18 червня 2021 року
м. Київ
справа № 600/1110/20-а
адміністративне провадження № К/9901/21828/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №600/1110/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
14.06.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021.
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №47805-5306-2407 від 26.06.2019, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 36542,05 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Ш" №0089695307 від 21.12.2019, яким ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у сумі 1832,46 гривень за платежем орендна плата з фізичних осіб;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №14300-5307-2407 від 05.06.2020, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 18271,03 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №14301-5307-2407 від 05.06.2020, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 18271,03 гривень.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.01.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021, позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.09.2007 між Мамалигівською сільською радою Новоселицького району Чернівецької області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в реєстрі за №5138.
26.06.2019 Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області складено податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №47805-5306-2407 від 26.06.2019, щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 54813, 08 гривень
21.12.2019 податковим органом складено акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб, на підставі якого 21.12.2019 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення - рішення форми "Ш" №0089695307, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 1832,46 гривень за платежем орендна плата з фізичних осіб.
05.06.2020 податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №14300-5307-2407, щодо визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 36542,05 гривень та №14301-5307-2407 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 36542,05 гривень.
Відповідно до відомостей поземельної книги, яка відкрита ще в 2008 році та технічної документації, земельна ділянка належна позивачу має цільове призначення (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробною, машинобудівної та іншої промисловості).
Однак, з незалежних від позивача причин Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області надало податковому органу витяги про нормативно грошову оцінку земельної ділянки на 2017, 2018 та 2019 роки без зазначення у відповідній графі цільового призначення, що потягнуло за собою врахування (відображення) у вказаних витягах коефіцієнта (Кф), в той час коли такі відомості по своїй суті були наявні і мали обліковуватись в Державному земельному кадастрі.
Зважаючи на недостовірне і неповне відображення державним органом інформації у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 7323084300:02:004:0009 - суб'єкт адміністрування податку на землю (орендної плати) в причинному зв'язку визначив відповідні платежі станом на 01.01.2017 з урахуванням Кф - 2,0; станом на 01.01.2018 - 2,0; станом на 01.01.2019 - 3,0.
Згідно примітки 1 до Додатку до Порядку № 489 для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із зазначенням 2,0. Даний коефіцієнт 2,0 застосовувався до внесення змін наказом Мінагрополітики від 27.03.2018 за №162 змін до Порядку, і у відповідності до змін з 17.07.2018 коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із зазначенням 3,0.
Суди звернути увагу на те, що відповідальність за правильність визначення показників (в тому числі і коефіцієнта функціонального використання Кф) при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі цих показників, покладається на орган, що його формує (в розрізі спірних відносин Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області). За таких обставин, користувач земельної ділянки не може нести відповідальність за такі відомості.
Таким чином з огляду на наведене вище, суди дійшли висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, яким позивачеві нараховані орендну плату за землю за 2017, 2018, 2019 роки, є протиправними в частині визначення останньому податкових зобов'язань.
Головне управління ДПС у Чернівецькій області не погодившись з судовим рішенням, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №600/1110/20-а скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 227000 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №47805-5306-2407 від 26.06.2019, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 36542,05 гривень; №0089695307 від 21.12.2019, яким ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у сумі 1832,46 гривень за платежем орендна плата з фізичних осіб; №14300-5307-2407 від 05.06.2020, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 18271,03 гривень; №14301-5307-2407 від 05.06.2020, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 18271,03 гривень.
За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №600/1110/20-а не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №600/1110/20-а відмовити.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова