18 червня 2021 року
Київ
справа №640/2851/20
адміністративне провадження №К/9901/20750/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.11.2019 №0085214204 в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 516 956,82 грн.; №0085234204 в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 43 079,74 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
03.06.2021 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вище зазначені судові рішення (в частині задоволення позову).
За змістом статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відкриття касаційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю касаційної скарги вимогам цього Кодексу щодо форми і змісту касаційної скарги.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху, як така, що подана з порушенням пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 330 КАС: у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав); не сплачено судовий збір.
ГУ ДПС у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС: суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми підпунктів 1.1, 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 162.1 статті 162, пунктів 177.2, 177.2, 177.4, 177.10 статті 177, абзацу третього пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального (та/чи процесуального) права, яку неправильно застосовано (порушено) судом апеляційної інстанції, висновок щодо застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника така норма повинна застосовуватися.
Натомість, ГУ ДПС вказує лише обставини справи та наводить норми законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Також ГУ ДПС підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328, частину другу статті 353 КАС.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Самого лише посилання на частину другу статті 353 КАС недостатньо, у касаційній скарзі необхідно також вказати конкретний пункт (пункти) цієї частини та навести змістовні доводи на його (їх) обґрунтування.
ГУ ДПС слід мати на увазі, що нормами частини другої статті 353 КАС встановлена вимога щодо зазначення у касаційній скарзі, зокрема, які докази суд не дослідив, або які клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд відхилив, або обставини, які суд встановив на підставі недопустимих доказів.
У зв'язку з викладеним, відповідачу слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон України №3674-VI) (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень позивач з адміністративним позовом звернувся до суду у січні 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум на 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України №3674-VI якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
За змістом оскаржуваних судових рішень позовна заява містить вимоги майнового характеру на загальну суму 560 036,56 грн. (в частині задоволення позову).
Правильність сплати судового збору особою, яка звернулася до суду, перевіряється судом на кожній стадії судового процесу безвідносно до того, чи правильно був сплачений судовий збір на попередніх стадіях.
Судовий збір за подання адміністративного позову у цій справі складає 5 600 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій адміністративній справі становить 11 200,00 грн. (5 600*200%).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга ГУ ДПС залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції: уточнену касаційну скаргу та документ про сплату судового збору.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті, частиною четвертою статті 330, частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 залишити без руху.
Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду