Єдиний унікальний № 937/158/21 Головуючий в 1 інст. Горбачева Ю.В.
Провадження № 33/807/421/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч.1 ст. 183-1 КУпАП
8 червня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за часті ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Яцуренко О.А., за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 5 березня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Ілійського району Алма-Атинської області Казахстану, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та підданого останнього адміністративному стягненню у виді 120 годин суспільно корисних робіт.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави в розмірі 454,00 гривень.
Згідно постанови суду першої інстанції, в період часу з 23 серпня 2019 року по 1 жовтня 2020 року гр. ОСОБА_1 , знаючи про свій обов'язок відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не сплачував встановлені щомісячні платежі, у зв'язку з чим виникла заборгованість по аліментам у розмірі 34 474,35 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною і не обґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував у повному обсязі всі обставини справи, у зв'язку з чим дійшов до безпідставного висновку про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що заборгованість по аліментам станом на 16.12.2020 року він сплатив повністю і зобов'язався в подальшому аліменти сплачувати у добровільному порядку, що підтверджується відповіддю державного виконавця.
Крім того, ОСОБА_2 подала письмову заяву про повернення виконавчого документу.
Таким чином, зазначає, що суд першої інстанції вказані обставини при винесені постанови, відносно нього не враховувала те, що на момент притягнення до адміністративної відповідальності заборгованість по аліментам ним була погашена, у зв'язку з чим вважає, що в його діях був відсутній склад правопорушення.
Вказує, що в матеріалах справи, відсутні данні про отримання ним копії протоколу, роз'яснення прав та обов'язків, вважає, що протокол складений із істотними порушеннями ст. 254 КУпАП.
Також наголошує, що в 2020 році неодноразово запроваджувався карантин через пандемію вірусу, роботи не було, зібрати таку суму для погашення боргу у апелянта не було можливості. Наразі зазначає, що сплачує аліменти у добровільному порядку.
Просить суд апеляційної інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції від 5 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким провадження по справі, відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Яцуренко О.А., перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та ін.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначених вимог закону суддя місцевого суду дотрималась в повному обсязі, оскільки проаналізувала усі докази у їх сукупності, та дала їм належну оцінку і встановила, за яких обставин трапилась вищевказана подія адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 283213 від 14.12.2020 року (а.с.1), протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.11.2020 року (а.с.2), письмові пояснення ОСОБА_2 від 16.11.2020 року (а.с.3), ОСОБА_1 від 23.11.2020 року (а.с.4), відповідно до яких він визнає наявність заборгованості по аліментам на утримання дітей, розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 16.11.2020 року, судовий наказ від 05.09.2019 року про стягнення аліментів (а.с.7), письмові пояснення ОСОБА_1 від 28.11.2019 року, згідно яких він визнав наявність заборгованості та зобов'язувався її погасити протягом року (а.с.8), характеристика на ім'я ОСОБА_1 від 24.11.2020 року (а.с.9), доповідна записка щодо розгляду повідомлення ОСОБА_2 (а.с.10).
Відповідно до ст. 51 Конституції України що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Такий обов'язок також передбачений ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках - і своїх повнолітніх дітей.
Диспозицією ч. 1 ст. 183-1 КУпАП передбачена відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 виникла з 23 серпня 2019 року і не погашена була до 14 грудня 2020 року - дати складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 , не дотримавшись положень законодавства та обов'язку з належного утримання дітей, тобто вчинив діяння, яке кваліфікується як несплата аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, в скупному розмірі, який перевищує суму платежів за шість місяців, а саме з 23 серпня 2019 року - 01 жовтня 2020 року, що підтверджується розрахунком заборгованості державного виконавця (а.с.5-6).
Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
В силу норми ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Під час апеляційного розгляду з'ясовано обставини, які не були належним чином оцінені судом першої інстанції, а саме те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість по аліментам, а виконавчі провадженні відносно нього відсутні.
Вказане підтверджується заявою ОСОБА_2 (а.с.41) та листом від Мелітопольського МР ВДВС від 07.05.2021 року №9261/18.28-38 (а.с.40) в яких зазначено, що у відділі примусового виконання судових рішень виконавче провадження, відносно ОСОБА_1 про стягнення аліментів не перебуває у зв'язку з тим, що стягувач подав письму заяву про повернення виконавчого документу.
Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 пояснив, що заборгованість по аліментам утворилась через запровадження карантинних обмежень через спалах вірусної хвороби, внаслідок чого він був обмежений у працевлаштуванні та вчасній сплати аліментів на утримання дітей.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, а також те, що ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, апеляційний суд дійшов до висновку про малозначність вчинення адміністративного правопорушення, оскільки вказане діяння, вчинене ним хоча і містило в собі усі юридичні ознаки, що характеризують склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184-1 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній протиправності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, його дії суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам та інтересам дітей, оскільки ОСОБА_1 не ухилявся від утримання дитини та погасив заборгованість у повному обсязі, у зв'язку з чим, апеляційний суд вважає можливим на підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Суд апеляційної інстанції при постановленні вказаного судового рішення виходить з того, що одним з принципом верховенства права є неминучість настання відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок.
Таким чином, на момент складання протоколу у ОСОБА_1 була заборгованість по сплаті аліментів, а тому вказані дії утворюють суб'єктивні і об'єктивні ознаки інкримінованого правопорушення.
Проте, добровільність погашення ОСОБА_1 заборгованості є такою підставою, яка заслуговує на увагу при розгляді справи і яка істотно пом'якшує покарання.
На думку суду апеляційної інстанції, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 5 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП та підданого адміністративному стягненню у виді 120 годин суспільно корисних робіт скасувати.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП за малозначністю відповідно до ст. 22 КУпАП, обмежитись усним зауваженням.
Справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП, закрити.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 937/158/21