Справа № 127/14342/21
Провадження №11-сс/801/438/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
14 червня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2021 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиний реєстр досудових розслідувань 02.06.2021 за №12021020030000271, якою клопотання слідчого задоволено, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Бохоники, Вінницького району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, неодруженого, раніше неодноразово судимого:
- 13.02.2001 Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 101 КК України (редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 6 місяців;
- 05.11.2009 Калинівським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.;
- 25.02.2010 Калинівським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 190, ст. 395 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки на основі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 2 роки 6 місяців;
- 23.02.2011 Калинівським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 190, ст. 395, ст. ст. 14, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з конфіскацією1/3 майна;
- 14.08.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців;
- 17.06.2016 Апеляційним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 6 років,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Старший слідчий СВ Вишенського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_10 04.06.2021 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_9 .
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_9 , маючи незняту та непогашену судимість за вироком Апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2016 року діючи за попередньою змовою із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , опираючись на дії один одного, маючи спільний умисел на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства та корисливі мотив і мету, 01.06.2021 приблизно о 22:30 год. помітили невідомого, яким являється ОСОБА_13 , який проходив поблизу будинку АДРЕСА_3 .
Реалізовуючи вищевказаний спільний умисел, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 наздогнали ОСОБА_13 , при цьому ОСОБА_12 , висунув вимогу ОСОБА_13 добровільно видати кошти, інакше йому буде спричинено тілесні ушкодження, після чого обійшов ОСОБА_13 з-заду та почав утримувати останнього. В подальшому ОСОБА_9 , застосовуючи до ОСОБА_13 , насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, наніс ОСОБА_13 один удар кулаком в ділянку грудей, внаслідок чого той упав на землю. Після цього ОСОБА_9 разом із ОСОБА_11 , відібрали у ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 100 гривень та мобільний телефон «Huawei» моделі «Y5» вартістю 3000 грн. Заволодівши чужим майном, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зникли з місця події.
Внаслідок таких їх спільних дій ОСОБА_13 заподіяно матеріальної шкоди на суму 3 100 грн.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення ґрунтовно підозрюється ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, українець, громадянин України, із середньою освітою, офіційно не працюючий, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий.
Причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_14 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімками;
- протоколом огляду місця події від 02.06.2021;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ;
- іншими матеріалами провадження.
У діях ОСОБА_9 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 186 КК України, відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжкого злочину.
Підставою застосування вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1, п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, а саме:
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки особа схильна до вчинення кримінальних правопорушень;
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- незаконно впливати на свідків та потерпілого з метою зміни їхніх показань, щоб уникнути кримінальної відповідальності або з метою отримання більш м'якого покарання за вказане кримінальне діяння.
За таких обставин, слідчий враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_9 його вік і стан здоров'я, матеріальний стан, а також те, що він вчинив умисний зухвалий злочин проти власності із застосуванням насильства відносно потерпілого, має ряд не знятих та непогашених судимостей за вчинення злочинів проти власності, а тому наявні усі підстави вважати про схильність останнього до вчинення протиправних діянь, наявність можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, ухилятись від проведення слідчих дій, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити нові кримінальні правопорушення. А тому вказаним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, окрім, як тримання під вартою.
Також слідчий враховуючи те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні умисного злочину, виникає необхідність у проведенні з ним ряду слідчих дій та відпрацювання версій про причетність останнього до вчинення аналогічних злочинів. У той же час, застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 не перешкоджатиме останньому здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не гарантуватиме виконання покладених на нього обов'язків та не забезпечить дотримання розумних строків досудового розслідування.
Також слідчий враховуючи, що ОСОБА_9 вчинив зазначений злочин із застосуванням насильства, просив не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання підтримала, просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Підозрюваний ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 заперечували, щодо поданого клопотання, зазначивши, що підозрюваний ОСОБА_9 має постійне місце проживання, тому просили застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2021 року клопотання слідчого задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначено, що строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_9 , тобто до 08:40 год. 31 липня 2021 року.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 31 липня 2021 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2021 та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити частково, обрати підозрюваному запобіжний захід у виді домашнього арешту, а саме заборонити останньому залишати житло по АДРЕСА_2 .
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала не відповідає повноті судового розгляду, прийнята з істотним порушенням вимог КПК України та норм європейського права у зв'язку з незаконним затриманням особи та необґрунтованим обранням стосовно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу.
Захист не оспорюючи обґрунтованість підозри не погоджується з доведеністю факту наявності ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Підозрюваний ОСОБА_9 має постійне місце проживання, не має достатнього рівня доходу, який би забезпечив можливість переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Крім того, підозрюваний не зникав з місця свого постійного проживання, що свідчить про його небажання переховуватися від органів досудового розслідування. Має матір з якою постійно проживає та якою опікується.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції без змін, вважає її законною та обґрунтованою.
Захисник в своїй апеляційній скарзі не просила суд забезпечити особисту участь підозрюваного у розгляді апеляційної скарги поданої в його інтересах. Також апеляційним судом підозрюваний ОСОБА_9 повідомлявся через ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» про розгляд апеляційної скарги його захисника, однак не виявив бажання брати особисту участь у її розгляді, захисник та прокурор за таких підстав не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутність підозрюваного, а тому судовий розгляд відбувся у відсутність ОСОБА_9 , оскільки відповідно до ч.4 ст.405 КПК України зазначене не перешкоджає проведенню даного розгляду.
Клопотань про відкладення судового розгляду від учасників провадження не надходило.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, заперечення прокурора, дослідивши матеріали судового та кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2021 року судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону судом дотримані.
Слідчий суддя належно обґрунтував своє рішення щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 без визначення останньому розміру застави.
Так, вирішуючи питання щодо застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя суду першої інстанції проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021020030000271; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_14 ; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколу огляду місця події від 02.06.2021; протоколу допиту свідка ОСОБА_15 , пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.86 КК України обґрунтована.
Також слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, однак не одружений, дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, крім того даний злочин вчинив в період непогашеної та незнятої судимості. На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_9 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
За таких обставин слідчий суддя враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, прийшов до висновку, що підозрюваний ОСОБА_9 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слідчим суддею також було враховано вік та стан здоров'я підозрюваного, та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховував, що слідчим та прокурором було доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Разом з тим, слідчий суддя суду першої інстанції враховуючи, що даний злочин вчинений із застосуванням насильства та погрозами застосування насильства, не вважав за доцільне визначати підозрюваному розмір застави.
Апеляційний суд, враховуючи те, що сторона захисту не оспорюючи обґрунтованість оголошеної ОСОБА_9 підозри, переглядає оспорюване судове рішення слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2021 лише в межах апеляційної скарги.
Інші учасники кримінального провадження з апеляційними скаргами до суду апеляційної інстанції не зверталися.
Так, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, яке відповідно ст.12 КК України віднесено до тяжкого злочину.
Це узгоджується також із з нормою п.5 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції, що розглядаючи клопотання слідчого, як того вимагає закон було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, є особою раніше неодноразово судимою, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також слідчий суддя суду першої інстанції, враховуючи вимоги ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, в повній мірі дослідив і дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Апеляційний суд погоджується, що встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини свідчать про схильність ОСОБА_9 до вчинення злочинів.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Таким чином, беручи до уваги характер та обсяг висунутого звинувачення, вчинення умисного корисливого тяжкого злочину, а саме відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим, поведінку підозрюваного у взаємозв'язку з можливими ризиками, на які вказано слідчим та не спростовані стороною захисту, а також даними про особу підозрюваного,який є особою раніше неодноразово судимою за вчинення аналогічних злочинів, за які він відбував реальну міру покарання та за які його суд на підставі ст.75 КК України уже звільняв від відбування покарання з випробуванням, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, вчинив інкримінований йому злочин в період перебування відносно останнього на розгляді Жмеринського районного суду Вінницької області об'єднаного кримінального провадження за ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, а тому, висновок слідчого судді суду першої інстанції про необхідність застосування щодо підозрюваного саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є правильним та обґрунтованим, оскільки встановлені також слідчим суддею обставини дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися із доводами захисника підозрюваного, що стороною обвинувачення не доведено необхідність для обрання найбільш суворого запобіжного заходу для запобігання зазначеним слідчим у клопотанні ризикам, оскільки вважає, що прокурором не доведенонаявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують застосування щодо ОСОБА_9 виняткового запобіжного заходу.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Таким чином на думку колегії суддів, доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, є непереконливими, оскільки належні докази, які б свідчили про достатні стримуючі фактори в матеріалах провадження відсутні.
При цьому наявність в останнього постійного місця проживання на території Вінницької області зі своєю матір'ю, якою останній опікується, про що зазначає його захисник в апеляційній скарзі, не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, визначеного положенням ст.176 КПК України, оскільки вказане не має такого ступеню довіри, що може бути враховане судом, як таке, що має запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є таким, що спростовує встановлені судом ризики.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею щодо висловленої в судовому засіданні позиції захисника та підозрюваного, наведені достатні мотиви для відмови в обранні останньому більш м'якого запобіжного заходу, який зміг би запобігти встановленим в ході розгляду справи та доведеним в судовому засіданні прокурором ризикам. Зокрема, це тяжкість обвинувачення, обставини провадження та даних про особу підозрюваного.
Крім того ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_9 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У відповідності до п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Також згідно з ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині відсутності обґрунтованих підстав для визначення останньому розміру застави, оскільки кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_9 вчинене із застосуванням насильства, що повністю узгоджується з вимогами п.1 ч.4 ст.183 КПК України, яким передбачено право слідчого судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги підозрюваного викладених в ній висновків суду не спростовують.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2021 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 за ч.2 ст.186 КК України - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4