Ухвала
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 761/24929/20
провадження № 61-7327ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа - Тимчасово виконуючий обов'язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Котін Петро Борисович, про визнання незаконним та скасування повідомлення про внесення змін до посадової інструкції, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») від 16 липня 2020 року № 664-к «Про звільнення заступника директора з правових питань ВП АК ОСОБА_1». Поновлено ОСОБА_1 на роботі у відокремленому підрозділі «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаді заступника директора з правових питань відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом». Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 липня 2020 року по 02 грудня 2020 року у розмірі 395 788,13 грн (без урахування податків і обов'язкових платежів).
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 576,85 грн та судовий збір у розмірі 2 709,05 грн. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» у дохід держави судовий збір у розмірі 1 248,83 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційні скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду
від 30 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційну скаргу заявника залишено без руху, надано строк до 11 червня 2021 року для сплати судового збору та подання до Верховного Суду касаційної скарги у новій редакції із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Роз'яснено заявнику положення пункту 1 частини першої та частину другу статті 389 ЦПК України щодо випадків касаційного оскарження судових рішень, а також положення частин першої та третьої статті 411 ЦПК України.
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду заява про усунення недоліків, до якої долучений оригінал квитанції про сплату судового збору у належному розмірі, а також касаційна скарга у новій редакції, в якій заявник узагальнено посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Залишаючи без руху касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 , Верховний Суд роз'яснив положення частини другої статті 389 ЦПК України щодо випадків касаційного оскарження судового рішення, а також положення частини першої та третьої статті 411 ЦПК України, однак заявник недоліки касаційної скарги не усунув, подав уточнену касаційну скаргу, яка за змістом є ідентичною поданій раніше, та не вказав, які випадки порушення норм процесуального та матеріального права, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України є підставою для відкриття касаційного провадження.
У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Оскільки вимоги ухвали Верховного Суду від 20 травня 2021 року заявником не виконані, наявні підстави вважати касаційну скаргу неподаною та такою, що підлягає поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню заявника із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 30 березня
2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа - Тимчасово виконуючий обов'язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Котін Петро Борисович, про визнання незаконним та скасування повідомлення про внесення змін до посадової інструкції, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик