17 червня 2021 року м. Херсон
Справа №766/14653/20
Провадження № 22-ц/819/1217/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)
судді: Базіль Л.В.,
Приходько Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кузьміної О.І. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2020 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 10 травня 2017 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою укладення кредитного договору №SAMABWFC00001018400 та отримання кредитної картки. Відповідач своїм підписом підтвердила згоду, що підписана нею анкета-заява про приєднання разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» і Тарифами, що викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає кредитний договір.
На підставі вказаної анкети-заяви відповідачеві ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
В порушення взятих на себе зобов'язань позичальник умови договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим допустила утворення заборгованості, яка станом на 10 серпня 2020 року становить 20032,95грн., яка складається з: 14137,20грн. - заборгованість за кредитом, 5895,75грн. - заборгованість за процентами.
З урахуванням наведеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 10 травня 2017 року та вирішити питання стягнення понесених банком судових витрат.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду від 15 квітня 2021 року, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, а отже взяла на себе зобов'язання виконувати Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, знайомитися з усіма Умовами договору та взяла на себе обов'язок в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.
Банк зазначив, що ОСОБА_1 користувалася кредитом, а відтак погодилася з усіма його умовами.
Апелянт наголосив на необхідності стягнення на його користь тіла кредиту та процентів за користування коштами, а якщо суд не визнає, що між сторонами було погоджено процентну ставку, то суд мав застосувати положення ст. 1048 ч.1 ЦК України, тобто стягнути проценти у розмірі облікової ставки НБУ.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Орловцева М.О., діюча від імені ОСОБА_1 , зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду від 15 квітня 2021 року, просила скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Вказала, що надані банком витяг із Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому їх не можна вважати складовою кредитного договору. Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Зазначила, що на підтвердження правильності розрахунку, Банком було надано виписку по рахунку, з якої вбачається, що ОСОБА_1 за весь час користування кредитними коштами отримано 31311,46грн. - тіло кредиту та повернуто 31312,00грн., що жодним чином апелянтом не спростовується.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наданої Банком анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку від 10 травня 2017 року відповідач надала згоду, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становлять між нею і банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з умовами договору про надання банківських послуг до його укладення, екземпляр договору про надання банківських послуг погодилася отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua та зобов'язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua.
У заяві позичальника домовленості щодо встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, процентної ставки за користування кредитними коштами, відповідальності у вигляді неустойки (штрафів, пені) за порушення зобов'язання, а також строку дії договору не міститься.
На виконання вимог ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 18 січня 2021 року про витребування доказів, АТ «Акцент-Банк» було надано виписку по карткових рахунках, а також довідку про видачу карт відповідачу, згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_2 (основна картка), видана 10 травня 017 року, строком дії до вересня місяця 2020 року та № НОМЕР_3 , видана 24 квітня 2018 року, строком дії до жовтня місяця 2021 року (а.с.72, 74-79).
Встановлено, що 10 травня 2017 року на кредитну картку № НОМЕР_2 був встановлений кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн., цього ж дня кредитний ліміт був збільшений до 1400,00грн. та знову зменшений до 500,00грн. В подальшому 03 липня 2017року кредитний ліміт по основній картці встановлено у розмірі 14400,00грн.
В якості доказів отримання відповідачем кредитної картки № НОМЕР_2 АТ «Акцент-Банк» надано фото ОСОБА_1 з карткою (а.с.80), доказів отримання нею кредитної картки № НОМЕР_3 матеріали справи не містять.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, яким останній обґрунтовував свої вимоги зазначено, що станом на 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 20032,95грн., яка складається з: 14137,20грн. - заборгованість за кредитом, 5895,75грн. - заборгованість за процентами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для її стягнення з відповідача, зважаючи на те, що при розгляді справи, а саме з наявної у матеріалах справи виписки по рахунку, було встановлено повне погашення ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в добровільному порядку. Вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд першої інстанції вважав необґрунтованими, у зв'язку із відсутністю погоджених між сторонами належним чином умов щодо їх сплати, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатись складовою частиною спірного кредитного договору.
Колегія суддів погоджується із висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», яка підписана сторонами, 10 травня 2017 року відповідачу був наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
На підтвердження вказаних обставин та заявлених позовних вимог, АТ «Акцент-Банк» надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.
Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ця заява не містить даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку кредитування. Вказана анкета-заява не містить даних щодо обраних відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису ОСОБА_1 .
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 10 травня 2017 року відсутня умова договору про встановлення базової процентної ставки по кредитному ліміту.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10 травня 2017 року, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, як невід'ємної частини кредитного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (10 травня 2017 року) до моменту звернення до суду з позовом (06 вересня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитом, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних банком обставин.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що банк не довів, що саме надані Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно взяла на себе зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами в обумовленому позивачем розмірі, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цих вимог.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року в справі № 658/4229/18 (провадження № 61-9102св19).
Що стосується стягнення заборгованості за тілом кредиту слід зазначити наступне.
Із розрахунку позивача, а також з долученої до матеріалів справи виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 31312,00грн., тоді як витрачено запозичених коштів у сумі 31311,46грн., без урахування процентів та пені, що були неправомірно списані АТ «Акцент-Банк» з рахунку відповідача, що свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту.
Посилання АТ «Акцент-Банк» про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14137,20грн. є неприйнятними, оскільки як свідчить виписка по рахунку банк неправильно зарахував до тіла кредиту вищевказані проценти та пеню, які умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачені.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить висновку, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату процентів за користування коштами підписана відповідачем анкета-заява не містила.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилань, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення.
Оскільки місцевим судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно ст.389 ч.3 п.2, ст.19 ч.6 п.1 ЦПК України.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.В. Базіль
Л.А. Приходько