Іменем України
17 червня 2021 року
Київ
справа №9901/431/19
адміністративне провадження №П/9901/431/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Чиркін С.М.,
судді - Єзеров А.А., Коваленко Н.В., Кравчук В.М, Стародуб О.П.
за участю секретаря судового засідання Грабовської Т.О.,
представника позивача - Доготер Оксани Георгіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа: Вища рада правосуддя про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії,
09 серпня 2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд. 9) (далі - відповідач або ВККСУ), третя особа: Вища рада правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 12-А) (далі - третя особа або ВРП), у якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 23 липня 2019 року, яким відмовлено судді Суворовського районного суду ОСОБА_1 у перегляді рішення Комісії щодо результатів виконаного практичного завдання у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді;
зобов'язати ВККСУ переглянути результати отриманих суддею Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_1 , як учасником іспиту від 15 серпня 2018 року за виконання практичного завдання, яке було оцінено в 31,5 бал, № 0066493;
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25 липня 2019 року, яким вирішено: що суддя Суворовського районного суду м. Херсона не склав іспиту, не допущений до співбесід та таким, що не відповідає займаній посаді;
зобов'язати ВККСУ після встановлення результату етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" ухвалити рішення щодо допуску судді Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_1 до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у відповідності до вимог законодавства України.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито провадження у справі.
У грудні 2019 року позивач подав уточнений позов, у якому просив визнати незаконним рішення від 26 листопада 2018 року № 281/зп-18 в частині затвердження кодованих результатів, виконаного суддею ОСОБА_1 15 серпня 2018 року практичного завдання, за додатком № 2 до рішення від 26 листопада 2018 року №з/п 40, код 0066493, кількість балів 31.
Розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі за клопотаннями позивача через необхідність витребовування доказів, ознайомлення з матеріалами справи, збільшення позову, технічну неможливість участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції, а також неможливість участі відповідача внаслідок відсутності персонального складу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у визначений відповідачем день - 15 серпня 2018 року склав іспит (анонімне письмове тестування, практичне завдання). За результатами іспиту отримав за виконання анонімного письмового тестування - 69,5 балів (з 90 можливих, оприлюднено 15 серпня 2018), за практичне завдання 31,5 бал, зі 120 можливих, результати оприлюднені 16 листопада 2018 року, № 0066493.
ОСОБА_1 вважає рішення комісії із визначення балів за практичне завдання заниженим, у зв'язку із чим надіслав на адресу відповідача заяву про перегляд рішення у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді щодо результатів виконання практичного завдання. Стверджує, що практична робота, а саме проект судового рішення у кількості 7 аркушів був складений у відповідності до норм ЦПК України та інших нормативно - правових актів України.
З офіційного вебсайту ВККСУ дізнався, що 23 липня 2019 року відповідачем прийнято рішення про відмову у перегляді рішення комісії щодо результатів виконаного практичного завдання у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.
24 липня 2019 року кур'єрською поштою ОСОБА_1 звернувся до ВККСУ із заявою, яка, за твердженням позивача була проігнорована та 25 липня 2019 року відповідачем визначено результати кваліфікаційного оцінювання за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та визнано його таким, що не склав іспит і не допущений до співбесіди. Водночас визнано таким, що не відповідає займаній посаді, з одночасним направленням рекомендації Вищій раді правосуддя щодо розгляду питання про звільнення з посади судді.
Вважає, що відповідач мав визначені чинним законодавстовм підстави для відкладення розгляду його питання.
Також стверджує, що оскаржуване рішення прийнято поверхнево та без його участі. Копія рішення від 25 липня 2019 року у відповідь на його звернення не була направлена.
Позивач звертає увагу, що Комісією не надано жодного вмотивованого рішення, за якими критеріями та методологією було опрацьовано його практичну роботу та виставлено свідомо занижений бал (31,5).
На думку позивача, ВККСУ грубо проігноровано його право бути присутнім при перегляді рішення щодо результатів складення практичної роботи в рамках проведення кваліфікаційного іспиту, оскільки він мав намір відстоювати свою позицію особисто та надати докази відсутності у комісії підстав для проставленого заниженого балу.
За позицією позивача, під час оголошення 25 липня 2019 року рішення щодо результатів кваліфікаційного оцінювання, колегія ВККСУ не навела підстав та мотивів, з яких вона дійшла до висновку про те, що позивач не підтвердив відповідність займаній посаді судді, а оголосила лише його резолютивну частину.
Більше того, на час звернення до суду з даним позовом рішення ВККСУ від 23 липня 2019 року та рішення від 25 липня 2019 року, складене у письмовій формі із викладенням підстав та мотивів його прийняття, позивачу не вручене.
07 жовтня 2019 року відповідач подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.
26 листопада 2018 року на засіданні Комісії було прийнято рішення № 281/зп-18 про затвердження результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит», складеного суддями 15 серпня 2018 року, зокрема й позивача, який за виконання анонімного письмового тестування отримав 69,75 бала, за виконання практичного завдання 31 бал.
Тому, Комісія, діючи в межах наданих законодавством повноважень, встановила, що суддя Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_1 за виконання практичного завдання отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала, не склав іспиту і не може бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За наведених обставин, Комісія дійшла висновку, що суддя Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, що є підставою для внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення судді з посади.
Тому, 25 липня 2019 року Комісія у складі колегії, ухвалила рішення № 672/ко-19, яким визначила, що позивач не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, та відмовила ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала таким, що не відповідає займаній посаді та внесла до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення його з посади судді Суворовського районного суду м. Херсона.
Відповідач зазначив, що на адресу Комісії 12 грудня та 19 грудня 2018 року надходили заяви позивача щодо перегляду рішення Комісії від 26 листопада 2018 року № 281/зп-18, прийнятого за результатами проведеного кваліфікаційного оцінювання відносно судді Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_1 , згідно з яким останнього було визнано таким, що не відповідає займаній посаді та внесено до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про його звільнення з посади судді.
Комісією було встановлено, що практичне завдання, виконане суддею ОСОБА_1 , перевірено відповідно до порядку, шляхом використання спеціального програмного забезпечення, в якому на момент оцінювання та перевірки відсутня можливість ідентифікувати автора роботи. Остаточний результат виконаного ОСОБА_1 практичного завдання визначений спеціальним програмним комплексом на підставі оцінок членів ВКККС шляхом проставлення середнього арифметичного бала з округленням до найближчого цілого числа або числа з коефіцієнтом 0,5.
В судовому засіданні 18 лютого 2021 року представник позивача відмовилась від раніше поданої заяви про зупинення провадження у справі, підтримала позовні вимоги та підстави, зазначені в позовній заяві.
Представник позивача підтримала підстави та доводи, зазначені в позовній заяві та доповнені до позову, наголосила, що надані відповідачем докази їх не спростовують.
Стверджувала, що відповідач не надавав своєчасно оскаржені рішення, не розглядав заяви та звернення позивача, своїми протиправними рішеннями порушив конституційні права позивача , у тому числі на професію. Пояснила, що рішення було отримано в приміщені суду, попередні заяви були залишені без розгляду, іншої інформації, крім про цифри балів, не можливо встановити.
Додатково наголосила, що мотивувальна частина практичного завдання, складеного позивачем під час оцінювання, викладена на шести аркушах, містить інформацію необхідну для розв'язання справи. Проте рішення відповідача містить лише кількість балів за виконану роботу без їх належної мотивації та критеріїв оцінювання у зв'язку із чим невідомі причини та підстави низької оцінки практичного завдання.
Вважає, що методологія оцінювання не містить чітких критеріїв оцінки виконаного завдання, проте відповідач не може оцінювати правильність рішення у практичному завданні
Також зазначила, що склад членів комісії, які приймали оскаржені рішення, не відповідає вимогам регламенту, затвердженому відповідачем за кількісними та якісними критеріями, оскільки в ухваленні рішень брала участь менша їх кількість, а також брали участь особи, які не були раніше визначені розпорядчими документами.
Верховний Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, встановив таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - № 1402-VIII) встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККСУ в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККСУ.
Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII закріплено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Пунктом 7 частини першої статті 93 Закону визначено, що до повноважень Комісії входить проведення кваліфікаційного оцінювання.
Однією з підстав для проведення кваліфікаційного оцінювання, згідно з положеннями пункту 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII, є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 83 Закону № 1402 кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККСУ з метою визначення здатності судді <…> здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: <…> рішення ВККСУ про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККСУ.
Згідно зі статтею 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:
1) складення іспиту;
2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Частиною другою статті 85 Закону № 1402-VIII закріплено, що іспит є основним засобом встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
Частиною п'ятою статті 83 Закону України № 1402-VIII встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
На виконання вимог Закону № 1402-VIII, комісія рішенням від 03 листопада 2016 року затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі - Положення №143/зп-16), а рішенням від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок №144/зп-16).
За змістом пункту 34 розділу ІІІ Положення №143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення.
Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
Згідно з приписами підпунктів 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі - Положення), максимально можливий бал за показником рівня знань у сфері права становить - 90 балів, за показником рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів.
Пунктом 9 глави 6 розділу II Положення передбачено, що суддя, який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.
Відповідно до пункту 9 розділу V Положення мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
Також, з урахуванням мети проведення кваліфікаційного оцінювання для визначення відповідності судді займаній посаді в межах наданих Комісії частиною першою статті 93 Закону повноважень, Комісія рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту, у разі набрання суддею:
50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування;
50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
Пунктами 10 та 11 розділу V Положення №143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено проведення кваліфікаційного оцінювання та визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання стосовно суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, серед яких і суддя Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_1 на 15 серпня 2018 року.
26 листопада 2018 року на засіданні Комісії було прийнято рішення № 281/зп-18 про затвердження результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит», складеного суддями 15 серпня 2018 року, зокрема й позивача, який за виконання анонімного письмового тестування отримав 69,75 бала, за виконання практичного завдання - 31 бал.
Зазначене рішення мотивовано тим, що суддя Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_1 за виконання практичного завдання отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала, визначеного пунктом 9 розділу V Положенні і рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, а отже, не склав іспиту і не може бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
25 липня 2019 року Комісія у складі колегії, розглянувши питання про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Суворовського районного суду м. Херсона (ліквідовано) ОСОБА_1 за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, ухвалила рішення № 672/ко-19, яким визначила, що позивач не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, та відмовила ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала таким, що не відповідає займаній посаді та внесла до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення його з посади судді Суворовського районного суду м. Херсона.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та доводів сторін Суд дійшов до висновку, що звернення з цим позовом по своїй суті зумовлене незгодою позивача з правомірністю спірного рішення ВККСУ від 25 липня 2019 року за результатами його кваліфікаційного оцінювання.
Частинами другою та четвертою статті 84 Закону № 1402-VIII передбачено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККСУ ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді <…>, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.
Відповідно до частин першої та другої статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККСУ щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
За змістом частин сьомої та восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККСУ можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Отже, чинним законодавством прямо передбачено право на оскарження рішення ВККСУ в судовому порядку.
Водночас законодавець виділяє в окрему категорію так звані рішення ВККСУ щодо надання рекомендацій (в тому числі, щодо звільнення судді із займаної посади), які можуть бути оскаржені у судовому порядку лише за умови їх оскарження разом із кінцевим рішенням уповноваженого органу, ухваленим за результатами розгляду вказаної рекомендації.
Суд наголошує, що таке нормативне закріплення права на судове оскарження рішень ВККСУ не обмежує особу у реалізації наданого їй права на звернення до суду, якщо вона вважає, що таким рішенням порушено її права та інтереси, а лише визначає з настанням якої події рішення ВККСУ щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.
Оскільки рішення ВККСУ, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання, є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини його прийняття повинні перевірятися судом лише після та разом із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя за результатами розгляду такої рекомендації.
Зі змісту оспорюваного рішення ВККСУ від 25 липня 2019 року № 672/ко-19 вбачається, що відповідач на виконання встановленої послідовної процедури вирішив внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_1 .
Отже, зазначене рішення ВККСУ, яким рекомендовано вирішити питання про звільнення позивача із посади судді, не може бути самостійним предметом розгляду адміністративного суду та має переглядатись разом із рішенням ВРП, ухваленим за результатами перевірки такої рекомендації.
Виходячи зі змісту статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККСУ про звільнення судді.
За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та породжує відповідні правові наслідки.
Відтак, таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку.
Водночас рішення ВККСУ про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККСУ про звільнення судді ВРП може прийняти рішення про відмову у задоволенні подання Комісії про звільнення судді з посади.
Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП, яка у межах "кваліфікаційного" провадження має право перевірити рішення ВККСУ та не задовольнити подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку рішення ВККСУ про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККСУ у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Верховний Суд вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККСУ щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише одночасно або після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Підсумовуючи вищевикладене, рішення ВККСУ від 25 липня 2019 року № 672/ко-19 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду, що, в свою чергу, унеможливлює розгляд справи по суті спору та є підставою для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача України від 23 липня 2019 року, яким відмовлено судді Суворовського районного суду ОСОБА_1 у перегляді рішення Комісії щодо результатів виконаного практичного завдання у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді; зобов'язання ВККС України переглянути результати отриманих суддею Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_1 , як учасником іспиту від 15 серпня 2018 року за виконання практичного завдання, яке було оцінено в 31,5 бал, № 0066493; зобов'язання ВККС України після встановлення результату етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" ухвалити рішення щодо допуску судді Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_1 до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у відповідності до вимог законодавства України; визнання незаконним рішення від 26 листопада 2018 року №281/зп-18 в частині затвердження кодованих результатів виконаного суддею ОСОБА_1 15 серпня 2018 року практичного завдання, за додатком №2 до рішення від 26 листопада 2018 року №з/п 40, код 0066493, кількість балів 31; є нерозривно пов'язаними з вимогою про визнання протиправним і скасування рішення ВККСУ.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в аналогічних справах (постанови від 30 вересня 2020 року у справі 9901/852/18, від 18 листопада 2020 року в справі № 9901/578/18, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/769/18).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у широкому розумінні частини третьої статті 124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Водночас мотивами для закриття провадження у даній справі є не порушення правил предметної підсудності, а передчасне звернення позивача до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.
Керуючись статтями 205, пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 243, 245, 248, 266 КАС України, Суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа: Вища рада правосуддя про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу може бути подано протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 18 червня 2021 року.
Головуючий суддя: С.М. Чиркін
Судді: А.А. Єзеров
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчука
О.П. Стародуб