Номер провадження: 33/813/712/21
Номер справи місцевого суду: 521/3765/21
Головуючий у першій інстанції Гранін В.Л.
Доповідач Громік Р. Д.
15.06.2021 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря: Фабіжевської Т.С.,
за участі правопорушника: ОСОБА_1 ,
потерпілого ОСОБА_2 ,
розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень; стягнено судовий збір на користь держави у сумі 454 гривні,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №044351 від 05.03.2021р. вбачається, що 05 березня 2021 року об 10 год. 50 хв. в місті Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 50 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Івеко», н.з. НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав перевагу в русі т/з «Кіа», н.з. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, та здійснив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 10.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. В результаті дорожньо - транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, тілесні ушкодження ніхто не отримав (а.с. 1).
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень; стягнено судовий збір на користь держави у сумі 454 гривні.
Не погодившись із вищезазначеною постановою суду першої інстанції, 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року та закрити провадження по справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року, мотивуючи тим, що копію оскаржуваної постанови він отримав 16 квітня 2021 року, про що розписався в матеріалах справи (а.с. 26).
27 травня 2021 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відмову у поновленні строку оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року, яка вмотивована тим, що, посилаючись на дату отримання копії постанови 16 квітня 2021 року, ОСОБА_1 безпідставно вважає, що має право на поновлення пропущеного строку оскарження даної постанови після набрання нею законної сили.
14 червня 2021 року від ОСОБА_2 надійшло доповнення до клопотання від 27.05.2021р., в якому потерпілий зазначає, що клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги є окремим процесуальним документом від 26.04.2021р., доданим ОСОБА_1 до апеляційної скарги врівень з актом надання послуг за №259 від 20.04.2021р. Даний акт свідчить лише про те, що тільки через місяць з дати вчинення ДТП (05.03.2021р.) ОСОБА_1 05.04.2021р. замовив та через два тижні (20.04.2021р.) отримав компакт диск з записом з камери відеоспостереження на місці ДТП. Таким чином, суддя місцевого суду, на його думку, обґрунтовано відмовив особі у задоволенні клопотання від 12.04.2021р. про повторне відкладення розгляду справи до отримання вказаної інформації. Однак, після отримання замовленої інформації 20.04.2021р., та до закінчення 22.04.2021р. (встановленого КУпАП десятиденного строку оскарження постанови) без будь-яких причин, постанову судді не оскаржив.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року.
Доводи ОСОБА_2 щодо відмови у поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки саме повний текст постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року був отриманий 16 квітня 2021 року.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, заперечення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладаючи на нього відповідне стягнення суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з'ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина особи підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, та з тим що вищезазначені докази доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. 10.3 ПДР. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 10.3 ПДР, який зазначений в протоколі працівником поліції.
Відповідно до п. 10.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, - у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №044351 від 05.03.2021р. вбачається, що 05 березня 2021 року об 10 год. 50 хв. в місті Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 50 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Івеко», н.з. НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав перевагу в русі т/з «Кіа», н.з. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, та здійснив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 10.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, тілесні ушкодження ніхто не отримав.
Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Також слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020р.) зробив остаточний висновок, що рапорт інспектора не може вважатись об'єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський в спірних правовідносинах виступає в якості суб'єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно із письмових пояснень ОСОБА_1 , він рухався по вул. Космонавтів в сторону першої станції Люстдоріфської дороги. Проїхав перехрестя вул. Малиновського, за ним рухався автомобіль КІА, державний номер НОМЕР_3 . Намагаючись його обігнати і перестроїтись в лівий ряд. Однак маневр ОСОБА_2 не вдався і він вирішив повернутись у правий ряд, чіпляючи своїм правим бампером його задній лівий бампер (а.с. 4).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , 05 березня 2021 року на особистому автомобілі КІА «Маджентіс», державний номер НОМЕР_3 , рухався в місті Одеса з вул. Космонавтів у центр міста. Разом з ним в авто знаходився його знайомий ОСОБА_3 , який сидів на передньому сидінні справа. При в'їзді на площу від розходження роздільних полос на чотири полоси у його напрямку руху, він зайняв третю полосу від правого бордюру (умовно) одразу за кілька метрів від стовбу посередині площі, на який знаходився світлофор. Несподівано справа від нього, обігнав та встроївся у мою полосу руху автомобіль, зачепивши мій автомобіль лівим кутом свого заднього бамперу. В момент обгону, побачивши вказаний автомобіль, який зрівнявся з моїм автомобілем, він зробив маневр поворотом руля вліво з метою запобігання зіткнення. Після, у цей час, сторонній автомобіль продовжував рухатись. Йому здалося, що він може зникнути, бо рухався швидко. ОСОБА_2 почав сигналізувати світловими та звуковими сигналами і зупинився лівим переднім колесом на роздільній лінії своєї полоси руху. Сторонній автомобіль після цього зупинився від його автомобілю на відстані 5,5 метрів, при цьому він стояв по діагоналі його полоси, приблизно від кутом 30градусів від лівої роздільної розмітки. (а.с. 3-3зворот).
30 березня 2021 року ОСОБА_2 подав пояснення, в який зазначив, що автобус Iveco Daily все ж таки вдарив його автомобіль правим кутом свого заднього бамперу.
Надалі, 08 квітня 2021 року, ОСОБА_2 було надано клопотання до Малиновського районного суду м. Одеси з клопотанням, в якому зазначив додаткові відомості стосовно обставин ДТП. Так, пояснення, надані 30.03.2021р., були уточнені, а саме невірно зазначено, що автомобіль правим кутом свого заднього бамперу вдарив його автомобіль. Пояснення в цій частині є випадково помилковими, оскільки не відповідають ні його первинним поясненням, відібраних працівниками патрульної поліції, ні розташуванню транспортних засобів після їх зупинення на місці ДТП, що зафіксовано відповідними фотоілюстраціями.
Апеляційний суд дослідив відеозапис місця ДТП, який наданий стороною апелянта, та зазначає, що фактичні обставини справи та пояснення ОСОБА_2 не співпадають між собою.
Так, з відеозапису вбачається, що транспортний засіб Iveco Daily, рухаючись в крайній праві полосі, виїхав на перехрестя, зайнявши аналогічне положення, тобто крайню праву смугу, не змінюючи смугу руху та не здійснюючи обгін. Автомобіль КІА же ш намагався спочатку здійснити випередження на перехресті та здійснити зміну полоси руху вправо на перехресті, не дотримався дистанції та інтервалу.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що пояснення ОСОБА_2 про те, що автобус Iveco намагався здійснити обгін, а сам ОСОБА_2 , намагаючись уникнути зіткнення, різко звернув наліво, є неспроможними, оскільки з відеозапису чітко вбачається, що транспортний засіб марки Iveco Daily не здійснював обгін, оскільки взагалі не змінював смугу руху, а автомобіль КІА в момент зіткнення рухався вправо на полосу, по якій рухався автомобіль Iveco.
Пунктами 1.3-1.5, 1.9 України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдати матеріальних збитків.
Таким чином, в результаті дослідження та оцінки всіх доказів, наявних в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що дії водія автомобіля Iveco Daily ОСОБА_1 не перебувають в причинно-наслідковому зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він виконав всі передбачені ПДР України дії та мав право розраховувати, що всі учасники дорожнього руху неухильно дотримуються вимог ПДР України та жодним чином, після виконаного маневру та вже в момент руху по своїй смузі, не мав технічної можливості уникнути зіткнення автомобілей.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, апеляційний суд дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки відсутня вина та причинно-наслідковий зв'язок між його діями та наслідками, що наступили.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 скасувати.
Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік