Єдиний унікальний № 937/1486/21 Головуючий в 1 інст. Горбачева Ю.В.
Провадження № 33/807/423/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч.1 ст. 44-3 КУпАП
8 червня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Тимцяся Руслана Анатолійовича, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, який є ФОП, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454,00 грн., -
Згідно постанови суду першої інстанції, 30 січня 2021 року о 23 годині 28 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , в більярдному клубі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », власником якого є ФОП ОСОБА_1 , останній не забезпечив припинення роботи вказаного закладу після 23.00 години, чим порушив пункт 2 п.п. 12 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року.
Крім того, 6 лютого 2021 року о 23 годині 47 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , в більярдному клубі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_1 , який є власником зазначеного клубу, не забезпечив припинення роботи вказаного закладу після 23.00 години, чим порушив пункт 2 п.п. 12 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року.
Суд першої інстанції, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що суд дійшов до неправильних висновків про його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення, оскільки він ніколи не був, і не є власником більярдного клубу - « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Вказаний клуб перебуває в приватній власності його дружини, який вона подарувала йому для особистого приватного використання.
Клуб « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ніколи не використовувався у господарської діяльності.
Він та його дружина не є фізичними особами підприємцями, а тому не могли використовувати вказаний клуб з метою господарської діяльності.
Зазначає, що клуб використовувався за своїм цільовим значенням 30.01.2021 та 06.02.201 після 23 години, але включно для особистих спортивних цілей.
Адміністративний матеріал відносно нього не містить жодних допустимих і достовірних доказів його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
Просить суд апеляційної інстанції постанову судді суду першої інстанції від 19 квітня 2021 року скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Тимцяся Р.А., перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції цих вимог дотримався в повному обсязі.
У судовому засіданні встановлено, що 7 лютого 2021 року та 15 лютого 2021 року у відношенні ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №286043 зазначено, що ОСОБА_1 06.02.2021 року о 23 годині 47 хвилин, будучи власником більярдного клубу, який розташовано за адресою АДРЕСА_2 , не забезпечив припинення роботи закладу після 23 години 00 хвилин, тим самим порушив вимоги п.п.12 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №286051 зазначено, що ОСОБА_1 30.01.2021 року о 23 годині 28 хвилин будучи власником більярдного клубу, який розташовано за адресою АДРЕСА_2 не забезпечив припинення роботи закладу після 23 години 00 хвилин, тим самим порушив вимоги п.п.12 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року.
Процесуальна форма та зміст протоколів відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Диспозиція ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Сама норма статті 44-3 КУпАП є бланкетною, тобто вона відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідіемічних правил і норм як загальнодержавних, так і виданих органами місцевого самоврядування.
В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 6 квітня 2000 року ( зі змінами) визначено, що карантин - це адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 6 квітня 2000 року (із змінами), карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Згідно пп. 12 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється робота після 23-ї та до 7-ї години, із забороною проведення розрахункових операцій після 22-ї години, суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і діяльності після 23-ї години 31 грудня 2020 р. до 1-ї години 1 січня 2021 р.
З аналізу ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та п.п 12 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, у порушенні яких обвинувачується ОСОБА_1 , вбачається, що у зазначених протоколах про адміністративне правопорушення вказано, що більярдний клуб не припинив свою роботу після 23 години 00 хвилин, що є порушенням правил щодо карантину людей.
Вказані обставини, які працівником поліції були відображені в протоколах, підтверджується також відеозаписами, які містяться в матеріалах справи та які дають підстави стверджувати, що більярдний клуб не припинив свою роботу після 23 години 00 хвилин, приймав відвідувачів.
Відеозаписи, які додані до матеріалів справи повністю узгоджуються з викладеними обставинами в протоколах про адміністративне правопорушення та дають суду підстави для висновку поза розумнів сумнівом про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апелянта про те, що він не здійснював діяльність господарювання, не є власником є безпідставними, оскільки не спростовують висновків суду, що більярдний клуб після 23 години 00 хвилин в супереч правилам щодо карантину людей продовжував працювати.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи, в графах «місце роботи» та «посада» зазначено, що він є господарем БК «Круазе». Вказані пояснення були безпосередньо підписані самим ОСОБА_1 , без будь-яких зауважень.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 , що він не є власником або адміністратором закладу, повністю спростовуються матеріалами справи, які містять відомості від самого ОСОБА_1 про те, що він здійснює організаційно-адміністративні функції в КБ «Круазе».
Також суд зазначає, що з аналізу постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 відсутні будь-які офіційні доповнення щодо винятку роботи певних спортивних клубів, зокрема більярдних клубів, як вказував ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
Отже, доводи ОСОБА_1 про використання клубу в спортивних та особистих інтересах не є такими, які виключають склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Інші доводи, які зазначаються апелянтом про те, що він не є фізичною особою - підприємцем, на думку суду апеляційної інстанції, не є суттєвим або такими, що дають підстави для скасування вказаного судового рішення.
Оскільки така обставина за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи не свідчить, що перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації та за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння, але водночас призведе до порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Такий підхід був би проявом надмірного формалізму.
Таким чином, враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов до висновку, що перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Так, при накладенні адміністративного стягнення судом першої інстанції вірно було проаналізовано характер вчиненого правопорушення, його систематичність, ступінь вини ОСОБА_1 , та правильно було взято до уваги те, що ОСОБА_1 14 грудня 2020 року (справа №937/8795/20) вже оголошувалося усне зауваження за ст. 44-3 КУпАП, яке останнім не було оскаржено.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. є необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 937/1486/21