18 червня 2021 року
м. Київ
справа № 725/4380/20
адміністративне провадження № К/9901/17090/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу в порядку підготовки справи до касаційного розгляду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді - Матохнюк Д.Б., Франовська К.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці ДМС (далі - Митниця) про визнання протиправною та скасування постанови,
Першотравневий районний суд міста Чернівців рішенням від 12.11.2020 позов задовольнив у повному обсязі: визнав протиправною та скасував постанову у справі про порушення митних правил № 2072/40800/19 від 17.09.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України.
17.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про стягнення з Митниці судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв'язку з наданням йому правової допомоги, у сумі 9750,00 грн.
Першотравневий районний суд міста Чернівців додатковим рішенням від 10.12.2020 стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9750,00 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення та задовольняючи клопотання позивача про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що такі витрати були понесені позивачем фактично, а сума витрат є обґрунтованою, що підтверджено належними та допустимими доказами.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.03.2021 скасував додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні клопотання позивача про винесення додаткового рішення відмовив.
Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні копії журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, у зв'язку з чим неможливо перевірити реєстрацію прибуткового касового ордеру у встановленому порядку, з огляду на що наданої позивачем квитанції до прибуткового касового ордера про сплату адвокату гонорару у сумі 9750,00 грн. недостатньо для підтвердження понесених судових витрат.
ОСОБА_1 оскаржив постанову суду апеляційної інстанції до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 17.05.2021 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18 та від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, що призвело до безпідставного скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.05.2021 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 01.06.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з абзацом 1 частини першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанцій, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Паланійчуком В.П. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.11.2011 № 482) на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.09.2020 б/н (в редакції додатку № 1), предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Вартість гонорара адвоката за надання правничої допомоги складає 1500,00 грн. за одну годину роботи адвоката по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Митниці про визнання протиправною та скасування постанови. Також, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем були надані звіт (акт) від про надані послуги у зв'язку із розглядом справи № 725/4380/20 із описом наданих послуг та кількості витраченого часу на кожну із послуг, квитанцію до прибуткового касового ордера № 10 від 16.11.2020.
Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат, пов'язаних із наданням позивачу професійної правничої допомоги, суд апеляційної інстанції не зазначив чому ці документи не можуть бути підтвердженням оплати витрат на правову допомогу, а лише послався на відсутність у матеріалах справи копії журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.
Разом з цим, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказує, що журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує господарську операцію, у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а являється регістром бухгалтерського обліку, у якому систематизується інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах.
При цьому, у випадку виникнення у суду апеляційної інстанції сумнівів щодо фактичної оплати, суд не був обмежений правом розглянути питання щодо ухвалення додаткового судового рішення у судовому засіданні з повідомленням учасників справи у відповідності до положень частини третьої статті 252 КАС України та витребувати у них відповідні докази, проте не зробив цього.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, є обґрунтованими, а суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, з огляду на що наявні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі додаткового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 скасувати і залишити в силі додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 10.12.2020.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк