Номер провадження: 33/813/771/21
Номер справи місцевого суду: 523/3599/21
Головуючий у першій інстанції Середа І.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
11.06.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Томашевської К.В.,
осіб, які з'явилися до судового засідання:
-ОСОБА_1 ,
-її захисника - адвоката Черток О.В.,
-потерпілої ОСОБА_2 ,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Черток Ольги Владиленівни на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року,
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
З даної постанови встановлено, що 03 лютого 2021 року приблизно о 17 год. 05 хв. в м. Одеса, біля будинку 128 по вул. Миколаївська дорога водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при наближені до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не знизила швидкості, не зупинилася та не надала дорогу гр. ОСОБА_2 , в результаті чого скоїла наїзд. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
За вказаними обставинами співробітниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №194738 від 10.02.2021 року.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Черток О.В. подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана постанова суду є необґрунтованою, ухвалена без дотримання вимог діючого КУпАП та без урахування фактичних обставин справи, з порушенням прав особи на захист та без урахування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Разом з тим, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11 червня 2021 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 визнала вину у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим сторона захисту змінила вимоги апеляційної скарги та остаточно просила суд змінити постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року в частині стягнення, а саме призначити стягнення у вигляді штрафу та не застосовувати до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Такі вимоги сторона захисту мотивувала тим, що ОСОБА_3 розкаялась, крім того остання є інвалідом ІІ групи, а транспортний засіб є необхідним їй для пересування по місту.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги повністю.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, що була уточнена, заслухавши думку учасників процесу, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як вбачається з ч. 1, 2 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суддя, у відповідності до положень статей 280 та 283 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Апеляційний суд зазначає, що висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та, відповідно до уточнень апеляційної скарги, в апеляційному порядку не оскаржується.
При цьому, з висновком районного суду в частині призначення виду адміністративного стягнення апеляційний суд погодитись не може через неналежне його обґрунтування.
Справа переглядається в частині накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За положеннями ст. 33 КУпАП, що передбачає загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Між тим, районним судом не вирішувалось питання про накладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченого законом менш суворого адміністративного стягнення.
Так, санкція ст. 124 КУпАП, в редакції, чинній на час вчинення правопорушення, передбачала відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
У випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винною, передбачає різні види стягнень, суддя при винесенні постанови повинен мотивувати застосування того або іншого виду стягнення.
Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Статтею 34 КУпАП зазначено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Обставини, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є проявом принципу індивідуалізації покарання.
Щире розкаяння винного має бути добровільними, тобто базуватися на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести адміністративну відповідальність.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнала себе винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених в протоколіпро адміністративне правопорушення серії ДПР18 №194738 від 10.02.2021 року, щиро розкаювалась та зазначила про можливість сплатити штраф за скоєне правопорушення.
В оскаржуваній постанові судом першої інстанції не встановлено систематичного порушення ОСОБА_1 порядку користування правом керування транспортними засобами.
Між тим, районний суд в своїй постанові не зазначив, на підставі яких даних він дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 саме такого адміністративного стягнення, як позбавлення особи права керування транспортними засобами строком на шість місяців, та не дотримався принципу індивідуалізації.
Апеляційним судом враховується, що в матеріалах справи не має даних про притягнення раніше ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; остання повністю визнала свою вину і щиро розкаялась; ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 242871, відповідно до якої інвалідність встановлено до 17.07.2021 року; автомобіль для ОСОБА_1 є засобом для пересування; обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 по справі не встановлено.
За наявності таких обставин, позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами, враховуючи особу порушника, не можна визнати обґрунтованим.
З огляду на встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП, застосувавши до ОСОБА_1 санкцію, що передбачена законом, чинним на момент вчинення правопорушення, а саме у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 340 гривень.
Суд вважає, що таке адміністративне стягнення, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення нею нових адміністративних правопорушень, а отже повністю досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право змінити оскаржувану постанову.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова судді підлягає зміні в частині призначення адміністративного стягнення, з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Черток Ольги Владиленівни - задовольнити частково.
Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року - змінити в частині застосування адміністративного стягнення та накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 340 (триста сорок) гривень.
В решті зазначену постанову залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе