Дата документу 18.06.2021 Справа № 315/270/21
Справа № 22-ц/807/2239/21 Головуючий у 1-й інстанції: Окладнікова О.І.
Є.У.№ 315/270/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
18 червня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
із апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року,
У лютому 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 11.07.2012. В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за договором станом на 13.01.2021 утворилась заборгованість на суму 17 909,19 грн., із якої: заборгованість за тілом кредиту - 13 271,91 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими згідно ст.625 ЦК України на прострочений кредит - 4 637,28 грн. Просив стягнути з відповідача на свою користь лише заборгованість в сумі 13 271,91 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 2270,00 грн.
Заочним рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору №б/н від 11.07.2012 року в сумі 7 035,93 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1203,1 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати понесені по сплаті судового збору за позовну заяву та апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні решти заборгованості. Суд не перевірив розрахунок заборгованості та не прийняв доводи банку про те, що відповідачка користувалась грошовими коштами, частково виконувала умови кредитного договору, частково сплачувала заборгованість, у тому числі відсотки, пеню та комісію, а тому на думку позивача такими своїми діями відповідачка визнала свої зобов'язання за угодою та розміри встановлених обов'язкових платежів.
Копія апеляційної скарги і ухвала про відкриття апеляційного провадження отримані відповідачем 22 травня 2021 року. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 за кредитним договором отримала 19 823,28 грн., внесла на погашення заборгованості за кредитом - 12 787,35 грн., а тому на користь Банку підлягають стягненню різниця між отриманими і повернутими коштами, яка становить 7 035,93 грн.
Втім, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке.
Встановлено, що 11.07.2012 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 24).
За змістом вказаної заяви ОСОБА_1 погодилась, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, правилами користування становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодна з умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту Банка www.privatbank.ua.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 13.01.2021 становить 17 909,19 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 13 271,91 грн.; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит - 4 637,28 грн. згідно ст. 625 ЦК України (а.с.11-17).
За приписами частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 634 цього Кодексу визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк», просило стягнути з ОСОБА_1 лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13 271,91 грн.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки по рахунках/карткам є належними та допустимими доказами надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 у справі № 908/4154/13.
До матеріалів справи позивачем долучено виписку з особового рахунку ОСОБА_1 згідно із якою відповідач, починаючи з 11.07.2012, активно користувалась кредитними коштами та періодично вносила платежі на виконання умов кредитного договору (а.с.18-21)
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги банку зазначив, що позивачка взяла кредитних коштів на суму 19823,28 грн., а погасила заборгованість за кредитом - на суму 12787,35 грн.
Проте розмір заборгованості, який був встановлений судом першої інстанції на підставі виписки по картці в розмірі 7 035,93 грн. є помилковим.
Апеляційний суд здійснив аналіз (математичний розрахунок) виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за результатами якого було встановлено, що відповідачка дійсно має заборгованість перед банком за кредитом, яка станом на 23.10.2020 року складає 17 909,19 гривень.
Оскільки банк просив про стягнення з відповідачки саме заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13271,91 грн., то саме вказана сума і повинна бути стягнута з ОСОБА_1 .
За приписами статей 2, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим на підставі статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову АТ КБ «Приватбанк», а саме в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13271,91 грн.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інтонації, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відтак задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за подачу позову до суду першої інстанції складає 2270,00 гривень, а за подачу апеляційної скарги в розмірі 3405,00 гривень , всього 5675,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Заочне рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2021 по цій справі скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору №б/н від 11.07.2012 року в сумі 13271,91 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 5675,00 грн., а всього 18 946,91 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 91 копійки) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий І.В. Кочеткова
Судді А.В. Дашковська
О.М. Кримська