Номер провадження: 33/813/655/21
Номер справи місцевого суду: 947/7487/21
Головуючий у першій інстанції Іванчук В.М.
Доповідач Комлева О. С.
15.06.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Воронової Є.Р.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
адвоката Селезньової Тетяни Валентинівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Селезньової Тетяни Валентинівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2021 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
На вищевказану постанову суду адвокат Селезньова Т.В., захисник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та закрити провадження по адміністративній справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Селезньова Т.В., захисник ОСОБА_1 посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений на підставі неналежних та недопустимих доказів та не міг бути покладеним в основу визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Відеозапис події, складається з декількох файлів, що є порушенням Інструкції про безперервність відеозйомки. Момент тестування водія приладом «DRAGER» на відеозйомці не зафіксований. В день коли відбулася подія були складні погодні умови, мокрий сніг, вітер, температура повітря 0,5 градусів С, однак роздруківка приладу «DRAGER» містить інформацію, що температура повітря становить +18 градусів С. В поясненнях свідків не зазначені документи на підставі яких встановлювалась особа свідків, а також не зазначені номери телефонів. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено без участі перекладача та працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_2 право мати перекладача.
ОСОБА_2 категорично не погодився з результатами тестування і неодноразово просив повторити тестування, що підтверджується відеозаписом в матеріалах справи, однак йому було відмовлено. До медичного закладу працівники поліції також не доставили, посилаючись на відсутність часу.
Також в матеріалах справи відсутнє направлення до закладу охорони здоров'я на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури та позбавлення можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що свідчить про недійсність такого огляду і відсутність підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення захисника Селезньової Т.В. особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , пояснення свідка - інспектора поліції Корнієнко С.В., апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до вимог статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин (пункт 2.9. «а» ПДР України).
Пункт 2.5. Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР №279731, 12 лютого 2021 року о 04:08 в м. Одеса по вул. Фонтанська дорога, 26, водій ОСОБА_2 , керував автомобілем марки «MERCEDES BENS» GL450 номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці із застосуванням приладу DRAGER 0209, результат позитивний 0,30 проміле алкоголю.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР №279731 від 12 лютого 2021 року був складений за порушення пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР №279731 від 12 лютого 2021 року та матеріалів справи вбачається, що в якості свідків були залучені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Однак, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не зафіксовано їх контактні номери телефону, тому викликати їх в судове засідання не є можливим, зважаючи на те, що по зазначеним адресам вони не проживають, а згідно запиту до ГУ ДМС України в Одеській області, щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_4 надано відповідь, що такий по м. Одесі та області не значиться.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР №279731 від 12 лютого 2021 року та письмовими поясненнями свідків. Однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази вини ОСОБА_1 не можна вважати допустимими, достатніми, належними та такими, що доводять його вину, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Розгляд справи у відсутності цієї особи допустимий лише при наявності відомостей про своєчасне повідомлення особи про час та місце розгляду справи.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вищевказаних вимог КУпАП.
Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сповіщення ОСОБА_2 про розгляд справи у суді першої інстанції, а відповідно до постанови суду справа була розглянута у відсутності ОСОБА_2 .
Викладені обставини свідчать про те, що при розгляді справи були допущені суттєві порушення прав ОСОБА_2 , передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які забезпечують особі можливість здійснити свій захист, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
За таких підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що при розгляді справи були порушені норми процесуального права, щодо належного сповіщення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що є безумовною підставою для скасування постанови.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Згідно вимог п. 12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015р. №1376 у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.
Перекладач повинен мати відповідну освіту, що дає право перекладу з іноземної мови на українську, а також попереджається про відповідальність за завідомо неправильний переклад.
Відповідно до ст. 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є громадянином Афганістану.
Жодних відомостей про участь перекладача під час складання вищезазначеного протоколу, матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять відомостей про те, що особа що притягається до адміністративної відповідальності, розуміє українську мову та послуги перекладача йому не потрібні.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід'ємна складова права на захист (параграф 3 ст. 6 Конвенції).
Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст.6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України, рішення від 19 лютого 2009 року).
Крім того, слід зазначити, що в справі «Кускані проти Сполученого Королівства» (Cuscani v United Kingdom), 32771/96, 24 вересня 2002 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) став на бік заявника, констатував порушення Конвенції, вказав, що обвинувачений навіть проживши кілька років в Сполученому Королівстві, недостатньо добре розумів англійську мову, внаслідок чого у нього виникли реальні труднощі в розумінні суті пред'явленого йому звинувачення.
Інформація про звинувачення має надаватися особі мовою яку він розуміє, якщо особа не володіє мовою, що використовується і не розуміє її документ, що містить звинувачення, повинен бути перекладений, мовою зрозумілою обвинуваченому (рішення ЄСПЛ Хермі проти Італії, Велика палата Європейського суду (2006) §68).
Рішення ЄСПЛ від 28.11.78р. у справі «Лукіде, Белкасем і Коч проти ФРН» в якому визначено, що право на допомогу перекладача стосується як усних виступів, так і документальних матеріалів провадження. Ці гарантії надані з метою реалізації права на справедливий суд.
З вищевикладеного вбачається порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ДПР №279731 від 12 лютого 2021 року відносно громадянина Афганістану ОСОБА_2 працівниками поліції було порушено права останнього, зокрема, в частині його складення без участі перекладача та ознайомлення з іншими документами рідною мовою, не роз'яснено йому належним чином права та обов'язки, у зв'язку з чим, було порушено його право на захист та отримання належної правової допомоги.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу та не може бути перекладено на суд.
Також, слід звернути увагу на те, що подія відбувалася 12 лютого 2021 року з 04:08 до 05:31 години, з відеозапису вбачається, що в цей проміжок часу були складні погодні умови: сильний вітер, сніг. Згідно довідки начальника ГМЦ ЧАМ від 21 квітня 021 року за даними спостережень метеостанції АДРЕСА_1 , 12 лютого 2021 року з 02:00 по 05:00 - мокрий сніг, видимість 2800 м, ожеледиця, відкладання мокрого снігу 4мм, вітер північний західний, 4 м/с, пориви 14 м/с, температура повітря: 0,5 градусів С - мінус 4,5 градусів С.
Однак в роздруківці з приладу DRAGER температура повітря 12 лютого 2021 року о 04:15 зазначена +18 градусів С.
У пункті 52 рішення ЄСПЛ від 05 лютого 2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим,
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Згідно зі ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу, інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР №279731 від 12 лютого 2021 року відносно ОСОБА_2 є недопустимим доказом вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Отже, суд не може припускати, що певну обставину доведено. Факт або стався, або його не було. Якщо у суду залишаються сумніви, слід застосовувати правила про розподіл тягаря доведення. Якщо особа, на яку покладено тягар, належним чином його не виконала, факт вважається таким, що не доведений.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП не доведена належними і допустимими доказами.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є необґрунтованою та безпідставною.
За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною статті 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Селезньової Тетяни Валентинівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2021 року - скасувати.
Прийняти постанову.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева