Справа № 686/12105/17
Провадження № 22-ц/4820/9/21
15 червня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Чебан О.М.
з участю : позивача, представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/12105/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2019 року у складі судді Стефанишина С.Л. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Хмельницької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Садівничого товариства Хмельницького гарнізону пожежної охорони «Прометей» про визнання права власності на земельну ділянку, скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації та визнання недійсним Державного акта про право власності на земельну ділянку.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
В червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати розпорядження голови Хмельницької районної держадміністрації №791/11-р від 23 травня 2011 року в частині надання земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0.10 га, яка розташована на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району в Садівничому товаристві «Прометей» ОСОБА_2 , визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 810522, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі вказаного розпорядження голови Хмельницької РДА, визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки вищевказаної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22 березня 2013 року та постановити рішення про визнання права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,10 га, яка розташована на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району в садівничому товаристві «Прометей», що по вул. Пархоменка у місті Хмельницькому за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підтримання заявлених позовних вимог, позивач зазначала, що її чоловіку ОСОБА_4 для ведення садівництва було передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,10 га, яка розташована на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району в Садівничому товаристві «Прометей», що підтверджується архівним витягом Хмельницької райдержадміністрації та Державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №557 від 29.10.2001 року, але кадастровий номер цій ділянці не було присвоєно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, вона, як спадкоємець, прийняла спадщину після його смерті. З метою належного оформлення спадкових прав звернулась щодо присвоєння кадастрового номера вище зазначеній ділянці, але з'ясувалось, що ця ділянка належить ОСОБА_2 , який в свою чергу, продав її ОСОБА_3 , мешканцю с. Мазники Деражнянського району.
Позивач вважала, що видача Державного акту ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку є незаконною і проведена з перевищенням повноважень, наданих ст. 17 Земельного кодексу України та з порушенням вимог ст.ст. 118, 122, цього ж Кодексу оскільки на час видачі Державного акту ОСОБА_2 , ділянка була передана її чоловіку ОСОБА_4 і саме з цих підстав позивач просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, посилається на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема, не відповідають дійсності висновки суду, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 та земельна ділянка, яку отримав ОСОБА_3 є різними земельними ділянками, так як у них різні суміжні землекористувачі, та різні кадастрові номери, оскільки такий висновок належними доказами не підтверджений. В ході розгляду справи було призначено судову земельно-технічну експертизу, але ухвалою суду від 04 грудня 2019 року ухвалу суду від 14 грудня 2017 року про призначення експертизи було скасовано з причин неподання представником позивача документів, необхідних для проведення експертизи. Такі дії суду, на думку апелянта, є неправомірними, оскільки без проведення земельно-технічної експертизи неможливо об'єктивно вирішити цей земельний спір, а сам по собі факт зазначення різних суміжних землекористувачів у правовстановлюючих документах чи факт присвоєння різних кадастрових номерів земельними ділянкам у різний час не може бути належним доказом розташування спірних земельних ділянок у різних місцях. Тому, як вказує апелянт, змушена була звернутися до іншого судового експерта ОСОБА_5 , який надав свій висновок № 01/01/20 від 09 січня 2020, і такий висновок доданий до апеляційної скарги. Відповідно до висновку експерта межі земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,10 га, яка була передана у приватну власність ОСОБА_4 накладаються, площа накладення становить 0,0899 га на дані координат поворотних точок меж земельної ділянки. Таким чином розпорядженням Хмельницької РДА № 791/11-р від 23 травня 2011 року у власність ОСОБА_2 було передано земельну ділянку, яка на 89% поглинає земельну ділянку, що перебувала у власності ОСОБА_4 відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю від 29 жовтня 2001 року. Тому Державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 1075 га від 30 травня 2011 року є незаконним. Крім того, з висновку експерта також вбачається, що причиною різних кадастрових номерів однієї і тієї ж земельної ділянки є зміна меж міста Хмельницького в 2011 році в результаті чого й відбулася зміна структури кадастрових номерів земельних ділянок. Саме тому посилання суду на різні кадастрові номери земельних ділянок не є доказом існування двох різних земельних ділянок в різних місцях. Крім того, експертом проведено аналіз договорів купівлі-продажу та Державних актів та вказано, що причиною зміни прізвищ суміжних землекористувачів ОСОБА_4 на суміжного землекористувача ОСОБА_2 є те що у різний час суміжні користувачі спірної земельної ділянки змінювалися в результаті відчуження вказаних земельних ділянок.
З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просила визнати поважною причину неподання в суді першої інстанції висновку судового експерта № 01/01/20, оскільки він був складений лише 09 січня 2020 року та скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що рішенням Хмельницької районної ради ХХІІ скликання № 28 від 18 травня 1995 року безкоштовно передано у приватну власність членам Садівничого товариства «Прометей» Хмельницького гарнізону пожежної охорони земельні ділянки для ведення садівництва.
Згідно додатку № 3 до вказаного рішення громадянину ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,12 га.
29 жовтня 2001 року на підставі цього рішення Грузевицькою сільською радою ОСОБА_4 видано Державний акт на право приватної власності на землю, а саме на земельну ділянку, площею 0,10 га на території Грузевицької сільської ради Садівничого товариства «Прометей» з цільовим призначенням для ведення садівництва, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 537.
Однак кадастровий номер цій земельній ділянці присвоєний не був.
Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації № 791/11-р від 23.05.2011 року затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1075 га з цільовим призначенням для ведення садівництва на території Грузевицької сільської ради Садівничого товариства «Прометей».
На підставі даного розпорядження ОСОБА_2 12 липня 2011 року видано Державний акт серії ЯП № 810522 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825082200:04:011:0138, площею 0,1075 га з цільовим призначенням для ведення садівництва на території Грузевицької сільської ради Садівничого товариства «Прометей».
Як вбачається з Генерального плану забудови Садівничого товариства «Прометей», затвердженого рішенням Райвиконкому районної ради народних депутатів № 36-б від 07.04.1992 року, вказана земельна ділянка має номер № НОМЕР_2 , а земельна ділянка № НОМЕР_1 , яка передавалась у власність ОСОБА_4 , розміщена в іншому місці.
22 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 6825082200:04:011:0138, площею 0,1075 га з цільовим призначенням для ведення садівництва на території Грузевицької сільської ради Садівничого товариства «Прометей», за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив даний об'єкт нерухомості.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_1
15 грудня 2015 року державний нотаріус відмовила Коломієць Г.І. у видачі Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,10 га на території Грузевицької сільської ради Садівничого товариства «Прометей» з цільовим призначенням для ведення садівництва через в відсутність кадастрового номера на цю земельну ділянку.
У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
За нормами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 76, 77, 79, 80, 81 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак позивач в підтвердження своїх позовних вимог щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка на час передачі належала її чоловіку ОСОБА_4 , достатніх, належних та допустимих доказів суду не надала.
Так суду було надано лише Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_4 від 29 жовтня 2001 року, а саме на земельну ділянку, площею 0,10 га на території Грузевицької сільської ради Садівничого товариства «Прометей» з цільовим призначенням для ведення садівництва, однак даний Держаний акт не містить кадастрового номера земельної ділянки, координат земельної ділянки на місцевості, поворотних точок тощо.
А тому з усією очевидністю вбачається, що встановлення цієї обставини, на яку посилається позивач в своїй позовній заяві, та ідентифікації на місцевості земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 , необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо і такі обставини мають бути встановлені висновком експерта.
У відповідності до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Судом першої інстанції двічі та судом апеляційної інстанції призначалась по справі судова земельно-технічна експертиза, на вирішення якої ставилось питання «Чи накладається земельна ділянка для ведення садівництва, площею 0,10 га, яка була передана у власність ОСОБА_4 рішенням Хмельницької міської ради № 28 від 18.05.1995 року, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю від 29.01.2001 року, що розташована на території на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району в Садівничому товаристві «Прометей» на земельну ділянку, площею 0,1075, кадастровий номер 6825082200:04:011:0138, яка розпорядженням Хмельницької РДА № 791/11-р від 23.05.2011 року була передана у приватну власність ОСОБА_2 , право власності якого на земельну ділянку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю від 30.05.2011 року та яка в послідуючому була відчужена ОСОБА_2 ОСОБА_3 .? Якщо накладаються, яка площа накладки?».
Однак тричі експерти надавали суду відповідь про неможливість надання суду висновку з поставлених питань в зв'язку з не наданням експерту технічної документації із землеустрою, на підставі якої ОСОБА_4 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, документації із землеустрою до Генерального плану Садівничого товариства «Прометей».
Представником позивача, судом вказані документи неодноразово витребовувались з архівів, державних установ, однак не були надані суду та експертам через їх відсутність.
Суду було надано лише Генеральний план забудови Садівничого товариства «Прометей», затверджений рішенням райвиконкому Хмельницької районної ради народних депутатів № 36-б від 07.04.1992 року, якого було недостатньо для надання висновку.
Однак, як вбачається з даного Плану, загальна кількість земельних ділянок в Садівничому товаристві «Прометей» складала 152 ділянки, які були відповідно пронумеровані та розміщені на плані.
Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_4 було виділено у власність земельну ділянку під номером АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 під номером 152.
При цьому конфігурація земельної ділянки, яка вказана в Державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_4 від 29 жовтня 2001 року відповідає конфігурації земельної ділянки № НОМЕР_1 в Генеральному плані забудови садівничого товариства «Прометей», а конфігурація земельної ділянки, яка вказана в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 810522 ОСОБА_2 від 12 липня 2011 року відповідає конфігурації земельної ділянки № НОМЕР_2 в Генеральному плані забудови садівничого товариства «Прометей».
Посилання позивача на ідентифікацію земельної ділянки ОСОБА_4 на місцевості шляхом встановлення суміжних землевласників з земельною ділянкою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які, на думку позивача, є тотожними, в сукупності з іншими доказами та встановленими обставинами справи, не можуть бути взяті до уваги як достатні докази, які у своїй сукупності не дають змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За таких обставин, оцінивши всі докази в сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вирішити даний земельний спір судом без земельно-технічної експертизи неможливо слід відхилити.
Як зазначено вище, суд першої інстанції двічі призначав по справі судову земельно-технічну експертизу, в ході апеляційного розгляду справи було також призначено таку експертизу, при чому за клопотанням позивача різним експертним установам, однак експерти не надали суду свого висновку через відсутність технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_4 та садівничого товариства. Судом надавалась можливість позивачу надати таку документацію, документація витребовувалась судом з архівів та державних установ, однак не була надана суду та експертам через її відсутність.
Посилання апелянта на висновок судового експерта Кришталя В.О. № 01/01/20 від 09 січня 2020, який доданий до апеляційної скарги, є безпідставними, даний висновок не подавався суду першої інстанції і на підставі норм ст. 367 ЦПК України не був прийнятий судом апеляційної інстанції як належний доказ.
Крім того, зазначений висновок наданий за відсутності технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_4 та всього садівничого товариства, а згідно висновків інших трьох експертиз провести експертизу за відсутності такої документації неможливо.
При цьому, висновок судового експерта Кришталя В.О. № 01/01/20 від 09 січня 2020 ґрунтується лише на основі технічної документації, яка виготовлялась в 2014-2015 роках за замовленням позивача тієї земельної ділянки, на яку, як вона вважає, належало право власності її чоловіку, з посиланням на суміжних землекористувачів, а вказана обставина є правовим питанням та не відноситься до компетенції експерта.
З цих підстав висновок експерта ОСОБА_5 є неналежним доказом по справі та не прийнятий судом.
З вищевказаних підстав щодо оцінки доказів в їх сукупності суд відхиляє і доводи апелянта про ідентифікацію земельної ділянки шляхо встановлення суміжних землекористувачів земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 , та земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 .
При цьому позивач не позбавлена можливості вирішити питання про оформлення спадкових прав на земельну ділянку під № НОМЕР_1 в Генеральному плані забудови Садівничого товариства «Прометей».
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 червня 2021 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова