Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 554/9012/16-ц
провадження № 61-9233св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Зайцева А. Ю., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростислава Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», треті особи: ОСОБА_2 , інтереси якого представляє опікун ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», про визнання рішення недійсним, скасування рішення та реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій неправомірними, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», треті особи: ОСОБА_2 , інтереси якого представляє опікун ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання частково недійсним договору іпотеки; за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростислава Олександровича, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», треті особи: ОСОБА_2 , інтереси якого представляє опікун ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», про визнання дій протиправними, скасування рішення, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому посилалася на те, що між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк», банк) та ОСОБА_4 (прізвище змінене на « ОСОБА_4 ») укладено генеральну угоду про здійснення кредитування від 21 грудня 2007 року № 10 та кредитні договори від 21 грудня 2007 року № 22.45-10/07-СК та № 22.47-10/07-СК, від 31 березня 2008 року № 22.71-10/08-СК.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами ОСОБА_2 21 грудня 2007 року уклав із банком договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля (приватний клуб) загальною площею 928,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на нежитлову будівлю було відчужене та остаточно зареєстровано наступним чином: 37/100 - за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 23 березня 2015 року, укладеного з ОСОБА_9 ; 19/100 - за ОСОБА_1 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2009 року; 2/5 (40/100) за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 19 серпня 2011 року, укладеного з ОСОБА_2 ; 1/25 (4/100) за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2011 року, укладеного з ОСОБА_1
ПАТ «ВТБ Банк» 18 листопада 2015 року відступило права вимоги грошових зобов'язань за вказаними кредитними договорами, а 30 листопада 2015 року за договором іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (далі - ТОВ «ФК «Поліс»).
ТОВ «ФК «Поліс» 19 жовтня 2016 року звернулось до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. (далі - приватний нотаріус) із заявою про проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеної заяви приватний нотаріус прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вніс запис про право власності на вказану вище нежитлову будівлю за ТОВ «ФК «Поліс». Підставою виникнення права власності зазначив договір наступної іпотеки від 21 грудня 2007 року № 22.45-10/07-ДІ та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 30 листопада 2015 року № 2219.
ОСОБА_1 посилалася на те, що: договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався; іпотекодавець та інші співвласники майна не були повідомленні про намір ТОВ «ФК «Поліс» зареєструвати право власності на предмет іпотеки за собою; передача майна відбулась без належної оцінки вартості цього майна, на підставі застарілих даних; приватний нотаріус не перевірив обґрунтованості розміру майнових претензій ТОВ «ФК «Поліс», які були задоволені за рахунок предмета іпотеки; приватний нотаріус не перевірив відсутність заборон на відчуження цього майна, окрім тих, які накладались іпотекодержателем.
На підставі викладеного та з урахуванням уточнень позовних вимог позивач просила:
- визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. від 19 жовтня 2016 року індексний номер 31938245 щодо реєстрації права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 931,6 кв. м;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. від 19 жовтня 2016 року індексний номер 31938245 щодо реєстрації права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 931,6 кв. м;
- скасувати реєстраційну дію щодо реєстрації прав на нерухоме майно - громадську будівлю А-3, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 931,6 кв. м за ТОВ «ФК «Поліс»;
- скасувати запис про право власності ТОВ «ФК «Поліс» на нерухоме майно - громадську будівлю А-3, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 931,6 кв. м., внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом;
- визнати дії приватного нотаріуса та ТОВ «ФК «Поліс» щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 931,6 кв. м за ТОВ «ФК «Поліс» протиправними, неправомірними та незаконними;
- зобов'язати ТОВ «ФК «Поліс» усунути перешкоди у користуванні майном - нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 931,6 кв. м.
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із іншим позовом до ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «ФК «Поліс», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому посилалася на те, що ОСОБА_2 , який уклав договір іпотеки, рішенням суду визнаний недієздатним, його опікуном є ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що окремі положення договору іпотеки, а саме словосполучення у першому реченні пункту 5.1 «шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені» та пункти 6.1, 6.2 суперечили порядку позасудового задоволення вимог іпотекодержателя, встановленого Законом України «Про іпотеку», на час виникнення договірних відносин, а тому повинні бути визнані недійсними.
На підставі викладеного, позивач просила суд визнати положення пунктів 5.1 (щодо словосполучення «шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основаного зобов'язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені»), 6.1 та 6.2 договору наступної іпотеки від 21 грудня 2007 року недійсними.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 05 липня 2017 року справу № 554/5000/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «ФК «Поліс», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання частково недійсним договору іпотеки об'єднано в одне провадження з цивільною справою № 554/9012/16-ц за позовом ОСОБА_1 про визнання рішення недійсним, скасування рішення та реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій неправомірними.
У жовтні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до приватного нотаріуса та ТОВ «ФК «Поліс», в якому посилалася на те, що ТОВ «ФК «Поліс» набуло право власності на предмет іпотеки неправомірно, у спосіб не передбачений законом шляхом трансформації його права іпотекодержателя в право власності без вчинення відповідного правочину, на підставі якого до нього це право могло перейти, в результаті неправомірних дій приватного нотаріуса, який не мав відповідних повноважень державного реєстратора речових прав на здійснення реєстраційних дій, та протиправним ігноруванням ними вимог Закону України «Про іпотеку» і волевиявлення нових власників майна.
Крім того, вказала, що пункт 6.1 договору іпотеки не можна вважати застереженням у розумінні статті 36 Закону України «Про іпотеку», а при відступленні ПАТ «ВТБ Банк» права вимоги за договором іпотеки від 21 грудня 2007 року № 22.45-10/07-ДІ у ТОВ «ФК «Поліс» виникли лише права іпотекодержателя на спірну нежитлову будівлю.
На підставі викладеного, позивач просила:
- визнати неправомірними дії приватного нотаріуса та ТОВ «ФК «Поліс» щодо реєстрації права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 931,6 кв. м за ТОВ «ФК «Поліс»;
- скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 жовтня 2016 року № 31938245;
- скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно - громадську будівлю, А-3, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 931,6 кв. м за ТОВ «ФК «Поліс».
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 21 грудня 2017 року позов ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та скасування рішення також об'єднано в одне провадження зі справою № 554/9012/16-ц.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 29 травня 2018 року залучено до справи у якості співвідповідача Головне територіальне управління юстиції у Дніпровській області та опікуна ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2018 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії нотаріуса як державного реєстратора щодо здійснення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю є законними, оскільки відповідно до законодавства та умов іпотечних договорів не передбачено обов'язку іпотекодержателя додатково отримувати від іпотекодавця згоду на передачу права власності. Право іпотекодержателя реєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень іпотечного договору є безумовним.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними положень договору наступної іпотеки від 21 грудня 2007 року, укладеного між ВАТ «ВТБ Банк» і ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А., а саме у пункті 5.1 словосполучення: «шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основаного зобов'язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені» та пунктів 6.1, 6.2 є недоведеними.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 16 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а позовні вимоги ОСОБА_5 - повністю.
Визнано дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. та ТОВ «ФК «Поліс» щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Поліс» протиправними.
Визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. від 19 жовтня 2016 року щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення загальною площею 931,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано реєстраційну дію та запис про право власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «ФК «Поліс».
Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 16 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору іпотеки та усунення перешкод у користуванні майном залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до умов договору наступної іпотеки від 21 грудня 2007 року позасудова передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателю здійснюється лише в добровільному порядку та за згодою сторін на підставі складання окремого договору (пункти 6.1 - 6.2). При цьому такого договору про добровільну передачу предмета іпотеки із ТОВ «ФК Поліс» укладено не було, у зв'язку з чим приватний нотаріус не мав права реєструвати за останнім право власності на спірне нерухоме майно.
Приватний нотаріус, приймаючи рішення 19 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності, не звернув увагу на те, що вимога ТОВ «ФК «Поліс» про сплату заборгованості у тридцятиденний строк з моменту її отримання направлена боржнику - ОСОБА_4 на 2 адреси 26 вересня 2016 року (т. 3 а. с. 125 - 134), відтак, станом на час прийняття оскарженого рішення визначені у вимозі строки щодо усунення порушення не закінчились.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2019 року ТОВ «ФК «Поліс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 16 жовтня 2018 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не вимагається, оскільки у договорі іпотеки міститься відповідне застереження, яке прирівнюється до такого договору і яке є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Поліс».
Крім того, заявник послався на те, що суд апеляційної інстанції не врахував повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, які надсилалися іпотекодавцю 24 лютого 2009 року та 02 березня 2009 року, тому дійшов помилкового висновку про недотримання іпотекодержатлем та приватним нотаріусом порядку реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.
Доводи інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких послалися на правильність та обґрунтованість постанови апеляційного суду та просили залишити її без змін, а касаційну скаргу ТОВ «ФК «Поліс» - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верхового Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року задоволено заяви суддів Кузнєцова В. О. та Карпенко С. О. про самовідвід.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року задоволено заяви суддів Стрільчука В. А. та Тітова М. Ю. про самовідвід.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року задоволено заяву судді Мартєва С. Ю. про самовідвід.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2021 року суддею-доповідачем визначено Ткачука О. С.
Фактичні обставини справи, установлені судами
Судами встановлено, що відповідно до генеральної угоди від 21 грудня 2007 року № 10 та кредитних договорів від 21 грудня 2007 року ВАТ «ВТБ Банк» надало ОСОБА_4 кредитний ліміт на строк до 20 грудня 2017 року з загальним розміром позичкової заборгованості за наданими у рамках даної угоди кредитами не більше 1 200 000,00 дол. США.
На забезпечення виконання зазначених генеральної угоди та кредитних договорів, 21 грудня 2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладений договір наступної іпотеки, предметом якої є нежитлова будівля (приватний клуб) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 928,4 кв. м, що належала ОСОБА_2 на праві власності.
В подальшому право спільної часткової власності на вказану будівлю також зареєстровано: на 37/100 - за ОСОБА_5 , на 19/100 та 2/5 - за ОСОБА_1 , на 1/25 (4/100) - за ОСОБА_6
18 листопада 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Поліс» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами.
19 жовтня 2016 року ТОВ «ФК «Поліс» звернулось до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. із заявою щодо проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 5.1 договору наступної іпотеки від 21 грудня 2007 року звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором Іпотекодержателя.
Розділ 6 цього договору містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання.
Зокрема, пунктами 6.1 та 6.2 договору наступної іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися іпотекодержателем шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
На підставі зазначеної вище заяви ТОВ «ФК «Поліс», приватний нотаріус 19 жовтня 2016 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вніс запис про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Поліс». Підставою виникнення права власності зазначив: договір наступної іпотеки від 21 грудня 2007 року, договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 30 листопада 2015 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Поліс».
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Щодо належності відповідача - приватного нотаріуса.
Із справи відомо, що позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заявлені вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності до приватного нотаріуса та ТОВ «ФК «Поліс». Суди вважали приватного нотаріуса належним відповідачем.
Проте колегія суддів з цим висновком судів не погоджується.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов'язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
Наведеного апеляційний суд не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О.
Щодо переходу зобов'язань іпотекодавця до нових власників
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права, і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Аналогічну умову містить і пункт 8.2 договору наступної іпотеки від 21 грудня 2007 року, відповідно до якого у разі переходу права власності на предмет іпотеки за письмовою згодою іпотекодержателя від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача предмета іпотеки, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за цим договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
З наведеного вбачається, що до нових власників предмета іпотеки перейшли права та обов'язки іпотекодавця незалежно від їхньої обізнаності про іпотечне обтяження.
Щодо задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки
Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 12 травня 2006 року) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Сторони договору досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що випливає з пункту 5.1 договору наступної іпотеки, відповідно до якого звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором Іпотекодержателя.
Згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 12 травня 2006 року) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції на час прийняття рішення про державну реєстрацію), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, до державного реєстратора має звернутись належна особа-іпотекодержатель, та надати документи, які підтверджують:
- наявність в договорі іпотеки застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (або окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя);
- направлення та вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень;
- сплин 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушень;
- у разі переходу прав на нерухоме майно - документ, що підтверджує перехід.
Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про неналежне виконання ТОВ «ФК «Поліс» обов'язку з направлення іпотекодавцям вимоги про усунення порушень.
Зокрема, суд послався на те, що вимогу про усунення порушень було направлено боржнику - ОСОБА_4 лише 26 вересня 2016 року і тому на час вчинення реєстраційних дій щодо предмета іпотеки не сплив тридцятиденний строк на погашення заборгованості, а відтак, і приватний нотаріус не мав права вчиняти відповідні реєстраційні дії.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Касаційного цивільного суду звертає увагу, що суд апеляційної інстанції у порушення наведених вище норм процесуального закону взагалі не дав оцінки доказам направлення вимог іпотекодавцям ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_4 01 лютого 2016 року, 04 березня 2016 року, 11 серпня 2016 року і доказам щодо їх отримання адресатами (т. 3 а.с. 224-302, 313-318). Не перевірив, чи сплив тридцятиденний строк погашення заборгованості після отримання зазначених вимог іпотекодавцями, хоча у матеріалах справи містяться, зокрема й докази вручення їм поштових відправлень.
При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що суд першої інстанції протягом 19 секунд дослідив усі наявні докази, що були зібрані у трьох томах справи і прийшов до висновку про те, що вимога іпотекодержателя була надіслана та залишилася без задоволення. У зв'язку з чим відхилені такі висновки місцевого суду у постанові апеляційного суду не вказано. Своє рішення з цього приводу суд апеляційної інстанції всупереч положенням ЦПК України не мотивував, вказавши лише про те, що ОСОБА_4 вимога направлялася 26 вересня 2016 року.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції позбавлений права досліджувати докази, які не були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, відтак, і ухвалити своє рішення не має процесуальної можливості.
Разом з тим колегія суддів Касаційного цивільного суду наголошує, що судові рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору іпотеки та усунення перешкод у користуванні майном не оскаржені, тому в касаційному порядку не переглядаються.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» задовольнити частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростислава Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання рішення недійсним, скасування рішення та реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій неправомірними та позову ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростислава Олександровича, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання дій протиправними, скасування рішення, скасувати.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до Полтавського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді А. Ю. Зайцев
В. М. Ігнатенко
Є. В. Петров
О.С. Ткачук