Справа № 462/2329/20 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.
Провадження № 22-ц/811/3364/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
07 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Мікуш Ю.Р.
Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без участі учасників цивільну справу № 462/2329/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати,-
27 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення заробітної плати за період з вересня 2018 року по квітень 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем на посаді молодшої медичної сестри.
З 01 серпня 2017 року їй не нараховується та не виплачується заробітна плата, що підтверджується рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19.04.2018 року про стягнення у її користь заробітної плати у розмірі 16 000 грн. за період з серпня по грудень 2017 року.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02 листопада 2018 року стягнуто у її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 29 784,00 грн. за період з січня по серпень 2018 року.
Невиплата заробітної плати продовжується.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 23 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням суду, вважає таке незаконним та необґрунтованим внаслідок порушення судом норм матеріального права через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.
Неповне з'ясування судом норм матеріального права полягає в тому, що суд не взяв до уваги той факт, що вона і в даний час перебуває з відповідачем у трудових відносинах на посаді молодшої медичної сестри, що підтверджується двома рішеннями судів з приводу того ж предмету спору.
Порушення судом норм матеріального права полягає у незастосуванні судом ст.115 КЗпП України, що кореспондується із статтею 24 Закону України «Про оплату праці».
Вважає, що її законний інтерес та право на стягнення заробітної плати у гарантованому законом розмірі не захищено.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу суду не надано.
Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процессу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді молодшої медичної сестри у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці.
Із змісту рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19 квітня 2018 року встановлено, що позов ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати задоволено: стягнуто в користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в сумі 16 000,00 грн. за період з серпня 2017 року по грудень 2017 року.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02 листопада 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до Комунальної третьої стоматологічної поліклініки м. Львова та стягнуто на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в сумі 29 784 грн. за період з січня 2018 року по серпень 2018 року.
27 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом про стягнення на її користь 83 860,00 грн. заробітної плати за період з вересня 2018 року по квітень 2020 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надала суду жодного доказу на підтвердження своїх вимог.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надані суду рішення попередніх судів про стягнення заборгованості по заробітній платі від 19 квітня 2018 року та від 02 листопада 2018 року відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК не мають для суду преюдиційного значення.
Із доданих суду додаткових документів до апеляційної скарги вбачається, що позивач працює молодшою медичною сестрою у відповідача, перебуваючи у трудових відносинах, однак щодо невиплати заробітної плати, що є предметом спору, позивачем не надано суду першої інстанції жодних доказів, таке питання не було досліджено та із доданих суду апеляційної інстанції індивідуальних відомостей про застраховану особу не вбачається, яка сума заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК).
Згідно ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст. 268 ЦПК).
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 23 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк