Справа № 466/5697/19 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Провадження № 22-ц/811/765/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:48
14 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Симець В.І.
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року, -
у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» про стягнення матеріальних збитків.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником автомобіля марки «Ford Esсort», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 1991 року випуску, який в грудні 2018 року залишив біля будівлі за адресою: м. Львів, вул. Торф'яна, 4, у якій розміщено офіс підприємства, на якому він раніше працював. Внаслідок часткового руйнування будівлі АДРЕСА_1 , яка належить Підприємству об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», через обвалення окремих ділянок стіни зазнав ушкоджень його автомобіль, внаслідок він поніс матеріальні збитки в розмірі 36 483,71 грн. Крім того він поніс додаткові витрати, необхідні для відновлення свого права, а саме витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 2400 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2800 грн., витрати пов'язані з викликом відповідача на дослідження в розмірі 381,60 грн. Зазначає, що звернувся до відповідача з претензією від 06.05.2019 року, у якій вимагав в семиденний строк з моменту її отримання відшкодувати завдані йому збитки, однак його вимоги не задоволені, завдані збитки та понесені додаткові витрати не відшкодовані. Вважає, що на Підприємство об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», як на власника будівлі покладається обов'язок з її утримання, що передбачає, зокрема, забезпечення належного технічного стану будівлі, цілісності її конструкцій та елементів, убезпечення від руйнування і т.п. З наведених підстав просить стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на користь ОСОБА_1 збитки, завдані пошкодженням автомобіля, в загальній сумі 42094,31 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що пошкодження майна завдало йому значних збитків, оскільки призвело до втрати вартості автомобіля, потягнуло за собою необхідність його відновлення та здійснення відповідних ремонтних робіт, вартість яких підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив висновок експертного дослідження, з тих підстав, що експерт не був повідомлений про кримінальну відповідальність, оскільки таким чином судом першої інстанції порушено принцип змагальності, який передбачає, що сторона процесу зобов'язана подати докази на підтвердження обставин, на які вона покликається. Вказує, що відповідач жодним чином не спростував висновок експертного дослідження, не висловлював жодного сумніву в його належності та допустимості, а також не заявляв клопотання про призначення судової експертизи на визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Вважає, що відсутні докази неправомірного знаходження його автомобіля на місці руйнування, зокрема, не виявлено жодних дорожніх знаків, які б забороняли заїзд чи стоянку транспортних засобів. Звертає увагу, що суд неправомірно посилався в рішенні на відсутність між сторонами укладеного договору про зберігання майна тому, що спірні правовідносини є підставою для деліктної відповідальності, а не відповідальності за цивільно-правовим зобов'язанням. Деліктна відповідальність настає у зв'язку із завданою шкодою і не потребує наявності будь-якого договору. Наголошує, що висновки суду першої інстанції про недоведеність факту пошкодження його автомобіля внаслідок обвалу стіни будівлі відповідача спростовується матеріалами справи, зокрема цей факт визнається самим відповідачем та підтверджується показаннями свідків. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту пошкодження автомобіля внаслідок обвалу стіни будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Підприємству об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих».
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигола). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З висновку по зверненню ОСОБА_3 від 04 січня 2019 року, затвердженого начальником Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області вбачається, що 31 грудня 2018 року в Шевченківський ВП ГУ НП у Львівській області надійшло звернення ОСОБА_3 з приводу пошкодження автомобіля, за результатами перевірки якого, він зазначив, що 31 грудня 2018 року близько 08 год. 00 хв. з будівлі Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» за адресою: м. Львів, вул. Торф'яна, 4 обвалився фасад будинку, який пошкодив автомобіль марки «Ford Esсort», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 1991 року випуску.
З висновку також вбачається, що директор Львівського УВМ УТОС Петрусяк С.Ю. повідомив, що ОСОБА_3 самовільно припаркував та залишив свій автомобіль на території підприємства УТОС, жодних дозволів на в'їзд автомобілів на територію підприємства та їх паркування ні ОСОБА_4 , ні охорона зазначеного підприємства, не надавали.
Тобто директор Львівського УВМ УТОС Петрусяк С.Ю. не заперечував факту обвалу приміщення будівлі АДРЕСА_1 та знаходження автомобіля позивача на території, що спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність доказів пошкодження автомобіля позивача внаслідок обвалу частини фасаду будівлі, належної відповідачу.
Листом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Національної поліції України від 18..03.2019 року № 59зі/41/12/022019 підтверджується, що працівниками відділу безпеки дорожнього руху здійснено обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, в результаті якої не виявлено жодних дорожніх знаків, які б забороняли заїзд чи стоянку транспортних засобів на територію за адресою: м. Львів, вул. Торф'яна, 4.
З долученого до матеріалів справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25.04.2017 року вбачається, що власником автомобіля марки «Ford Esсort», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 1991 року випуску, сірого кольору, є ОСОБА_1 (а.с. 13).
Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 96 від 04 квітня 2019 року підтверджується, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Ford Esсort», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 1991 року випуску становить 36 483,71 грн. (а.с. 26-51).
За проведення автотоварознавчого дослідження ОСОБА_1 сплачено 2400 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 96 від 04 квітня 2019 року (а.с. 56).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно- правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утриманням та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Відповідно до ст. 23 вказаного Закону до об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об'єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об'єкти загального користування. Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.
Згідно з ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об'єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.
Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 172 від 25 лютого 2002 року «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення» оформлено право колективної власності Головному учбово-виробничому підприємству Львівського учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею приміщення під літерою А-(3-5) 4088.4 кв.м.: будівля під літерою «Ж-1» площею 1770.7 кв.м.; будівлі під літерами Д-1 і Е-1 площею 195.1 кв.м.; будівля під літерою Г-2 площею 198.6 кв.м. будівля під літерою В-2 площею 354.7 кв.м.; будівля під літерою Б-2 площею 748.6 кв.м.
На підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 172 від 25 лютого 2002 року «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення» Головному учбово-виробничому підприємству Львівського учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих видано свідоцтво про право власності від 25 лютого 2002 року на нежитлові приміщення, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 11.02.2019 року № 646 також підтверджується, що нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 на праві колективної власності зареєстровані за Головним учбово-виробничим підприємством Львівського учбово-виробничого об'єднання «Українського товариства сліпих».
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власність зобов'язує (ч. 4 ст. 319 ЦК України).
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, Підприємство об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» зобов'язано забезпечити належний стан та догляд за утриманням об'єктів власності, що йому належать, зокрема і нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 11667 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вказаною нормою встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини, а саме у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин.
Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст.1166 ЦК України покладено на відповідача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц.
Разом з тим, в супереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України Підприємство об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» не надало доказів того, що шкоду завдано не з його вини
Враховуючи те, що неналежне утримання відповідачем нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 спричинило обвал фасаду будівлі, ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди внаслідок пошкодження його автомобіля у розмірі 36 483,71 грн., що документально підтверджено та доведено позивачем належними та допустимими доказами, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 36 483,71 грн.
З огляду на те, що колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на його користь також підлягають стягненню і судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги та проведенням автотоварознавчого дослідження в розмірі 5200 грн., які підтверджуються долученими до матеріалів справи квитанціями.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення на його користь 41 683,71 грн., то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на користь ОСОБА_1 760,87 грн. судового збору за подання позову та 1141,30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на користь ОСОБА_1 41683,71 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на користь ОСОБА_1 760,87 грн. судового збору за подання позову та 1141,30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 14.06.2021 року.
Головуючий: Шеремета Н. О.
Судді: Ванівський О.М.
Цяцяк Р.П.