Справа № 127/26404/20
Провадження №11-кп/801/601/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
14 червня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції з ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)" апеляційну скаргу засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання
засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карпівка, Красногвардійський район АР Крим, громадянина України,
про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, зарахування відбутого строку покарання в призначене покарання,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
До Вінницького міського суду Вінницької області 26.11.2020 надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Клопотання мотивоване тим, що засуджений відбув дванадцять років довічного позбавлення волі в умовах тримання максимального рівня безпеки. Подальше своє тримання під вартою він вважає таким, що порушує ст. 3 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Не дивлячись на те, що Кримінальний кодекс України передбачає такий вид покарання, як довічне позбавлення волі, його застосування суперечить рішенням Європейського суду з прав людини. Тому, на думку засудженого його покарання має бути пом'якшене.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 своє клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.
Захисник засудженого адвокат ОСОБА_8 , зазначив, що чинним законодавством дійсно передбачено дві підстави для звільнення особи, яка відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Європейський суд з прав людини чітко висловив свою позицію з даного питання, однак наш законодавець не зміг привести у відповідність дані питання.
Захисник підтримав клопотання засудженого та просив суд його задовольнити в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_9 зазначив, що чинним законодавством передбачено лише дві підстави для звільнення особи яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, а саме: помилування та звільнення по хворобі. На даний час в суду відсутні повноваження в порядку виконання вироків здійснювати таку заміну, тому просив відмовити в задоволенні клопотання засудженого.
При розгляді клопотання засудженого суд виходив з вимог ч. 1 ст. 82 КК України, якою передбачена лише можливість заміни більш м'яким покаранням, покарання у виді позбавлення волі призначеного на певний строк. Така заміна до призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі не передбачена.
Вказав, що положенням ч.1 ст.87 КК України передбачено можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Згідно ч. 2 ст. 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Таким чином прийшов до висновку, що нормами Кримінального кодексу України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 , про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2021 року та постановити нову, якою повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що станом на сьогоднішній день він відбув покарання у вигляді довічного позбавлення волі 13 років 4 місяці в умовах тримання максимального рівня безпеки. Вважає, що подальше його тримання під вартою порушує ст.3 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_7 подану ним апеляційну скаргу підтримав повністю, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційну скаргу свого підзахисного підтримав і також просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги засудженого, посилаючись на її безпідставність, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника, прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як визначено ч.2 ст.370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.
Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону судом дотримані.
Встановлено, що вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2009 року ОСОБА_7 за п.1, 6, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.304, ст.70, ст.71 КК України призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 11.03.2010 року вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2009 року щодо ОСОБА_7 , залишено без змін.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.02.2018 року ОСОБА_7 зараховано в строк покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2009 року, строк попереднього ув'язнення з 19.01.2009 до 11.03.2010 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На даний час засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
Статтею 51 КК України встановлені види покарань, з яких покарання у виді позбавлення волі на певний строк (п.11 ч.1 ст.51 КК України) і довічне позбавлення волі, тобто безстрокове покарання (п.12 ч.1 ст.51 КК України) є різними видами покарань.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року (справа №5-16кс11), яка є обов'язковою для всіх судів, покарання у виді довічного позбавлення волі не належить до строкових видів покарання і відповідно до нього не можна застосовувати строкові критерії.
Суд першої інстанції всебічно дослідив матеріали кримінального провадження, проаналізував нормативну базу законодавства України, практику Європейського суду з прав людини, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні клопотання засудженого.
Можливість заміни невідбутої частини покарання більш м'яким передбачена статтею 82 Кримінального кодексу України та може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Проте, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким до засуджених до довічного позбавлення волі законодавством України не передбачена.
Так, при розгляді справи «Вінтер і інших проти Об'єднаного Королівства» 09.07.2013 в Європейському суді було обговорено питання законності застосування довічного ув'язнення в Договірних країнах, де, Україна була згадана в числі 5 країн, в якій хоча законодавством і не передбачено умовно-дострокове звільнення при пожиттєвому ув'язненні, проте довічно засудженим дозволено клопотати перед Президентом про помилування, що не було визнано порушенням міжнародних норм.
В 32 інших Договірних країнах існує інший механізм перегляду покарання, призначеного довічно ув'язненим, інтегрований в рамках закону і на практиці, де здебільшого, мінімальних строк, за яким засуджений при відбутті довічного ув'язнення вправі звернутися за переглядом покарання. Цей строк, як і в Україні становить 20-25 років.
Таке право на помилування в Україні передбачено ст.87 КК України.
Правом помилування наділений лише Президент України стосовно індивідуально визначеної особи. При прийнятті рішення про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на строк не менше 25 років.
У підсумкових висновках стосовно довічного ув'язнення при розгляді справи «Вінтер і інших проти Об'єднаного Королівства» в Європейському суді було зазначено, що ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна тлумачитись в контексті перегляду покарання у виді довічного ув'язнення таким чином, щоб національна влада могла визнати, що в результаті відбування покарання засудженим був досягнутий такий прогрес і виправлення, в результаті якого тривале тримання засудженого в ізоляції не може бути виправданим нелогічними обставинами.
Суду не надано право оцінювати достатність чи недостатність даних для звільнення від довічного ув'язнення.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 2-5, 9 Положення «Про порядок здійснення помилування», затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015, помилування засуджених здійснюється у виді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років; повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань.
Право клопотати про помилування має в тому числі особа, яка засуджена судом України і відбуває покарання в Україні. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а у разі оскарження вироку в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом. У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання. Особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються: ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини; думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших суб'єктів про доцільність помилування.
Отже, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Враховуючи позиції Європейського Суду з прав людини, викладені у справі «Ласло Магьяр проти Угорщини» від 20 травня 2014 року суд першої інстанції правильно зазначив, що на виконання рішень Європейського суду держава повинна внести відповідні зміни до законодавства, провести реформи механізму перегляду покарання у виді довічного ув'язнення, тому на даний час відсутні підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання засудженого у своїй апеляційній скарзі щодо неврахування судом при розгляді клопотання засудженого вимог ст.3 Конвенції з прав людини і основоположних свобод та вказаних ним рішень Європейського суду з прав людини, оскільки суд це питання належним чином проаналізував і дійшов правильних висновків про те, що чинне законодавство України щодо можливості здійснення шляхом помилування заміни засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років відповідає вимогам вказаної Конвенції і практиці Європейського Суду з прав людини.
Також колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 , щодо не вирішення судом першої інстанції питання про зарахування йому відбутого строку до покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з наступних підстав.
Так, за змістом ч.5 ст.72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк покарання проводиться у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження, в межах якого до неї і було застосовано ув'язнення.
Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2009 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
У відповідності до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року - строк попереднього ув'язнення за правилами, визначеними у ч.5 ст.72 КК України зараховується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.
Статтею 51 КК України визначено перелік видів покарань, які можуть бути застосовані до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, серед яких окремо визначені такі види покарань, як позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі, яке є найбільш суворим основним та безстроковим покаранням.
Оскільки правила, закріплені у статті 72 КК України розповсюджуються лише на осіб, яким призначено строковий вид покарання, що, всупереч тверджень апелянта, вбачається зі змісту Закону, однак довічне позбавлення волі до переліку таких покарань не відноситься.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість заміни невідбутої частини покарання більш м'яким засудженим до довічного позбавлення волі, як такі, що не передбачені законодавством України у сфері кримінальної юстиції, внаслідок чого й відсутні підстави для зарахування відбутого строку покарання до покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Засуджений не навів конкретних фактів порушення судом прав та його законних інтересів, обмежився перерахуванням та декларуванням норм права, в тому числі міжнародного, які порушені судом не були. Такі твердження засудженого носять лише абстрактний характер, а тому не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.
Колегія суддів вважає, що клопотання засудженого ОСОБА_7 є передчасним, оскільки на теперішній час не може бути вирішене судами за відсутності законодавчо встановленого механізму щодо вирішення такого роду питань.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки місцевого суду та були безумовною підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Доводи апелянта про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права надумані і свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному суді не знайшли, у зв'язку з чим, вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст.336, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, зарахування відбутого строку покарання в призначене покарання - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_10