Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 344/5712/17
провадження № 61-892св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення
Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2019 року в складі судді Пастернак І. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта»)
в особі Науково-дослідного і проектного інституту (далі - НДПІ) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала
у НДПІ ПАТ «Укрнафта» з 12 вересня 2005 року до 03 квітня 2017 року, спочатку на посаді інженера відділу техніко-економічних досліджень,
а з 01 лютого 2007 року на посаді економіста. Позивач з 2005 року до
2015 року була членом профспілкового комітету. За 12 років роботи жодних доган чи зауважень від адміністрації не отримувала.
Разом з тим, 21 листопада 2016 року адміністрація підприємства ознайомила позивача з наказом від 21 листопада 2016 року № 210 «Про зміни
в організаційній структурі та скорочення чисельності і штату працівників НДПІ ПАТ «Укрнафта», згідно з яким з 01 лютого 2017 року ліквідується відділ техніко-економічних досліджень чисельністю одна штатна одиниця та скорочується одна посада економіста. Того ж дня ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення та для заміщення їй пропонувалися посади на інших підприємствах ПАТ «Укрнафта» по всій Україні, а також місця працівників, які перебувають у декретній відпустці, тобто тимчасово вакантні посади. Проте позивач не могла погодитися на таку пропозицію.
ОСОБА_1 просила перевести її на вакантну посаду інженера нафтопромислового відділу, проте їй було відмовлено.
Відповідач 30 січня 2017 року видав наказ № 18 «Про зміну істотних умов праці», згідно з яким з 01 квітня 2017 року позивачу зменшено посадовий оклад з 5 410 грн до 5 100 грн і встановлено режим неповного робочого часу 4 години на день з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. Отже, позивачу фактично було запропоновано при збереженні обсягу її посадових обов'язків працювати половину робочого дня за меншу заробітну плату, що
є несправедливим.
При цьому профспілковий комітет НДПІ ПАТ «Укрнафта» 30 січня 2017 року відмовив адміністрації відповідача у погодженні умов даного наказу, мотивуючи свою відмову відсутністю реальних змін в організації виробництва і праці на підприємстві і як наслідок неправомірністю змін істотних умов праці.
Наказом НДПІ ПАТ «Укрнафта» від 03 квітня 2017 року № 68-к
ОСОБА_1 звільнено з посади економіста на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Вказувала, що звільнення є незаконним, оскільки відбулося за відсутності згоди профспілкового органу, а позивач на час звільнення була вагітною. Незаконними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 25 000 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати незаконним та скасувати пункт 1.1 наказу
від 30 січня 2017 року № 18 «Про зміну істотних умов праці», наказ
від 03 квітня 2017 року № 68-к «Про припинення трудового договору (контракту)»; поновити її на посаді економіста; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2017 року до дня поновлення на роботі та 25 000 грн завданої моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх прийняття
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 20 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зміна істотних умов праці та звільнення позивачки відбулося правомірно у відповідності до норм трудового законодавства, тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 1.1 наказу від 30 січня 2017 року № 18 «Про зміну істотних умов праці», наказу від 03 квітня 2017 року № 68-к «Про припинення трудового договору (контракту)» є безпідставними. Позовні вимоги про поновлення на посаді, стягнення коштів за вимушений прогул є похідними від первісних позовних вимог, тому в їх задоволенні також необхідно відмовити. Позивачу не завдано моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що прийняття спірного рішення про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників є виключною компетенцією відповідача. Адміністрація НДПІ ПАТ «Укрнафта» вчасно повідомила профспілкові органи про вищевказані вирішення. Голова первинної профспілкової організації погоджував накази про зміни
в організаційній структурі та скорочення чисельності і штату працівників та про скорочення чисельності штату працівників.
У зв'язку із відсутністю згоди профспілкового комітету на вивільнення позивача, відділ техніко-економічних досліджень та механо-транспортний відділ введено до тимчасового штатного розпису НДПІ ПАТ «Укрнафта»
з 01 лютого 2017 року, що не заборонено законом та є реалізацією відповідачем права, передбаченого статтями 64, 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Про зміну істотних умов праці, а саме режиму роботи та умов оплати праці позивач була повідомлена письмово не пізніше, ніж за два місяці, проте вона підтвердила письмово свою відмову працювати при змінених умовах праці.
Апеляційний суд вважав необґрунтованими доводи позивача, що при її звільненні відповідач мав можливість і зобов'язаний був надати їй вакантну посаду у нафтопромисловому відділі, оскільки для зайняття цієї посади необхідна була повна вища освіта відповідного напрямку. Посада інженера нафтопромислового відділу, про яку вказувала позивач, не відповідала кваліфікації ОСОБА_1 , яка мала тільки спеціальність економіста. При цьому на час звільнення позивач не повідомила роботодавця про свою вагітність та, відповідно, не надала будь-яких документів на підтвердження цих обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що зміни в організації виробництва і праці, які мали місце в НДПІ ПАТ «Укрнафта», не передбачали продовження роботи за посадою економіста в нових умовах, тому висновки судів в цій частині суперечать встановленим обставинам. Звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним, оскільки фактично відбулося виведенням посади відділу техніко-економічних досліджень зі штатного розпису. Суди не взяли до уваги, що посада економіста, яку обіймала ОСОБА_1 , фактично була ліквідована. Суди не дали оцінки персоніфікованому характеру змін в організації виробництва і праці та істотних умов праці.
Зміна істотних умов праці допускається за наявності лише таких змін
в організації виробництва і праці, які передбачають продовження роботи за тією ж посадою при зміненій трудовій функції, а скорочення посади в ході оптимізації організаційної структури такої можливості не передбачає.
Суди не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 641/397/17 (провадження
№ 61-11290св18).
Позиція інших учасників справи
ПАТ «Укрнафта» подало відзив на касаційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Вказувало, що суди дали належну оцінку доказам у справі, встановивши, що звільнення позивача відбулося правомірно та відповідно до норм трудового законодавства. У НДПІ ПАТ «Укрнафта» мали місце зміни в організації виробництва і праці, які були підставою для введення змін істотних умов праці ОСОБА_1 у вигляді встановлення неповного робочого часу та нового окладу. Оскільки позивач відмовилася від продовження роботи
у зв'язку із зміною істотних умов праці, то відповідач обґрунтовано звільнив її на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 10 січня
2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала у НДПІ ПАТ «Укрнафта»
з 12 вересня 2005 року до 01 лютого 2007 року на посаді інженера відділу техніко-економічних досліджень, а з 01 лютого 2007 року до 03 квітня
2017 року - на посаді економіста цього ж відділу.
Наказом директора НДПІ ПАТ «Укрнафта» від 04 жовтня 2016 року № 157,
з метою підвищення операційної ефективності НДПІ ПАТ «Укрнафта» та вдосконалення його організаційної структури, створено підрозділ - економічну службу чисельністю 8 штатних одиниць.
Підставою для обрання кандидатур на укомплектування економічної служби стали доповідна записка начальника відділу техніко-економічних досліджень ОСОБА_2 та заяви працівників. Чотири працівники із семи відділу техніко-економічних досліджень переведено до економічної служби. Двох працівників за власним бажанням переведено на інші посади в НДПІ ПАТ «Укрнафта» на умовах строкового трудового договору. ОСОБА_1 займала посаду економіста відділу техніко-економічних досліджень
і залишилась на цій посаді.
Наказом НДПІ ПАТ «Укрнафта» від 21 листопада 2016 року № 210 з 01 лютого 2017 року внесено зміни в штатний розпис, зокрема, ліквідовано відділ техніко-економічних досліджень чисельністю 1 штатна одиниця та скорочено посаду економіста (посаду, яку займала позивач). Крім того, ліквідовано відділ інженерних вишукувань чисельністю 1 штатна одиниця (скорочено посаду), механо-транспортний відділ чисельністю 4 штатних одиниці (скорочено посади), утворено тимчасову комісію з вивчення переважного права на залишення на роботі серед працівників, посади яких підлягають скороченню. Зобов'язано начальника відділу кадрів підготувати та надати на затвердження нову організаційну структуру та новий штатний розпис, провести попередження працівників про наступне вивільнення.
Позивач була повідомлена за два місяці до запланованого вивільнення.
Позивачу тричі пропонувались вакантні посади у межах ПАТ «Укрнафта», однак вона не виявила бажання зайняти запропоновані посади.
НДПІ ПАТ «Укрнафта» 30 грудня 2016 року звернулося до первинної профспілкової організації з поданням для надання згоди на звільнення чотирьох працівників інституту відповідно до пункту 1 частини першої
статті 40 КЗпП України, зокрема ОСОБА_1 економіста відділу
техніко-економічних досліджень. Працівникам були запропоновані для переведення інші посади, наявні в ПАТ «Укрнафта». Станом на час звернення відповідача до профспілкової організації з поданням (30 грудня 2016 року) жоден з працівників не надав згоди перейти на іншу роботу.
Первинна профспілкова організація НДПІ ПАТ «Укрнафта» 06 січня 2017 року звернулася до голови правління ПАТ «Укрнафта» та директора НДПІ
ПАТ «Укрнафта» із заявою про розгляд пропозиції щодо поступового створення постійних робочих місць для працівників НДПІ, посади яких підпали під скорочення і у зв'язку з чим змушені були перейти на наявні тимчасові посади працівників НДПІ, які перебувають у відпустках для догляду за дитиною (декретні місця), або будуть знаходитися у стані простою. Зазначено, що на 06 січня 2016 року в НДПІ - 15
інженерно-технічних працівників, які працюють по строкових договорах,
а також 4 працівника, які можуть бути переведені у простій.
Крім того, листом від 10 січня 2017 року первинна профспілкова організація повідомила директора НДПІ ПАТ «Укрнафта» про відмову у дачі згоди на звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України
ОСОБА_1
НДПІ ПАТ «Укрнафта» листом від 19 січня 2017 року звернувся до голови первинної профспілкової організації з метою погодження змін істотних
умов праці працівникам механо-транспортного відділу та відділу
техніко-економічних досліджень з 01 квітня 2017 року. Листом від 30 січня 2017 року первинна профспілкова організація не погодила вищевказані зміни.
В процесі реалізації змін в організації виробництва і праці, визначених наказом № 210, враховуючи відмову профспілки щодо надання згоди на звільнення працівників, роботодавець продовжуючи трудові відносини
з працівниками та користуючись наданим йому правом, для досягнення мети щодо раціоналізації робочих місць, 30 січня 2017 року видав наказ № 18 «Про зміну істотних умов праці». Цим наказом економісту відділу техніко-економічних досліджень ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад
у розмірі 5 100 грн, режим неповного робочого часу 4 години на день
з понеділка по п'ятницю з 8.00 год. до 12.00 год. з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. З указаним наказом позивач була ознайомлена під підпис. Голова первинної профспілкової організації також був ознайомлений з цим наказом, проте не погодив його.
Наказом НДПІ ПАТ «Укрнафта» від 30 січня 2017 року зобов'язано начальника служби кадрів підготувати тимчасовий штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, робітників НДПІ загальною чисельністю 4 штатні одиниці, до яких увійшла і посада позивача, передбачивши введення цього штатного розпису в дію з 01 лютого 2017 року.
НДПІ ПАТ «Укрнафта» 31 березня 2017 року та 03 квітня 2017 року надіслало ОСОБА_1 листи з проханням надати у письмовій формі своє рішення про згоду на зміну істотних умов праці або відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
Проте позивач не погодилася на зміну істотних умов праці та відмовилася від переведення на посаду інженера нафтопромислового комплексу, про що письмово зазначила на пропозиції від 03 квітня 2017 року. Вказані обставини також підтверджені актом НДПІ ПАТ «Укрнафта» від 31 березня 2017 року за підписом голови первинної профспілкової організації. Позивач підтвердила письмово свою відмову працювати при змінених умовах праці.
Наказом НДПІ ПАТ «Укрнафта» від 03 квітня 2017 року № 80 посаду економіста відділу техніко-економічних досліджень виведено з тимчасового штатного розпису.
Наказом НДПІ ПАТ «Укрнафта» від 03 квітня 2017 року № 68-к звільнено ОСОБА_1 з роботи відповідно до пункту 6 частини першої
статті 36 КЗпП України, оскільки вона відмовилася продовжувати роботу
у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Позивач 03 квітня 2017 року
була повідомлена про цей наказ, в якому і зазначила, що не згідна
з порушенням КЗпП Українита відмовою переведення на вакансію інженера нафтопромислового відділу.
Відповідно до довідки від 03 квітня 2017 року з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що зміна істотних умов праці та звільнення позивачки відбулося правомірно у відповідності до норм трудового законодавства, тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 1.1 наказу від 30 січня 2017 року № 18 «Про зміну істотних умов праці», наказу від 03 квітня 2017 року № 68-к «Про припинення трудового договору (контракту)» є безпідставними. Позовні вимоги про поновлення на посаді, стягнення коштів за вимушений прогул
є похідними від первісних позовних вимог, тому в їх задоволенні також необхідно відмовити. Позивачу не завдано моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (частина третя
статті 64 ГК України).
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня
2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17).
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами
в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Таким чином, до зміни істотних умов праці відноситься: зміна систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інше.
Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13 березня
2019 року у справі № 761/8658/16-ц (провадження № 61-34286св18),
від 22 квітня 2019 року у справі № 176/3792/14-ц (провадження
№ 61-24426св18).
Суди встановили, що зміна істотних умов праці стала можливою лише
при наявності змін в організації виробництва і праці, які були введені наказами відповідача від 21 листопада 2016 року № 210 «Про зміни в організаційній структурі та скорочення чисельності і штату працівників
НДПІ ПАТ «Укрнафта» та від 21 листопада 2017 року № 130-к «Про скорочення чисельності і штату працівників НДПІ ПАТ «Укрнафта». У матеріалах справи відсутні докази про оскарження вказаних наказів.
Позивач була повідомлена за два місяці до запланованого вивільнення. Позивачу тричі пропонувались вакантні посади у межах ПАТ «Укрнафта», однак вона не виявила бажання зайняти запропоновані посади.
НДПІ ПАТ «Укрнафта» 30 грудня 2016 року звернулося до первинної профспілкової організації з поданням для надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , проте листом від 10 січня 2017 року вказана профспілка відмовила у дачі згоди на звільнення за пунктом 1 частини першої
статті 40 КЗпП України.
Після відмови профспілки дати згоду на звільнення позивача відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України посаду економіста відділу техніко-економічних досліджень введено у тимчасовий штатний розпис, фактично цю посаду скорочено не було.
Суди встановили, що зміна істотних умов праці у відповідача викликана змінами в організації виробництва і праці, а саме оптимізацією організаційної структури НДПІ ПАТ «Укрнафта», про що було належним чином повідомлено позивача.
Отже, відповідачем доведено наявність змін в організації виробництва
і праці, тому обґрунтованими є доводи останнього про законність змін істотних умов праці.
Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору, кожна з яких є самостійною.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією,
а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
З аналізу частини третьої статті 32 КЗпП України слідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 квітня
2019 року у справі № 176/3792/14-ц (провадження № 61-24426св18).
З наказом про зміни в організації виробництва та праці, які водилися у НДПІ ПАТ «Укрнафта» з 01 квітня 2017 року, ОСОБА_1 була повідомлена під підпис 31 січня 2017 року, тобто не пізніше, ніж за два місяці до вказаних змін. У вказаному наказі, з яким ознайомилася позивач, було зазначено, які саме істотні умови праці зміняться.
У спорі працівника з роботодавцем про незаконність звільнення за
пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України обов'язок довести, що працівник відмовився від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці покладається саме на власника або уповноважений ним орган.
Разом з тим, відповідач подав до суду копії попереджень, на яких позивач власноручно написала, що вона відмовився від продовження роботи
у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Вказані обставини ОСОБА_1 не заперечувала і під час розгляду справи.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 цього Кодексу
(частина четверта статті 32 КЗпП України).
Оскільки позивач не погоджувалася продовжити роботу в нових умовах, попередні умови праці не могли бути збережені, то трудовий договір
з ОСОБА_1 було припинено 03 квітня 2017 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
На підставі викладеного, суди дійшли правильного висновку, що у зв'язку
з відмовою позивача від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, якими, зокрема, їй зменшено робочий час та посадовий оклад, про зміни істотних умов праці позивача повідомлено за два місяці відповідно до вимог статті 32 КЗпП України, відповідач правомірно звільнив позивача з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України з підстав відмови від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
При цьому судами правильно враховано, що звільнення відповідача відбулося внаслідок відмови працівника від продовження роботи
у зв'язку зі зміною істотних умов праці, а не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Суди дали належну оцінку доказам у справі та правильно встановили, що у НДПІ ПАТ «Укрнафта» дійсно мали місце зміни
в організації виробництва і праці, які були підставою введення змін істотних умов праці ОСОБА_1 у вигляді встановлення неповного робочого часу та нового окладу.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що зміни в організації виробництва і праці, які мали місце у НДПІ ПАТ «Укрнафта», не передбачали продовження роботи позивача за посадою економіста в нових умовах, оскільки наказом відповідача від 30 січня 2017 року № 18 економісту відділу техніко-економічних досліджень ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад у розмірі 5 100 грн, режим неповного робочого часу 4 години на день
з понеділка по п'ятницю з 8.00 год. до 12.00 год. з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. Отже, зміни в організації виробництва і праці
у НДПІ ПАТ «Укрнафта» передбачали продовження роботи позивача за посадою економіста в нових умовах.
Безпідставними є посилання у касаційній скарзі на незаконність звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України з тих підстав, що фактично відбулося виведенням посади відділу техніко-економічних досліджень зі штатного розпису, оскільки під час розгляду цієї справи на підставі поданих відповідачем доказів підтверджено, що зміна умов праці позивача мала місце у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці,
а саме оптимізацією організаційної структури НДПІ ПАТ «Укрнафта». При цьому посада економіста відділу техніко-економічних досліджень, яку обіймала ОСОБА_1 , не була виведена зі штатного розпису на час звільнення останньої.
Помилковим є посилання у касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 641/397/17 (провадження № 61-11290св18), оскільки в указаній справі встановлено інші фактичні обставини, ніж у справі, яка є предметом касаційного перегляду.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява
№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження
в судах з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв'язку
з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Доводи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 20 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук