).
23. У пункті 12 договору поруки сторони погодили, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. День настання терміну повернення кредиту визначено пунктом 7.1. та зазначено -
21 березня 2013 року включно.
24. З урахуванням пункту 12 договорів поруки та пункту 7.1. кредитного договору порука не припинилася та є дійсною на час пред'явлення позову 09 лютого 2016 року.
Доводи інших учасників справи
25. У відзиві ОСОБА_1 заперечив проти доводів касаційної скарги, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно розглянули справу, надали правову оцінку всім доводам. Зазначає, що судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм чинного законодавства.
26. ОСОБА_2 отримав копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги з доданими до неї додатками, однак відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
28. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. 23 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальникові кредитні кошти в сумі 37 022,90 доларів США на придбання транспортного засобу, строком з 23 березня 2007 року
по 21 березня 2013 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць.
30. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами кредитного договору того ж дня було укладено договір застави, предметом якого виступав належний на праві власності позичальнику ОСОБА_1 автомобіль Ssang Yong, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
31. З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, того ж дня, 23 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором від 23 березня 2007 року, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи суму кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
32. Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений 23 березня 2007 року договір поруки, за умовами якого, ОСОБА_2 , як поручитель, відповідає перед кредитором солідарно з позичальником ОСОБА_1 , в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи суму кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
33. За розрахунком, наданим позивачем, станом на 03 лютого 2016 року за позичальником утворилась заборгованість в сумі 82 271,66 доларів США, яка складається із: 18 259,11 доларів США - заборгованості за кредитом; 14 876,74 доларів США - заборгованості за відсотками; 1 436,23 доларів США - заборгованості по комісії; 47 699,58 доларів США - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
34. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року визнано договір поруки від 23 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», припиненим
з 18 липня 2015 року.
35. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2018 року, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року змінено. Викладено резолютивну частину заочного рішення в наступній редакції. Позов ОСОБА_4 про визнання поруки припиненою - задоволено. Визнано припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки від 23 березня 2007 року, укладеним між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 для забезпечення виконання зобов'язань
ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 березня 2007 року,
з 18 липня 2015 року.
36. Заочним рішенням Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 23 липня 2012 року задоволено частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк». У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2007 року в сумі 232 068,63 грн звернуто стягнення на предмет застави автомобіль Ssang Yong, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Позиція Верховного Суду
37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
38. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
40. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
41. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
42. Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
43. За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
44. У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
45. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
46. Судом встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2012 року задоволено частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк». У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2007 року в сумі 232 068,63 грн звернуто стягнення на предмет застави автомобіль Ssang Yong, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
47. 30 січня 2015 року зазначене вище рішення суду було виконано, заставне майно було реалізовано, грошові кошти від реалізації у розмірі
3 227,96 доларів США того ж дня надійшли на погашення заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2007 року за пенею, проте їх виявилося недостатньо для того, щоб погасити заборгованість в повному обсязі.
48. Відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
49. За змістом статті 24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
50. Таким чином, у позивача на підставі положень статті 591 ЦК України, статті 24 Закону України «Про заставу» виникло право щодо стягнення залишку боргу за кредитним договором.
51. Звертаючись у лютому 2016 року до суду із позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що про порушення свого права банк дізнався лише 30 січня 2015 року, тобто після продажу предмета застави, оскільки сума, одержана від його продажу, не покриває вимоги заставодержателя, тобто у межах строку позовної давності.
52. Так, згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
53. Посилаючись на пропуск банком строку позовної давності, апеляційний суд не звернув уваги на таке.
54. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
55. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
56. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
57. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
58. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
59. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
60. Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
61. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
62. Аналогічне положення закріплене в частині першій статті 15 ЦК України.
63. У постановах від 08 травня 2018 року у справі № 279/8730/15 (провадження № 61-11713св18) та від 20 листопада 2019 року у справі
№ 467/395/16 (провадження № 61-15909св18) Верховний Суд зробив висновок, що не реалізувавши заставний автомобіль, банк не знав і не міг знати, що коштів від реалізації майна буде недостатньо для повного погашення кредитної заборгованості, а саме для цього і ухвалювалось у 2012 році рішення суду. У зв'язку з цим банк і не міг до виконання рішення суду пред'явити новий позов, так як не було доказів, того, що кредитна заборгованість не буде погашена.
64. Апеляційний суд у порушення статті 382 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, доводів позивача про те, що Банк дізнався про порушення свого права лише 30 січня 2015 року не врахував та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском Банком строку позовної давності.
65. Наведене вище вказує на неповне встановлення апеляційним судом фактичних обставин справи, усунути наведені вище недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
66. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
67. Верховний Суд зробив висновок, що постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та прийнята з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 рокускасувати.
3.Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. С. Ткачук