Справа № 447/930/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/461/21 Доповідач: ОСОБА_2
17 червня 2021 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції з Миколаївською ВК-50, справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 21 квітня 2021 року про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким засудженому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинуУкраїни, українцю, уродженця с. Станилівка, Погребищенського району Вінницької області, із середньою технічною освітою, раніше не судимого, який до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_6
встановила:
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21 квітня 2021 року було відмовлено у задоволені подання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким щодо засудженого ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з даною ухвалою засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити подання ДУ «Миколаївська ВК-50» про зміну невідбутого ним покарання більш м'яким у виді виправних робіт, у відповідності до вимог ст. 82 КК України.
Апелянт покликається, що дана ухвала винесена з порушенням чинного законодавства. Він був засуджений за ч.2 ст. 361-1 КК України до 2 років позбавлення волі .
Початок строку відбування є 24.06.2020, а кінець 24.06.2022. Раніше судимий не був.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що по прибуттю у «Миколаївську ВК-50» виявив бажання працювати, а в подальшому і розпочав навчання за професією «автослюсар». Працював у колонії в бібліотеці, по благоустрою колонії, а також разом з психологом, який в подальшому написав заохочення за 4 квартал 2020 року. Стягнень не має. Покликання в рішенні суду першої інстанції про невідшкодування ним шкоди в сумі 4402 грн. є безпідставними, бо йому не було відомо про цю шкоду, як і працівникам колонії, оскільки з його заробітку стягнення не проводилися.
Апелянт зазначає, що у разі зміни йому міри покарання на виправні роботи він буде працевлаштований у ФОП ОСОБА_8 на посаду оператора комп'ютерного набору та зможе все відшкодувати
Судом першої інстанції встановлено, що 25.10.2018 Вінницьким міським судом Вінницької області ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-1 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Кінець строку відбування покарання: 24.06.2022. Невідбутий строк покарання становить 1 рік 2 місяці 3 дні.
Крім того, засуджений відбуває покарання призначене за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-1 КК України. Зі змісту характеристики засудженого, наявної у матеріалах особової справи, перебуваючи у ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1» з 25.06.2020 порушення встановлених правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів не допускав. У ДУ «МВК №50» засуджений ОСОБА_6 прибув 21.08.2020, стягнення до нього не застосовувалися, 2 (два) рази заохочувався. Засуджений бере участь у програмі диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт» та «Професія», прагне до реалізації програм. 11.01.2021 засуджений переведений до дільниці соціальної реабілітації.
Засуджений відбув встановлену законом частину покарання, однак за період відбування покарання, ОСОБА_6 не був працевлаштований протягом усього часу відбування покарання, не зміг пояснити чим займався з часу прибуття у серпні 2020 року в ДУ «МВК №50», працевлаштований лише з квітня 2021 року, крім цього, згідно вироку, з засудженого підлягають стягненню на користь держави судові витрати у кримінальному провадженні, які на даний час ним не сплачено.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги, міркування прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга засудженого підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності із ст. 82 КК України, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув необхідну частину покарання.
Відповідно до ст. 107 КВК України, належне виконання законних вимог представників адміністрації виправної колонії та дотримання встановлених норм щодо порядку і умов відбування покарання є обов'язковим для засуджених упродовж усього строку відбування ними покарання.
Приймаючи рішення про застосування чи у відмову у застосуванні до засудженого ст. 82 КК України суд повинен брати до уваги не лише доводи подання представника колонії, але і дані щодо особи засудженого у їхній сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2018 Вінницьким міським судом Вінницької області ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-1 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Кінець строку відбування покарання: 24.06.2022. Невідбутий строк покарання становить 1 рік 2 місяці 3 дні станом на 21.04.2021. Засуджений відбув встановлену законом частину покарання, став на шлях виправлення, з врахуванням наведеного та того, що ФОП ОСОБА_8 зобов'язується працевлаштувати ОСОБА_6 на посаду оператора комп'ютерного набору, адміністрація колонії, подаючи подання, вважала, що ОСОБА_6 заслуговує на застосування до нього ст. 82 КК України.
Згідно характеристики на засудженого ОСОБА_6 , яка міститься в матеріалах справи , вбачається, що початком терміну відбування покарання за вироком є 24.06.2020, а кінець терміну - 24.06.2022. У відповідності до вимог ст. 82 КК України можливість застосування вимог даної статті до засудженого наступив 24.02.2021.
Стосовно обґрунтування підстав для відмови у задоволенні подання суддя першої інстанції зазначив в ухвалі про те, що стягнень судових витрат на користь держави із засудженого ОСОБА_6 не проводилися і засудженим не сплачені.
Однак, в суді апеляційної інстанції встановлено, що про дані стягнення не було відомо ні засудженому, ні адміністрації колонії, оскільки виконавчий лист про даному стягненню не був долучений до особової справи засудженого ОСОБА_6 , відповідно адміністрацією колонії не було можливості та підстав здійснювати будь-які відрахування в дохід держави із заробітку засудженого.
У суді апеляційної інстанції було з'ясовано те, що засуджений ОСОБА_6 регулярно був залучений до праці по благоустрою у Миколаївській ВК-50. Має заохочення та позитивно характеризується по місцю відбування покарання, стягнень не має, сумлінно ставиться до праці; на профілактичному обліку не перебуває; має право на застосування до нього ст.82 КК України, а також є фізична особа підприємець ОСОБА_8 , який зобов'язався працевлаштувати ОСОБА_6 на роботу.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
З врахуванням зазначеного вище, на думку колегії суддів, засуджений ОСОБА_6 своєю поведінкою довів, що є підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким у виді виправних робіт, передбачені ст. 82 КК України, відповідно подання адміністрації колонії і апеляційна скарга засудженого підлягають до задоволення, а ухвала суду першої інстанції - зміні.
Керуючись ст. ст. 82, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 21 квітня 2021 року змінити.
Замінити засудженому ОСОБА_6 невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2018, на більш м'яку міру покарання у виді виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави, строком на 11 міс. 23 дні.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає .
Головуючий:
Судді: